Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №754/11357/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/11383/26

Справа №754/11357/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т. А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка у особі свого представника - адвоката Калугіна Д. О. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2008 року по 22.07.2016 року включно. У період перебування у шлюбі у сторін по справі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року (справа 149/2319/16-ц) з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача. У подальшому рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року рішення від 03.11.2016 року було змінено і з відповідача на користь позивача стягнено аліменти у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.09.2016 року і до повноліття дитини. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 (справа 754/10725/21) року збільшено розмір аліментів, встановлених рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2017 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , з 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. На даний час майновий стан ОСОБА_1 суттєво погіршився, а у ОСОБА_2 навпаки суттєво покращився. В свою чергу, з огляду на те, що відповідач отримує доходи за кордоном, що унеможливлює визначення дійсного доходу відповідача органами примусового виконання рішень, а відтак і унеможливлює стягнення аліментів в частці від дійсного, фактичного доходу відповідача, вважаємо за доцільне та необхідне змінити спосіб стягнення аліментів та визначити аліменти у твердій грошовій сумі. Останнім відомим позивачу місцем роботи відповідача було TOB «ЕМЕРСОН». Будучи працевлаштованим на вказаному підприємстві відповідач був направлений для виконання трудових обов`язків закордон. Відповідач наразі працює закордоном, а розмір доходу відповідача становить орієнтовно 10 000, 00 доларів на місяць (приблизно 400 000,00 грн.). В свою чергу, позивач наразі не працює, є особою з інвалідністю та потребує допомоги позивача в утриманні їх спільної дитини. З огляду на теперішній рівень доходу відповідача, вважає позивачка, що наразі існують підстави для зміни способу стягнення аліментів, визначених рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2016 р. та збільшених рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року, та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 100 000, 00 грн.

Ухвалою від 29.06.2026 року позовну заяву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представниці відповідача - адвоката Ключник А. В. надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що сторона відповідача визнає заявлені вимоги лише в частині стягнення аліментів у твердій грошовій формі в розмірі 12 500, 00 грн., посилаючись на те, що позивачкою не надано доказів того, що станом на цей час їй продовжено III групу інвалідності, оскільки відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.09.2020 року їй встановлена інвалідність на строк до 01.10.2023 року. Жодного документу про проходження позивачкою повторного огляду МСЕК чи продовження групи інвалідності після вересня 2023 року матеріали справи не містять. Тому за відсутності таких доказів немає підстав вважати інвалідність Позивачки підтвердженою станом на дату цього позову, відтак посилання на погіршення її стану здоров`я та матеріального стану через наявну у неї ІІІ групи інвалідності, за відсутності доказів її продовження, не може бути враховане для стягнення з Відповідача аліментів у розмірі 100 000, 00 грн. У п.12 «Висновок про умови та характер праці» довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.09.2020 р., зазначено, що позивачу протипоказане значне фізичне, динамічне і статичне навантаження, шкідливі умови праці. Посилання позивача у позовній заяві, що остання не працює та не має доходу свідчить про те, що з моменту прийняття попереднього рішення остання не вчинила жодних дій, спрямованих на покращення її власного фінансового становища, зокрема, шляхом працевлаштування, отримання допомоги по безробіттю або перебування на обліку у державному центрі зайнятості. Таким чином, оскільки позивачка не тільки не довела, що її майновий стан і стан здоров`я погіршилися, а навпаки - залишилися тими самими, а також не довела, що майновий стан відповідача поліпшився, - навпаки, він, як встановлено вище, погіршився, - у задоволенні позову щодо стягнення аліментів у розмірі 100 000, 00 грн. на думку відповідача має бути відмовлено. Відповідач зазначив, що Позивачка не надала жодного доказу на підтвердження того, які саме конкретні потреби дитини обумовлюють настільки істотне перевищення законодавчо визначеного орієнтиру достатності утримання, як стягнення аліментів у розмірі 100 000, 00 грн. Таким чином, враховуючи майновий стан відповідача, наявність на його утриманні непрацездатної матері, запропонований останнім розмір аліментів у сумі 12 500,00 грн, який перевищує законодавчо встановлений мінімальний рекомендований розмір (прожитковий мінімум для дитини відповідного віку) у 3,6 рази, є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини в розумінні ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.11.2021 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.06.2022 р., збільшено розмір аліментів, встановлених рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.03.2017 р., що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитини.

Наказом ТОВ «Вестгруп-ІФ» від 10.07.2026 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера з 13.07.2026 р. за основним місцем роботи на умовах повного робочого часу з виконанням роботи дистанційно з посадовим окладом 50 000,00 грн. на місяць.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.06.2015 у справі № 161/6128/15-ц з відповідача стягнуто на користь його матері аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 22.04.2015 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, яка є обов`язковою для виконання в силу ст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3512 гривень.

Як виснував Верховний суд у Постанові від 15.10.2025 (справа №686/28590/23, провадження № 61-4480 св25), парламент встановив у статті 192 СК України ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Згідно із пунктом 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 6 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пред`являючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів із частки від заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму, позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, а саме покращення майнового стану відповідача, яке мало місце за період з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду із вказаним позовом, як і не довела суттєве погіршення власного майнового стану.

З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, про доцільність змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі - 13 000, 00 гривень, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331, 20 грн., від сплати якого при зверненні до суду із цим позовом позивачка була звільнена.

На підставі викладеного та керуючись ст. 180-184, 192 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 274-279, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі - 13 000, 00 гривень, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 25 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331, 20 гривень.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 29.09.2026.

Суддя: Т. А. Зотько