Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №753/3784/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3784/26

провадження № 2-о/753/232/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

присяжних Ганкевич Н.А.,

Степаненко Ж.І.

при секретарі Парубець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В :

До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 , заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про оголошення померлим громадянина України ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви зазначено, що 02 липня 2018 року її чоловік ОСОБА_3 пішов з дому і до теперішнього часу не повернувся. 03 липня 2018 року ОСОБА_4 , який є сином зниклого ОСОБА_3 та заявника, звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про розшук ОСОБА_3 , однак вжиті заходи щодо його розшуку результату не дали та даний час відсутні будь-які відомості про його місце перебування. На цей час заявниці не відоме місце перебування її чоловіка. Метою подання заяви є реєстрація смерті в органах ДРАЦС, реалізація відповідних правових наслідків, оформлення спадщини, отримання допомоги на поховання та припинення шлюбних відносин.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судовими справами між суддями від 24 квітня 2026 року, дану справу передано судді Колеснику О.М.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 року прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали та просили суд її задовольнити.

Заінтересована особа - Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниу судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. При цьому в матеріалах справи міститься заява представника заінтересованої особи про розгляд справи за іх відсутності

Вислухавши пояснення заявника та її представника, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 19 серпня 1965 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.8)

02 липня 2018 року її чоловік ОСОБА_3 пішов з дому і до теперішнього часу не повернувся.

03 липня 2018 року ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_3 та заявника, звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про розшук ОСОБА_3 .

Як вказує заявник, після того, як її чоловік пішов з дому зв`язків з ним не має, відомостей про його подальшу долю, а також місцезнаходження, у заявника відсутні.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок розгляду справ окремого провадження регламентовано ст. 294 ЦПК України відповідно до положень якої справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі N 226/3053/18.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 461/424/15-ц та підтримано Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року у справі N 390/1443/19, а також у постанові від 30 березня 2022 у справі N 295/4293/21.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, як встановлено вище, вимоги про оголошення ОСОБА_3 , померлим, заявник обґрунтувала тим, що він 02 липня 2018 року пішов з дому і до теперішнього часу не повернувся.

Разом з тим, заявницею не надано до суду належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити висновок про смерть ОСОБА_3 , а також доказів, які б доводили факт, що він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку. З поданої заяви та з пояснень заявника вбачається констатація факту відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_3 .

Крім того, суд звертає увагу, що факт відсутності відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання сам по собі не може бути підставою для оголошення фізичної особи померлою.

В свою чергу, на вимогу суду, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надав інформацію, щодо відкритих банківських рахунків на ім`я гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та підтверджуючу інформацію у вигляді виписок, щодо руху грошових коштів.

Так, оглянувши CD-R диск №46/12/2681/2026 наданий АТ «Ощадбанк» на вимогу суду, судом встановлено, що до 08 червня 2026 року по банківському рахунку відкритого на ім`я гр. ОСОБА_3 , здійснювався рух грошових коштів, де платником зазначено ОСОБА_3 , а призначення платежів вказано: «грошова компенсація за субсидію».

Таким чином, судом встановлено, що до 08 червня 2026 року ОСОБА_3 користувався банківським рахунком відкритим на його ім`я, а відтак належних доказів, на підставі яких суд міг би зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 , або наявності обставин, які б доводили, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність вимог заявника та про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76, 81, 258- 259, 263-265, 268, 273, 293-300, 305-308, 353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим з 3.07.2018 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.09.2026 року.

Суддя :

Присяжні: 1) 2)