Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №756/13212/26 — Оболонський районний суд міста Києва

30.09.2026 Справа № 756/13212/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________________________________________________________________

Унікальний №756/13212/26

Провадження №2/756/9670/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного з ПАТ «Альфа-Банк» договору №CCNG-630180947 від 21.07.2014 ОСОБА_1 надано кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 75000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 24% річних, а відповідно до укладеного з ПАТ «Альфа-Банк» договору №CCNG-630411981 від 12.05.2016 ОСОБА_1 надано кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 200000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу №2, за умовами якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договорами №CCNG-630180947 та №CCNG-630411981, укладеними з ОСОБА_1 .

В подальшому, 18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаними кредитними договорами перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

Після укладення договорів відповідач своїх зобов`язань за вказаними договорами належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на 24.07.2026 становить 117807,80 грн та складається з: 45628,47 грн - заборгованість за договором №CCNG-630180947, 72179,33 грн - заборгованість за договором №CCNG-630411981.

Заборгованість за договором №CCNG-630180947 складається з: 35885,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3043,89 грн - заборгованість за відсотками, 4343,54 грн - заборгованість за пенею, 451,27 грн - три відсотки річних, 1904,07 грн - інфляційні втрати.

Заборгованість за договором №CCNG-630411981 складається з: 56127,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5637,37 грн - заборгованість за відсотками, 6785,68 грн - заборгованість за пенею, 650,46 грн - три відсотки річних, 2978,09 грн - інфляційні втрати.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідачу направлялись та були доставлені позовні матеріали до його електронного кабінету, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка. 18.08.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем подано електронні копії письмових доказів, а на складових кредитних договорів підпис уповноваженої особи банку та печатку нанесено програмними засобами, у зв`язку з чим просив витребувати у позивача оригінали кредитних договорів. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів, позовна давність за обома договорами на час звернення до суду сплинула, а саме по собі запровадження карантину та воєнного стану не є підставою для незастосування наслідків її спливу. Також представник відповідача вважає заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Просив розглянути справу за відсутності відповідача та відмовити у задоволенні позову.

25.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити. Вказував, що кредитні договори власноручно підписані відповідачем, копії доказів подано через підсистему «Електронний суд» з накладенням електронного підпису, а відповідачем не доведено їх невідповідності оригіналам. Зазначав, що позивач як небанківська фінансова установа позбавлений можливості самостійно надати виписки за рахунками відповідача, у зв`язку з чим просив витребувати відповідні документи у АТ «Сенс Банк». Щодо позовної давності послався на продовження її строків на час дії карантину та воєнного стану, а також на погоджену сторонами позовну давність тривалістю 50 років. Витрати на правову допомогу вважає співмірними зі складністю справи.

Станом на 30.09.2026 будь-яких інших заяв щодо предмету спору на адресу суду не надходило.

За наявності відзиву на позовну заяву та відсутністю заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами без виклику учасників.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи убачається, що 21.07.2014 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» №CCNG-630180947 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» та додатку до договору від 21.07.2014, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 75000 грн.

Пунктом 2 анкети-заяви відповідач виявив бажання відкрити в банку рахунок ЕПЗ та отримати картку, а також отримати від банку кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії з лімітом в межах 75000 грн по рахунку ЕПЗ на умовах, що вказуються в договорі та додатку до договору.

Підписанням анкети-заяви відповідач, зокрема, підтвердив, що отримав банківську платіжну картку та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані, а також до моменту укладення договору був попередньо ознайомлений у письмовій формі з основними умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту (п. 6 анкети-заяви).

Відповідно до п. 1 додатку до договору банк відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_1 у гривні та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску.

Згідно з п. 2.1 додатку до договору ліміт відновлюваної кредитної лінії становить 75000 грн.

Процентна ставка за користування коштами відновлюваної кредитної лінії складає 24% річних на торгові операції та на операції зняття коштів (п. 2.2 додатку до договору).

Пунктом 2.3 додатку до договору передбачено, що розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Довідкою про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка», підписаною відповідачем, обумовлено, що строк дії картки становить 2 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання клієнтом умов договору, строк дії кредитної лінії становить 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, погашення кредиту здійснюється щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу.

Також з матеріалів справи убачається, що 12.05.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №CCNG-630411981 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та акцепту пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.05.2016, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 200000 грн.

Згідно з п. 2 акцепту банк відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_2 у гривні та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску.

Відповідно до п. 3.1 акцепту ліміт відновлюваної кредитної лінії становить 200000 грн.

Процентна ставка за користування коштами відновлюваної кредитної лінії складає 26% річних (п. 3.2 акцепту).

