Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №752/16423/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16423/26

Провадження № 2/752/12827/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 49 773, 61 грн витрат, понесених нею на утримання майна, що перебуває в спільній частковій власності, а саме: 40 085, 17 грн основного боргу, 7 590, 32 грн інфляційних втрат та 2 098, 12 грн річних.

Посилається в позові на те, що їй, відповідачу та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2012 року на праві спільної часткової власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1 .

Вона з відповідачем перебувала в шлюбі, який був розірваний.

З листопада 2022 року відповідач у квартирі не проживав та не сплачував житлово-комунальні послуги за належну йому частку в квартирі.

В цей час витрати на утримання будинку та прибудинкової території та послуги з теплопостачання сплачує вона.

З листопада 2022 року до червня 2026 року нею перераховано комунальних платежів, пов`язаних з утриманням квартири ( в тому числі за опалення) 120 255, 51 грн, інфляційних втрат 22 770, 98 грн та 6 294, 36 грн річних.

Таким чином, 1/3 частина становить 49 773, 61 грн, які мають бути сплачені відповідачем.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 22 червня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу додатково копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позов.

Направлені судом документи були повернуті до суду в зв`яку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 зазначила, зокрема, що необхідність застосування інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норми статей 128 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Судом встановлено та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав сторони та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2012 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 1/3 частині кожний.

( а.с. 9 - 11 )

Основним законом у сфері плати за комунальні послуги є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Відповідно до статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до наданого позивачкою розрахунку, за період часу з листопада 2022 року до квітня 2026 року нею сплачено за надані послуги всього 120 255, 51 грн, а також 22 770, 98 грн інфляційних втрат та 6 294, 36 грн 3% річних.

До наданих послуг віднесено: плата за абонентське обслуговування ГПВ та ХВП, ТЕ, водовідведення гарячої води, постачання теплової енергії, управління будинком, охорона.

Звертаючись до суду позивачка зазначає, що саме нею сплачено комунальних послуг на вказану суму, а також інфляційні збитки та річні, нараховані на суму наданих послуг.

( а.с.24 - 25 )

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №703/2200/15 від 19 серпня 2020 року житлово-комунальні послуги зобов`язаний сплачувати кожен із співвласників квартири.

Боржник, який виконав солідарний обо`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Відповідно до пункту 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 ( із змінами ) у разі , коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:

1) за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);

2) за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;

3) за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Суд при цьому враховує, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

З точки зору закону квартира як окремий об`єкт нерухомості, є неподільним предметом зобов`язання.

За змістом частини 4 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином відповідач, як співвласник квартири, зобов`язаний нести відповідальність за утримання належного йому майна.

Що стосується сум до сплати та послуг, обов`язок по сплаті яких має нести відповідач, суд виходить з наступного.

Розрахунок заборгованості позивачкою здійснено з листопада 2022 року.

Саме з цього періоду часу, за змістом позову, відповідач не проживає в квартирі.

Не дивлячись на непроживання в квартирі, відповідач зобов`язаний нести витрати на постачання теплової енергії, плату за абонентське обслуговування постачання теплової енергії та витрати на утримання будинку та прибудинкової території.

З особистого кабінету « Мій Дім» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) вбачається, що за період з лютого 2025 до травня 2026 року сплачено 36 480, 78 грн за утримання будинку та прибудинкової території

Таким чином, частка відповідача становить 12 160, 26 грн, яка має бути з нього стягнута.

Будь-яких доказів внесення платежів за вказану послугу до лютого 2025 року позивачка не надала, а тому у суду відсутні підстави для їх стягнення.

Що стосується решти зазначених у розрахунку сум, суд виходить з наступного.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З наданих позивачкою квитанцій з жовтня 2022 до жовтня 2023 року вбачається, що ними сплачувалися наступні послуги: електроенергія, плата за абонентське обслуговування постачання холодної та гарячої води, плата за водовідведення холодної та гарячої води, плата за абонентське обслуговування постачання теплової енергії.

Враховуючи, що обов`язком відповідача, не дивлячись на його непроживання в квартирі, є внесення плати за постачання теплової енергії, таким обов`язком є і внесення плати за абонентське обслуговування її постачання.

В той же час, у наданих позивачкою квитанціях платником послуг зазначений відповідач, а доказів протилежного при зверненні до суду не надано.

За інший період часу доказів сплати наданих послуг у цій частині позивачкою також не надано.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що платником даних послуг була саме позивачка та сплачену нею суму за вказаний нею в розрахунку період.

Крім того, будь-яким чином перевірити сплату позивачкою послуг теплопостачання на загальнобудинкові потреби, як про це зазначено в розрахунку, суд також позбавлений можливості, оскільки в приведених квитанціях ці послуги не значаться.

( а.с. 37 - 50 )

Зробити будь-які висновки з долучених до позову виписок з сервісу «Гаманець» суд також позбавлений можливості, оскільки за які послуги вносилася плата їх отримувачам та кому саме, невідомо, а окремого розрахунку цих платежів та їх отримувачів позивачкою суду не надано.

Крім того, зазначені в них суми не відповідають сумам, зазначеним у розрахунку, а тому суд також позбавлений можливості ідентифікувати їх.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З точки зору статті 544 ЦК України вимоги позивачки є регресом до відповідача про стягнення сплачених нею сум.

Будь-яких доказів сплати коштів як інфляційних збитків та річних позивачка суду не надала, окрім проведеного розрахунку.

Крім того, в приведеному розрахунку нарахована сума до сплати не відповідає зазначеній сплаченій сумі, а нарахування інфляційних збитків та 3% річних здійснювалося, в тому числі, з лютого 2022 до грудня 2023 року, коли такі нарахування були заборонені постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із змінами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року).

Крім того, вимагаючи стягнення з відповідача за послуги охорони, в позові не зазначено, на якій підставі та ким надавалися послуги хорони: ОСББ, Управляючою компанією чи охоронною фірмою, як і не надано доказів встановлення розміру плати.

З урахуванням цього, підстави для задоволення позову і в цій частині відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду, позивачкою надано Договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2026 року, укладений з АО «Юрлюкссервіс, Акт приймання-передачі послуг №1/2026, а також платіжну інструкцію про оплату наданих послуг.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Заперечень проти розміру правничої допомоги відповідач не подав.

А постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15 зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надано оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення частини 3 статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

В акті приймання-передачі наданих послуг адвокатом приведено перелік виконаної роботи та час, витрачений на її виконання.

Суд вважає, що вказані послуги пов`язані з розглядом справи та потребували певного часу та вчинення певного алгоритму дій для представництва інтересів клієнта, а час, витрачений на їх вчинення, вважає обгрунтованим.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього, часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 325, 23 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 322, 356, 360, 526, 541, 543, 544, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 59, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 160, 26 грн понесених витрат на утримання майна, 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 325, 23 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич