Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №756/1744/26 — Оболонський районний суд міста Києва

29.09.2026 Справа № 756/1744/26

Справа № 756/1744/26

Провадження № 2-о/756/161/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Круговий Д.С. звернувся до Верховного Суду в порядку ч. 2 ст. 316 ЦПК України із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування. Ухвалою судді Верховного Суду від 29.01.2026 підсудність справи визначено Оболонському районному суду міста Києва.

У заяві ОСОБА_1 просив встановити факт недостовірності та спростувати таку інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 Незалежного інформаційного видання «190» у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3»», а саме фактичні твердження: « ІНФОРМАЦІЯ_3»» - заголовок; « Група компаній «Гранова » бізнесмена ОСОБА_1 отримала антиконкурентні переваги на перевалку зернових в порту «Чорноморськ» завдяки позиції директора держпідприємства ОСОБА_4 - колишнього митника» - перший абзац; «Якщо такі компанії, як Рісойл , ТБТ і ІЗТ перевалюють вантажі за ставкою 10 доларів за тонну, то « Гранова» має унікальні умови – 2,5 долари за тонну » - третє речення другого абзацу; «ГК «Гранова» володіє родина ОСОБА_6 , яка заробила чималий капітал на торгівлі російським вугіллям, з російськими ж компаніями. ОСОБА_1 продовжував закуповувати вугілля у російських компаній щонайменше до серпня 2022 року» - перше і друге речення третього абзацу; «Швейцарська Adelon AG, якою він володіє, лише у російської «МелТЭК» придбала російського вугілля на понад 87 млн доларів, а загалом - на понад 100 млн» - третє речення третього абзацу.

В обґрунтування заяви посилався на те, що зазначена інформація викладена у формі фактичних тверджень, не відповідає дійсності та завдає шкоди його честі, гідності й діловій репутації, оскільки він не є стороною жодного кримінального провадження, не є власником, засновником чи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Гранова Україна», а компанія Adelon AG після початку збройної агресії російської федерації проти України припинила відносини з компаніями, зареєстрованими в російській федерації. Встановити особу, яка поширила інформацію, неможливо, оскільки видання «190» у Реєстрі суб`єктів у сфері медіа відсутнє, на адвокатські запити до видання та до реєстратора доменного імені NAMECHEAP INC відповідей не надійшло, а дані про реєстранта доменного імені в публічній базі даних WHOIS приховані. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.12.2023 у справі № 504/4099/16-ц.

Ухвалою судді від 16.02.2026 заяву залишено без руху, у тому числі з тих підстав, що публікація містить посилання на автора та на джерело інформації - 368.media, які заявником не зазначені. Ухвалою судді від 02.03.2026 відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Круговий Д.С. заяву підтримав.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3»». Під назвою публікації зазначено її автора - « ОСОБА_8 », а в тексті публікації - джерело інформації: «Про це повідомляє 368.media», що підтверджується протоколом огляду інформації в мережі Інтернет від 15.01.2026, складеним адвокатом Круговим Д.С., та роздруківкою веб-сторінки.

Аналогічна за змістом інформація раніше була розміщена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 Незалежного антикорупційного проекту «368.media» у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» та від ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9»», у яких авторами зазначено відповідно « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 », а в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_8 також вказано, що про це редакція 368.media дізналася з власних джерел.

На підтвердження зазначеного представником заявника надано протоколи огляду інформації в мережі Інтернет від 15.07.2025 і 22.08.2025 та протоколом порівняння змісту новин від 16.01.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 витребувано в Центральної виборчої комісії інформацію про наявність у базі даних Державного реєстру виборців відомостей про кількість виборців, які мають поєднання прізвища ОСОБА_12 та імені ОСОБА_13 чи прізвища ОСОБА_13 та імені ОСОБА_12 . Згідно з відповіддю Центральної виборчої комісії база даних Державного реєстру виборців не містить записів стосовно осіб із зазначеним поєднанням прізвища та імені.

Згідно з листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 19.01.2026 станом на 16.01.2026 у Реєстрі суб`єктів у сфері медіа відсутні відомості про суб`єкта у сфері медіа з назвою незалежне інформаційне видання «190» та доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_4.

Адвокатські запити, направлені 14.01.2026 на електронну адресу видання «190» та 16.01.2026 реєстратору доменного імені NAMECHEAP INC, залишилися без відповіді. За результатами пошуку в публічній базі даних WHOIS відомості про реєстранта доменного імені 190.today приховані сервісом «Withheld for Privacy ehf».

