Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №523/6815/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6815/25

Провадження №2/523/4312/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» Волошина Ігоря Володимировича про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі: 37 455,68 гривень. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 27.06.2024 року, будучи клієнтом Банку, уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101719499377438, щодо надання останній кредиту в розмірі 28 800.00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 26.06.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 грн щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.

Станом на 21.04.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 37 455,68 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року позовні вимоги буди задоволені.

В подальшому, ухвалою суду від 25 лютого 2026 року була задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року.

Заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року у справі № 523/6815/25 за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом – скасовано та призначено розгляд справи в судове засідання.

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду 12.03.2026 року (вх. №11758) надійшов відзив на позовну заяву за підписом відповідача.

Відповідно до відзиву відповідач зазначив, що Банк надав відповідачу одночасно три кредита, один із них, оплата частинами, відповідач закрив, однак велике навантаження фінансового характеру призвело до заборгованості по іншим кредитам.

Відповідач зазначає, що банк загнав його в глухий кут, він виховує дитину з особливими потребами, а тому сплату боргу він не заперечує, однак не має можливості сплати всю визначену банком заборгованість, як відсотки та пеню (а.с.84-85).

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано копії документів на підтвердження обставин викладених у відзиві, а саме медичний висновок про дитину інваліда.

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву на адресу суду 30.03.2026 року (вх. №14733) надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача.

Відповідно до відзиву представник зазначив, що 27.06.2024 року між сторонами було укладено кредитний договір, та сторони погоди всі істотні умови договору, зокрема сплату процентів.

Представник зазначає, що нарахована пеня за користування кредитом є правомірною, оскільки нарахована після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких ЗУ щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто до 24.01.2024р, а у випадку коли договір заключений після цієї дати 27.06.2024 року, то посилання на неправомірне нарахування пені є безпідставним.

З урахуванням викладеного представник позивача просить позов задовольнити (а.с.89-91).

До відповіді на відзив представником надано виписку по рахунку та матеріальний ордер.

Також, на адресу суду 24.08.2026 року (вх. №47405) за підписом відповідача надійшла заява про розстрочення боргу, скасування нарахованої пені, зменшення розміру процентів на 50%, звільнення від сплати судового збору та розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців (а.с.103-105).

Представник позивача до суду не з`явився, при цьому, разом з позовною заявою до суду надано клопотання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача та ухвалення заочного рішення суду у разі відсутності відповідача (а.с.34).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся у встановленому законом порядку, надав суду відзив на позовну заяву, та заяву про розстрочку боргу.

Таким чином, судом встановлено, що представник позивача звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за його відсутності, відповідач про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, а відтак підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 27.06.2024 року, будучи клієнтом Банку, позичальник уклав з банком кредитний договір ABH0CT155101719499377438, щодо надання кредиту в розмірі 28 800.00 грн. строком на 12 місяців (тобто до 26.06.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн (а.с.11-17).

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Отримання кредитних коштів підтверджується Меморіальним ордером від 27.06.2024 року (а.с.18 зв.).

Також, суд зазначає, що відповідач підтверджує та визнає факт укладення договору, однак через скрутне матеріальне становище заперечує щодо нарахування банком процентів та пені.

Станом на 21.04.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 37 455.68 грн., яка складається з: 24 592.39 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10 719.13 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією – 2 144.16 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею (а.с.18).

Також, заборгованість по кредиту підтверджується випискою по кредиту (а.с.19; 92-93).

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1. ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з положенням статті 549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.

Як передбачено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не спростовано.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами договору були погоджені умови договору, порядок нарахування відсотків за кредитом, який дотриманий кредитором.

Щодо вимоги про стягнення пені суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, стягнення пені в період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що банком були виконані умови договору, надано відповідачеві кредит.

Суд враховується обставина того, що відповідач вимоги позову визнає частково, а саме в частині тіла кредита, судом враховується обставина того, що відповідач має скрутне матеріальне становище та виховує дитину –інваліда, з урахуванням чого, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позову.

Щодо заяви відповідача про застосування розстрочки виконання судового рішення на 1 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання відповідача повернути заборгованість, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Щодо стягнення судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, законні представники дітей з інвалідністю та недієздатних осіб з інвалідністю.

Як передбачено ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 2,5,10,12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 435, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,буд. 11) - заборгованість за кредитним договором б/н від 27.06.2024 року, у розмірі: 35 311, 52 гривні.

В частині стягнення пені в розмірі: 2 144, 16 гривень – відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) виконання рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2026 року у справі № 523/6815/25 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,буд. 11) - заборгованість за кредитним договором б/н від 27.06.2024 року, у розмірі: 35 311, 52 гривні, терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня постановлення рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі: 2 942, 63 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повне судове рішення складено 14.09.2026р.

Суддя: