Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №522/16063/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16063/26

Провадження №1-кп/522/3117/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026162510000465 від 23.04.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби, прийнятого за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді номер обслуги 1 артилерійського взводу 7 артилерійської батареї 3 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

10.03.2026 року вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте, ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, умисно вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

18 квітня 2026 року, близько 20 години 37 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 139, виявив потерпілого ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та спав, у якого при собі знаходилась шкіряна сумка чорного кольору, у якій знаходились мобільний телефон Xiaomi моделі «Redmi 10», у корпусі чорного кольору, з номером телефону НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , обсягом пам`яті 128 GB та документи на ім`я ОСОБА_6 та на руці якого знаходився годинник марки «Curren», моделі «8355 Silver-Black».

В цей час та місці, у ОСОБА_3 виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, а предметом свого злочинного посягання ОСОБА_3 обрав вищевказане майно, яке було при потерпілому. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований та таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих та для потерпілого, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 та впевнившись, що останній спить, таємно заволодів належним йому майном, а саме сумку чорного кольору, вартістю 879,03 гривень, у якій знаходились мобільний телефон Xiaomi моделі «Redmi 10» у корпусі чорного кольору, з номером телефону НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_3 , обсягом пам`яті 128 GB вартістю 3200,25 гривень та документами на ім`я ОСОБА_6 , що не мають майнової цінності, а також годинником марки «Curren» моделі «8355 Silver-Black» вартістю 1309,42 гривень, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5388,70 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним правопорушення, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дату, час, місце вчинення кримінального правопорушення, правову кваліфікацію свого діяння. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, цивільний позов не надавав.

Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, захисника суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена та його дії правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, а також активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, стан здоров`я, те, що він на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, офіційно не працевлаштований, а також раніше судимий.

Таким чином, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, суд встановив, що вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.03.2026 року, який набрав законної сили 10.04.2026 року, ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 1 рік.

При цьому, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, 18.04.2026 року, тобто після постановлення попереднього вироку Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області від 10.03.2026 року, а отже остаточне покарання йому варто призначити на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а саме до призначеного покарання по даному вироку, приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.03.2026 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 301, 302, 368, 373-374, 376, 382, 392- 395, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.03.2026 року та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому у період з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошеної повітряної тривоги з метою перебування в укритті.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язання, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- у період часу з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання при виконанні вироку, який набрав законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи №806 від 12.05.2026 року у сумі 424,08 грн. (чотириста двадцять чотири 08 копійок).

Речові докази по даному кримінальному провадженню: DVD-R диски у корпусі білого кольору та оптичні носії інформації DVD-R диск, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1