Пунктом 3.3 акцепту передбачено, що розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Довідкою про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка», підписаною відповідачем 12.05.2016, обумовлено, що максимальна сума кредиту становить 200000 грн, строк дії картки становить 2 роки з можливістю перевипуску картки, строк дії кредитної лінії становить 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, погашення кредиту здійснюється щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу.

Підписанням анкети-заяви від 12.05.2016 відповідач підтвердив, що до моменту укладення договору був попередньо ознайомлений у письмовій формі з основними умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту.

Згідно з листом АТ «Сенс Банк» від 23.02.2025 №4070-56/2025 цифрові значення номера договору є його юридичним номером, а буквені символи «CCNG» додаються інформаційно-обліковою системою банку для ідентифікації типу продукту, у зв`язку з чим номери договорів з позичальниками повністю тотожні номерам договорів у додатку до договору факторингу №2 від 17.05.2021.

Протоколом №2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 18.08.2022 змінено найменування банку на АТ «Сенс Банк».

Таким чином, ПАТ «Альфа-Банк» належно виконало умови договорів, відкривши ОСОБА_1 рахунки та надавши йому платіжні картки з установленими лімітами відновлюваних кредитних ліній, отримання яких відповідач підтвердив власноручним підписом.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу №2, за умовами якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» належне йому право вимоги до відповідача за договорами №CCNG-630180947 та №CCNG-630411981.

В подальшому, 18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». Згідно з витягами з додатку 1-1 до договору факторингу №18-05/21 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за договором №CCNG-630180947 на суму 40229,24 грн, з яких 35885,70 грн - заборгованість за основною сумою, 4343,54 грн - пеня, та за договором №CCNG-630411981 на суму 62913,41 грн, з яких 56127,73 грн - заборгованість за основною сумою, 6785,68 грн - пеня.

В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, а 04.02.2025 - додаткову угоду №10/23 до нього, відповідно до яких право грошової вимоги за договорами №CCNG-630180947 та №CCNG-630411981 перейшло до ТОВ «Коллект Центр», що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору №10-01/2023 та витягом зі змін до реєстру боржників, внесених додатковою угодою №10/23.

Однак ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договорами зобов`язання, своєчасно не повернув кредит, не сплатив проценти за користування кредитом.

Як убачається з розрахунків заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023, після відступлення права вимоги проценти за користування кредитом нараховано за договором №CCNG-630180947 за ставкою 24% річних на залишок заборгованості за тілом кредиту 35885,70 грн за період з 18.05.2021 по 23.09.2021 у розмірі 3043,89 грн, за договором №CCNG-630411981 за ставкою 26% річних на залишок заборгованості за тілом кредиту 56127,73 грн за період з 18.05.2021 по 05.10.2021 у розмірі 5637,37 грн. Три відсотки річних та інфляційні втрати нараховано за договором №CCNG-630180947 за період з 24.09.2021 по 23.02.2022 у розмірі 451,27 грн та 1904,07 грн відповідно, за договором №CCNG-630411981 за період з 06.10.2021 по 23.02.2022 у розмірі 650,46 грн та 2978,09 грн відповідно.

Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «Коллект Центр» станом на 24.07.2026 після 10.01.2023 нарахувань за договорами не здійснювалось, а платежів у погашення заборгованості від відповідача не надходило.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 24.07.2026 становить 117807,80 грн та складається з: 45628,47 грн - заборгованість за договором №CCNG-630180947, а саме: 35885,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3043,89 грн - заборгованість за відсотками, 4343,54 грн - заборгованість за пенею, 451,27 грн - три відсотки річних, 1904,07 грн - інфляційні втрати, 72179,33 грн - заборгованість за договором №CCNG-630411981, а саме: 56127,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5637,37 грн - заборгованість за відсотками, 6785,68 грн - заборгованість за пенею, 650,46 грн - три відсотки річних, 2978,09 грн - інфляційні втрати.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договорів належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договорами зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаних договорів.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що їх нараховано на залишок заборгованості за тілом кредиту за період з 24.09.2021 по 23.02.2022 за договором №CCNG-630180947 та з 06.10.2021 по 23.02.2022 за договором №CCNG-630411981, тобто до введення в Україні воєнного стану, а тому п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на них не поширюється. Пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника у період дії карантину лише від обов`язку сплатити неустойку, штраф, пеню і не стосується відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. Розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат є арифметично правильним.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов`язань за укладеними договорами задоволенню не підлягають з огляду на п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Як убачається з витягів з додатку 1-1 до договору факторингу №18-05/21, пеню у розмірі 4343,54 грн за договором №CCNG-630180947 та у розмірі 6785,68 грн за договором №CCNG-630411981 нараховано первісним кредитором до відступлення права вимоги 17.05.2021, тобто, зокрема, у період дії карантину, встановленого з 12.03.2020 на всій території України. При цьому розрахунку пені із зазначенням періоду прострочення, суми, на яку її нараховано, та розміру ставки позивачем не надано, що позбавляє суд можливості встановити, за який саме період і в якому розмірі пеню нараховано поза межами періоду, на який поширюється дія п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, з огляду на те, що відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідачу нараховано пеню на загальну суму 11129,22 грн, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, згідно положень ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність первинних документів на підтвердження надання кредитних коштів суд зазначає наступне. Підписавши анкети-заяви, додаток до договору та акцепт, відповідач підтвердив відкриття на його ім`я рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 і встановлення за ними лімітів відновлюваних кредитних ліній, а також отримання платіжної картки та ПІН-конверта до неї, а заборгованість за тілом кредиту за кожним договором відображено у реєстрах боржників, переданих при відступленні права вимоги.

