Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №754/12342/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12014/26

Справа №754/12342/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад позиції Позивачки

1. 08.07.2026 ОСОБА_1 (надалі - Позивачка) подала до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" (надалі - Відповідач) про стягнення 115 868,14 грн, з них 72 319,64 грн заборгованість по заробітній платі, 30 000,00 грн. моральної шкоди, 13 548,50 грн - грошова компенсація за невикористану відпустку 35 днів (15 календарних днів щорічної основної відпустки та 20 календарних днів додаткової соціальної відпустки на дітей до 15 років) з розрахунку середньої заробітної плати за 1 робочий день в розмірі 387,10 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачка зазначала, що з 20.12.2023 працювала у Відповідача на посаді інженера виробничо-технічного відділу та 11.05.2026 була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

3. Після звільнення за власним бажанням (на підставі статті 38 КЗпП України) Відповідач видав їй у день звільнення лише трудову книжку, копію наказу та довідку про нарахування заробітної плати, проте повного розрахунку не провів. Внаслідок цього утворилася заборгованість із заробітної плати за дев`ять місяців роботи (за період з серпня 2025 року по травень 2026 року) у загальному розмірі 72 319,64 грн. Крім того, Відповідач не виплатив грошову компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки (15 календарних днів щорічної основної відпустки та 20 календарних днів додаткової соціальної відпустки на дітей до 15 років) у сумі 13 548,50 грн.

4. Направлена Позивачкою 01.07.2026 вимога про виплату належних коштів залишена Відповідачем без реагування.

5. Систематична невиплата заробітної плати протягом 9 місяців спричинила Позивачці душевні страждання, погіршення стану здоров`я, розлад сімейних стосунків і позбавила засобів до існування її та її дітей, з огляду на що Позивачка просила стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

6. 19.08.2026 та 20.08.2026 Позивачка подала до суду письмові пояснення вих. № 8/19, у яких заперечила проти доводів відзиву та наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стислий виклад позиції Відповідача

7. 06.08.2026 Представниця Відповідача, ОСОБА_2 , подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову повністю.

8. Відповідач зазначив, що при звільненні Позивачки бухгалтером підприємства було допущено технічну помилку при обрахунку заробітної плати за травень 2026 року, внаслідок чого у первинній довідці від 08.05.2026 № СК000000003 суму заробітної плати за травень 2026 року помилково вказано у розмірі 11 820,20 грн замість фактично нарахованої суми 8 443,00 грн.

9. Згідно з уточнюючою довідкою від 03.08.2026 № СК000000006 та даними Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (форма ОК-5), заборгованість підприємства перед Позивачкою з виплати заробітної плати становить 69 719,20 грн.

10. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди Відповідач заперечував, посилаючись на відсутність доказів заподіяння такої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями підприємства та емоційним станом Позивачки.

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

11. Спірні правовідносини між сторонами виникли з трудових відносин щодо проведення повного та своєчасного розрахунку з працівником при звільненні, виплати заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки відповідно до статей 83, 116 КЗпП України та відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України і статті 23 ЦК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ОЦІНКА СУДУ

12. На підставі наказу ТОВ "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" № 29к/тр від 19.12.2023 ОСОБА_1 20.12.2023 прийнята на роботу на посаду інженера виробничо-технічного відділу.

13. Відомості про прийняття на роботу внесені уповноваженою особою роботодавця до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (первинно заповненої 22.12.1998 року) під порядковим номером запису 16 від 20.12.2023 із посиланням на наказ від 19.12.2023 № 29к/тр.

14. Наказом ТОВ "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" № 7 к/тр від 08.05.2026 ОСОБА_1 звільнена з посади інженера виробничо-технічного відділу 11.05.2026 за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

15. Цим же наказом розпоряджено виплатити Позивачці грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки та 20 календарних днів додаткової соціальної відпустки на дітей до 15 років (всього 35 календарних днів відпустки).

16. Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

17. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова) заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

18. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці" та частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

19. Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2026 у справі № 161/5574/25).

20. При цьому відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17 (провадження № 61-94св17), відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

21. Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум. Аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 587/1641/21 (провадження № 61-12534св25)).

22. Суд встановив, що Відповідач у день звільнення Позивачки 11.05.2026 не провів з нею повного розрахунку. Відповідач вказані обставини не оспорював.

23. Щодо розміру заборгованості по заробітній платі Суд зазначає, що у виданій Позивачці первинній довідці від 08.05.2026 № СК000000003 розрахований сукупний дохід за травень 2026 року вказано у розмірі 11 820,20 грн, а суму до виплати 9 101,55 грн.

24. У той же час, згідно з уточнюючою довідкою від 03.08.2026 № СК000000006 та даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), нарахований сукупний дохід Позивачки за травень 2026 року фактично склав 8 443,00 грн (утримання 1 941,89 грн, сума до виплати 6 501,11 грн).

25. Позивачка, ОСОБА_1 , отримавши відзив на позовну заяву від 06.08.2026, у якому Відповідач вказав на наявність технічної помилки у первинній довідці від 08.05.2026 № СК000000003 та зазначав про завищення сукупного доходу за травень 2026 року з 8 443,00 грн до 11 820,20 грн, скористалася правом на подання письмових пояснень вих. № 8/19 від 19.08.2026 та від 20.08.2026. Позивачка не надала жодних заперечень, контррозрахунків та не навела спростувань стосовно виявленої Відповідачем технічної помилки при обрахунку заробітної плати за травень 2026 року.

26. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

27. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

28. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

29. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

30. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

31.Отже, кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

32. Суд визначає розмір заборгованості, ураховуючи дані Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5 від 29.06.2026) та уточненої довідки про доходи № СК000000006 від 03.08.2026 року, згідно з якими її сукупний нарахований дохід за травень 2026 року фактично склав 8 443,00 грн.

33. Дослідивши надані докази, Суд встановив, що відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (форма ОК-5 від 29.06.2026), сформованих на підставі щомісячної звітності страхувальника, фактично нарахований сукупний дохід Позивачки у ТОВ "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" за травень 2026 року склав 8 443,00 грн (утримання 1 941,89 грн, сума до виплати 6 501,11 грн). Зазначені дані державної звітності повністю узгоджуються з відомостями уточнюючої довідки про доходи від 03.08.2026 року № СК000000006.

34. Ураховуючи розподіл тягаря доказування та приписи статей 12, 81 ЦПК України, за якими рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, Суд надає пріоритет належним, допустимим і достовірним доказам, а саме відомостям Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (форма ОК-5 від 29.06.2026) та уточненої довідки про доходи від 03.08.2026 року № СК000000006, висновки яких є взаємопов`язаними та узгодженими між собою.

35. З огляду на наведене, Суд визначає розмір заборгованості з виплати заробітної плати, ураховуючи дані Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5 від 29.06.2026) та уточнюючої довідки про доходи від 03.08.2026 № СК000000006, згідно з якими сукупний нарахований дохід Позивачки за травень 2026 року фактично склав 8 443,00 грн (сума до виплати 6 501,11 грн), а загальний розмір заборгованості підприємства перед працівницею за період з серпня 2025 року по травень 2026 року становить 69 719,20 грн. Заявлені Позивачкою вимоги про стягнення заборгованості у сумі 72 319,64 грн Суд відхиляє у частині перевищення як необґрунтовані та розраховані з некоректних (помилкових) вихідних даних.

36. З цих підстав вимоги Позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню у розмірі 69 719,20 грн. Оскільки ця сума за розрахунковими відомостями Відповідача уже визначена як сума до виплати працівникові на руки (після утримання податків роботодавцем у бухгалтерському обліку), вона стягується у фіксованому розмірі без додаткового застереження про відрахування податків.

37. Щодо вимог про стягнення компенсації за 35 днів невикористаної відпустки Суд зазначає таке.

38. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

39. Під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18)).

40. Частиною першою статті 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

41. Право Позивачки на компенсацію за 15 днів щорічної основної відпустки та 20 днів додаткової соціальної відпустки підтверджується наказом Відповідача № 7 к/тр від 08.05.2026 року та посвідченням багатодітної матері.

42. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

43. Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу II Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

44. Ураховуючи те, що обчислення середньоденної заробітної плати Позивачки здійснюється з виплат за останні 2 місяці роботи перед звільненням (квітень - травень 2026 року), вихідні дані у позові, розраховані з помилкового доходу за травень 2026 року (11 820,20 грн), є некоректними та підлягають коригуванню.