Згідно змісту листа Офісу Генерального прокурора від 20.01.2026 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не встановлено кримінальних проваджень, у яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого.

За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.09.2025 засновниками ТОВ «Гранова Україна» є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_14 .

Згідно з офіційною заявою ради директорів Adelon AG від 24.09.2024 кінцевим бенефіціарним власником цієї компанії є ОСОБА_1 .

Висновок експерта № 10887 від 08.09.2025 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи складено щодо публікації на веб-сайті «368.media» від ІНФОРМАЦІЯ_6.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» домен це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву (доменне ім`я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес(-и), яким/якій відповідає доменне ім`я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення переправлення (редиректу) на інше доменне ім`я.

Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі.

При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.

Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:

а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.

Відповідно до статтей 28 та 32 Конституції України, кожен має право на повагу до своєї гідності та право спростувати недостовірну інформацію про себе, а також на відшкодування моральної шкоди завданої поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. (абз. 1 ч. 4 ст. 277 ЦК України).

За змістом абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009, № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У постанові від 11.12.2023 у справі № 504/4099/16-ц Верховний Суд зазначив, що відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України судовий захист честі, гідності та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдоанонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації у мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Отже, обов`язковою умовою встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження є те, що особа, яка поширила таку інформацію, невідома, і саме заявник має довести цю обставину.

Проте публікація, факт недостовірності якої просить встановити заявник, містить відомості про її автора та про джерело інформації - «368.media», а публікації на веб-сайті «368.media», з яких походить ця інформація, також містять відомості про їх авторів.

Доказів того, що зазначені особи є вигаданими, а встановити особу автора публікації та осіб, які поширили первинну інформацію, неможливо, заявник суду не надав.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення заявника до зазначених у публікації автора та джерела інформації, а адвокатські запити до видання «190» та реєстратора доменного імені, які залишилися без відповіді, самі по собі не свідчать про те, що особа, яка поширила інформацію, невідома.

Крім того, частина тверджень, які заявник просить визнати недостовірними, стосується діяльності юридичних осіб - групи компаній « Гранова » та компанії Adelon AG, які відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України мають право на недоторканність своєї ділової репутації та захищають її самостійно. При цьому, згідно з наданим заявником витягом, він не є засновником чи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Гранова Україна».

Висновок експерта № 10887 від 08.09.2025 стосується іншої публікації, розміщеної на іншому веб-сайті, тому не є належним доказом недостовірності інформації, поширеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4.

Лист Офісу Генерального прокурора від 20.01.2026 підтверджує лише відсутність відомостей про притягнення заявника до кримінальної відповідальності і не спростовує викладених у публікації відомостей про умови перевалки вантажів та закупівлю вугілля.

Відповідь Центральної виборчої комісії про відсутність у Державному реєстрі виборців записів стосовно осіб із поєднанням прізвища та імені « ОСОБА_10 » стосується лише автора публікації на веб-сайті «368.media» від ІНФОРМАЦІЯ_6. Вона не стосується ні автора публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4, факт недостовірності якої просить встановити заявник, ні автора публікації на веб-сайті «368.media» від ІНФОРМАЦІЯ_8, а отже не свідчить про те, що особа, яка поширила спірну інформацію, невідома.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Суд не заперечує можливість використання скріншотів як паперової копії електронного доказу, однак за умови наявності можливості безпосередньо перевірити інформацію в електронному вигляді або іншим чином достовірно встановити її зміст і походження.

Судом встановлено, що перевірити розміщення і зміст публікації на веб-сайті 190.today неможливо через обмеження доступу до цього інтернет-ресурсу відповідно до розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України Адміністрації Держспецзв`язку від 01.04.2026 № 204/3999.

Наданий заявником протокол огляду інформації в мережі Інтернет від 15.01.2026, складений його представником, та роздруківка веб-сторінки не дають можливості суду безпосередньо перевірити розміщення, зміст і адресу публікації, частину якої заявник просить визнати недостовірною, тому не є достатніми доказами обставин, на які посилається заявник.

Крім того, у публікації міститься посилання на джерело - «368.media», на веб-сайті якого раніше була розміщена аналогічна за змістом інформація.

Водночас доказів неможливості встановити автора публікації за повідомленням цього джерела суду не надано.

Таким чином, заявником не надано доказів на підтвердження заявлених вимог.

За таких обставин заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя