Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №754/17600/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1671/26

Справа №754/17600/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Орловської В.А. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики у загальному розмірі 74 132,68 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 травня 2025 р. в місті Києві, між Позивачем - ОСОБА_1 та Відповідачем - ОСОБА_2 , було укладено письмовий договір позики, у вигляді розписки, відповідно до якого Відповідач отримав в борг від Позивача грошові кошти у розмірі 12 600,00 грн. Відповідно до укладеного письмового договору позики у вигляді Розписки, зазначені грошові кошти Відповідач зобов`язується повернути в строк до 07.06.2025 року. Отримання грошових коштів Відповідачем підтверджується Розпискою, яку Відповідач склав власноруч. Розписка була складена Відповідачем без жодного фізичного та психологічного тиску на нього, про що зазначено у самій розписці. Станом на 20.10.2025 р. Відповідач не повернув Позивачу взяті в борг грошові кошти в розмірі 12 600,00 грн., уникає зустрічі із Позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки Позивача та не виконує свої зобов`язання за договором позики. В розписці Відповідач зазначив, що у разі прострочення платежу, згоден відшкодувати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов`язання, від суми боргу; суму річних, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначає в розмірі 365%; суму інфляційних, відповідно до законодавства України. Період прострочення грошового зобов`язання 135 днів, 12 600,00 (сума боргу) + 88,00 (інфляційне збільшення) + 1 444,68 (штрафні санкціі) = 14 132,68 грн. Штраф в 10 кратному розмірі 126000,00грн., Позивач залишає за собою право зменшення штрафу до 60000,00грн. Отже, сукупна сума заборгованості складає 74 132,68 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

04.02.2026 на адресу суду надійшла заява в якій позивач та представник позивача підтримують позовні вимоги, проти заочного розгляду не заперечують та просять долучити оригінал розписки від 27.05.2025 року.

05.02.2026 ухвалою суду, що занесена до протоколу судових засідань - задоволено клопотання відповідача про визнання явки обов`язковою в судове засідання позивача ОСОБА_1

13.04.2026 на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення від Позивача в яких зазначає про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просив суд врахувати, що Відповідач знаючи про існування розписки і боргу не ставив питання про визнання договору позики недійсним, хоча мав на це право, а наразі намагається уникнути відповідальності.

08.06.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжних доручень.

В судовому засіданні 09.07.2026 відповідач не визнав позовних вимог, просив відмовити у повному обсязі та відкласти судове засідання у зв`язку з підготовкою клопотання про виклик свідків.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач в останнє судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Вимогами ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 27 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали письмовий Договір позики у вигляді розписки.

Згідно Договору позики, Позичальник, ОСОБА_2 , отримав 27.05.2025 року, від ОСОБА_1 на власні потреби кошти в сумі 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн.

Вказану суму коштів Позичальник зобов`язується повернути до 07.06.2025 року. В разі порушення зобов`язання в частині повернення кожної окремої суми коштів та/або повернення всієї суми до кінцевої дати, ОСОБА_1 , зобов`язується додатково сплатити суму неустойки, а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов`язань, від суми боргу; суму річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 365%; суму інфляційних, відповідно до законодавства України. У випадку прострочення повернення коштів більше як на 30 календарних днів, додатково зобов`язується сплатити штраф в десятикратному розмірі від суми боргу. Штраф, у зазначеному розмірі зобов`язується сплачувати, за кожні прострочені 30 календарних днів. Простроченням з виконання зобов`язання є не здійснення повернення всієї суми коштів в розмірі 12 600 грн. до 07.06.2025 року. Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 підтверджується його підписом в розписці.

Таким чином, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним було надано у позику відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі в сумі 12 600,00 грн., згідно договору позики від 27.05.2025, а відповідач зобов`язався повернути позивачу суму грошових коштів, до 07.06.2025. Доказів того, що відповідач у встановлений строк виконав свої зобов`язання за вказаним договором позики, матеріали справи не містять.

В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Водночас відповідачем ОСОБА_2 разом із заявою про долучення доказів до матеріалів справи подано копії платіжних документів. Оцінивши зазначені докази у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують виконання відповідачем грошового зобов`язання саме за договором позики, укладеним між сторонами 27 травня 2025 року, оскільки зі змісту платіжних документів неможливо встановити, що перераховані кошти були спрямовані на погашення заборгованості за спірним договором позики. Зокрема, платіжні документи не містять призначення платежу або інших відомостей, які б дозволяли однозначно пов`язати здійснені платежі з виконанням зобов`язання за зазначеним договором. У зв`язку з цим подані відповідачем платіжні документи самі по собі не є достатнім доказом повного чи часткового погашення заборгованості за спірним договором позики.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задовлення позовних вимог у розмірі суми боргу, що становить 12 600 грн.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі проценти є платою за правомірне користування позиченими коштами протягом погодженого сторонами строку дії договору позики та можуть нараховуватися лише до настання строку повернення позики.

Із змісту спірної розписки вбачається, що сторони визначили строк повернення позики - до 07 липня 2065 року, а також погодили, що у випадку прострочення повернення коштів більше як на 30 календарних днів, додатково зобов`язується сплатити штраф в десятикратному розміру від суми боргу. Штраф у зазначеному розмірі зобов`язується сплачувати, за кожні простроченні 30 календарних днів.

Таким чином, передбачений розпискою штраф не є платою за правомірне користування позикою в розумінні статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки ця сплата поставлена сторонами у залежність виключно від факту порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання.

За своєю правовою природою зазначена умова договору встановлює відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не проценти за користування позикою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що право кредитодавця нараховувати проценти як плату за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а після настання прострочення права та інтереси кредитора забезпечуються положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, якщо інший вид відповідальності прямо погоджений сторонами.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, відповідно до якого проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування позикою та можуть нараховуватися лише протягом погодженого сторонами строку користування коштами. Після спливу такого строку право кредитора нараховувати проценти як плату за користування позикою припиняється, а його права підлягають захисту відповідно до статті 625 ЦК України як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17. Постанова Верховного суду від 01.04.2026 у справі № 761/18405/23 підтверджує, що ця правова позиція залишається сталою і застосовується надалі.

Отже, погоджений сторонами штраф фактично є договірним способом визначення відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не процентами, передбаченими статтею 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання не здійснюється.

У цій справі встановлено, що відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов`язання у розмірі 12 600,00 грн.

Позивач, не врахувавши приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, просить стягнути 3 % річних та інфляційні втрати за період з червня 2025 року по жовтень 2025 року, тобто у період дії воєнного стану.

Тому, у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 27.05.2025 року в розмірі 12 600,00 грн.,

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_2 відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 206,00 грн. (1 211,20*12 600/74 132,68)

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 533, 625, 629, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 27.05.2025 року у загальному розмірі 12 600,00 грн., що складається з : 12 600,00 грн. (сума позики), а також судовий збір в розмірі 206.00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М. Панченко