ТОВ «Коллект Центр» є небанківською фінансовою установою, яка не відкриває рахунків, не емітує платіжних карток та не формує виписок за банківськими рахунками, а тому не зобов`язане надавати виписку по рахунку відповідача. Інформація про рух коштів за картковим рахунком відповідача становить банківську таємницю, доступ до якої має сам відповідач.

Водночас відповідач, заперечуючи проти перерахування йому кредитних коштів, у порядку змагальності сторін не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема доказів того, що платіжні картки, прив`язані до рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , на його ім`я не емітувались, а кредитні кошти на ці рахунки не зараховувались, хоча право на одержання таких відомостей має саме він.

Із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій, пов`язаних із оформленням кредитних договорів та одержанням кредитних коштів, відповідач до правоохоронних органів не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доводи представника відповідача про необхідність витребування оригіналів кредитних договорів судом до уваги не беруться, оскільки відповідач факту підписання анкет-заяв, додатку до договору та акцепту не заперечує, власного підпису на них не оспорює, а використання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку, відтворених засобами копіювання, погоджено ним в анкеті-заяві від 21.07.2014 з посиланням на ст. 207 ЦК України. Копії письмових доказів подано позивачем через підсистему «Електронний суд» з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦПК України, а доказів їх невідповідності оригіналам відповідачем не надано.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати (ст. 253 ЦК України), а строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог за обома кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9 акцепту від 12.05.2016 сторони договору №CCNG-630411981 у письмовій формі погодили позовну давність за спорами, що випливають з угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, тривалістю 50 років, а тому на час звернення позивача до суду позовна давність за вимогами за цим договором не сплинула.

Натомість договір №CCNG-630180947 від 21.07.2014 умов про збільшення позовної давності не містить. Як зазначив сам позивач у позовній заяві, за умовами цього договору позичальник зобов`язався повернути використану суму кредиту в строк до 21.07.2016. Отже, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за цим договором розпочався 22.07.2016, а позовна давність сплинула 22.07.2019, тобто до встановлення з 12.03.2020 карантину на всій території України. У зв`язку з цим положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про продовження строків позовної давності на строк дії карантину, як і положення щодо продовження та зупинення цих строків у період дії воєнного стану, на вимоги за цим договором не поширюються.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 30.07.2026, тобто після спливу позовної давності. Доказів вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу та переривають перебіг позовної давності (ч. 1 ст. 264 ЦК України), матеріали справи не містять, а про поважність причин пропуску позовної давності позивач не заявляв.

Згідно з ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №CCNG-630180947 від 21.07.2014 у розмірі 45628,47 грн, у тому числі процентів, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, належить відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором №CCNG-630411981 від 12.05.2016 у розмірі 65393,65 грн, що складається з: 56127,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5637,37 грн - заборгованість за відсотками, 650,46 грн - три відсотки річних, 2978,09 грн - інфляційні втрати.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Окрім цього, між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, підписано заявку на надання юридичної допомоги №2232 від 01.06.2026 та витяг з акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, на підставі яких вартість надання правової допомоги (надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 18000 грн, письмова консультація (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) - 3000 грн) склала 25000 грн.

Разом з тим, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Судом встановлено, що у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників, судові засідання у справі не призначались, тобто фактично правова допомога, яка надавалась позивачу, полягала у складанні процесуальних документів, а саме позовної заяви, а визначені адвокатом дії щодо надання усної консультації з вивченням документів та письмової консультації (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) на загальну суму 7000 грн фактично пов`язані з складанням позовної заяви.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 18000 грн. Разом з тим, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9991,58 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (18000 грн х 65393,65 грн / 117807,80 грн).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за кредитним договором №CCNG-630411981 від 12.05.2016 у розмірі 65393 (шістдесят п`ять тисяч триста дев`яносто три) грн 65 коп., що складається з: 56127,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5637,37 грн - заборгованість за відсотками, 650,46 грн - три відсотки річних, 2978,09 грн - інфляційні втрати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) судовий збір у розмірі 1477,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9991,58 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Суддя Олексій ДИБА