45. З урахуванням уточнюючого доходу за травень 2026 року у розмірі 8 443,00 грн та виплат за квітень 2026 року у розмірі 10 300,00 грн (загальний дохід за розрахунковий період 18 743,00 грн), середньоденна заробітна плата Позивачки становить 328,82 грн.

46. Сума компенсації за 35 календарних днів невикористаної відпустки становить 11 508,70 грн (35 днів х 328,82 грн), тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково у сумі 11 508,70 грн, а у задоволенні решти суми (2 039,80 грн) слід відмовити.

47. Стосовно порядку стягнення компенсації за невикористану відпустку суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 (провадження № 11-286заі21), та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) і від 22.01.2026 у справі № 754/5803/22 (провадження № 61-10901св24).

48. Відповідно до вказаних правових висновків Верховного Суду, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

49. Отже, лише сума грошової компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 11 508,70 грн, як виплата, розрахована виходячи з середнього заробітку, підлягає стягненню з Відповідача з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

50. Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, Суд виходить з такого.

51. Верховний Суд наголосив, що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 ).

52. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

53. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, в який здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, тому обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності та при визначенні її розміру враховуються вимоги розумності і справедливості (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 607/1429/17 (провадження № 61-12977св20)).

54. Верховний Суд сформулював сукупність умов для виникнення даного зобов`язання та розподіл тягаря доказування, зазначивши, що "зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

55. Верховний Суд також указав, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

56. Під час розгляду справи суд встановив, що Позивачка тривалий час (протягом 9 місяців з серпня 2025 року по травень 2026 року) була позбавлена належної їй заробітної плати за виконану роботу, а при звільненні 11.05.2026 року з нею не проведено остаточного розрахунку.

Неправомірними діями Відповідача Позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, розладі сімейних стосунків, вимушеній зміні звичного способу життя, необхідності позичати кошти для забезпечення першочергових потреб своїх неповнолітніх дітей та витрачанні додаткових зусиль для організації свого життя й захисту порушених прав.

57. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд враховує характер та тривалість правопорушення, ступінь вини роботодавця, глибину душевних страждань Позивачки, тяжкість вимушених змін у її житті, а також засади розумності, справедливості та пропорційності, ураховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

58. Отже, ураховуючи наведені обставини у їх сукупності, Суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з Відповідача на користь Позивачки моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн, що є співмірним із завданими немайновими втратами. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 15 000,00 грн слід відмовити за необґрунтованістю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" Позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі

60. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

61. Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

62. Ураховуючи те, що спір у частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки виник внаслідок неправильних дій та бездіяльності Відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та видачі первинної довідки з помилковими даними, суд на підставі частини дев`ятої статті 141 ЦПК України покладає на Відповідача судові витрати за цими вимогами повністю у розмірі мінімальної ставки 1 331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року = 3 328,00 грн х 0,4).

63. Вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн, яка має грошову оцінку, задоволено частково у розмірі 15 000,00 грн (50%). З огляду на це, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини у розмірі 665,60 грн (1 331,20 грн х 50%).

64. Всього з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 996,80 грн.

65. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

66. Заробітна плата Позивачки за травень 2026 року (останній місяць роботи) становить 6 501,11 грн (сума до виплати). Суд зазначає про звернення рішення суду в цій частині до негайного виконання.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 354, 367 ЦПК України, статтями 21, 38, 47, 83, 94, 116, 237-1 КЗпП України, статтями 16, 23 ЦК України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 69 719,20 грн (шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 20 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за травень 2026 року у розмірі 6 501,11 грн (шість тисяч п`ятсот одна гривня 11 коп.) звернути до негайного виконання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 35 календарних днів відпустки у розмірі 11 508,70 грн (одинадцять тисяч п`ятсот вісім гривень 70 коп.) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

5. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" (код ЄДРПОУ: 41261220, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 14/1, кімната 511) на користь держави судовий збір у розмірі 1 996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 коп.).

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ КОНСТРАКШН" (код ЄДРПОУ: 41261220, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 14/1, кімната 511)

Відповідачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1; НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК")

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) -29.09.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО