Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №333/6827/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/6827/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №33/807/1079/26Головуючий у 1-й інстанції Стоматов Е.Г.

Єдиний унікальний №333/6827/25Доповідач в 2-й інстанції Кольц Д.М.

Категорія – ч. 5 ст. 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кольц Д.М. за участі ОСОБА_1 і його захисника Мироненко В.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мироненко Вікторії Валеріївни на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Згідно з постановою суду, 14 липня 2025 року о 06 год. 12 хв. в м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 14-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року (постановою ЕНА № 3497017 від 17 листопада 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України.

Крім того, водій ОСОБА_1 в той же час та місці, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а ПДР України.

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Мироненко В.В. просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Свої вимоги мотивувала тим, що піж час розгляду справи судом не було забезпечено право ОСОБА_1 на захист (не забезпечено можливість надати пояснення, скористатися правовою допомогою захисника, заявити клопотання та надати докази), а також не було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, оскільки останній фактично проживає у м. Вінниця. Крім того, у день, коли була прийнята оскаржувана постанова, ОСОБА_1 виконував бойові завдання.

Зазначила, що працівниками поліції порушено процедуру інформування органів Військової служби правопорядку, що свідчить про недопустимість зібраних доказів.

Вказала, що ОСОБА_1 тремор рук, на які вказує поліцейський як на ознаку сп`яніння пов`язаний із перенесеною контузією.

Стосовно доцільності та пропорційності застосування додаткового стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП зазначила, що ОСОБА_1 пройшов повний курс навчання в автошколі та готувався до складання іспитів, однак був мобілізований до лав ЗСУ. Вважала, що призначення судом заходу впливу у виді заборони на майбутнє реалізувати право на складання іспитів та отримання посвідчення водія на строк 5 років не відповідає засадам справедливості та співмірності. Більш того, наявність навичок керування та подальше офіційне отримання посвідчення водія є критично необхідною умовою для виконання ОСОБА_1 бойових та службових завдань на лінії зіткнення, де транспортний засіб є засобом збереження життя особового складу та виконання військового обов`язку.

Пояснення учасників судового засідання.

У судовому засіданні захисник доводи апеляційної скарги підтримала, вказала на порушення, допущені поліцейськими під час складання протоколу, також підкреслила, що поліцейські змусили ОСОБА_1 не вказувати що він є військовослужбовцем.

ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи захисника підтримав. На запитання суду підтвердив, що дійсно притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Пояснив, що закінчив автошколу, однак не встиг отримати посвідчення водія, у зв`язку із окупацією м. Херсон, де він раніше проживав. Після виїзду із окупації, одразу вступив до лав Збройних сил України. Щодо подій 14.07.2025 року пояснив, що після бойового чергування відпочивав, не планував нікуди виїжджати. Однак, отримав вказівку від командира виїжджати на полігон. Тому і порушив Правила дорожнього руху. Такі дії були вимушеними, а не пов`язані із його особистою примхою покататися.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції в повному обсязі виконав наведені вимоги закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, зокрема винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391023 від 14 липня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року (постановою ЕНА № 3497017 від 17 листопада 2024 року був притягнутий за ч. 2 ст. 126 КУпАП);

- довідкою про повторність за ст. 126 КУпАП;

- постановою серії ЕНА № 3497017 від 17 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391019 від 14 липня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя;

- роздруківкою результатів приладу «Drager», в якій зазначено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Alcotest 6820», результат тестування склав 0,45 ‰ (тест №3466);

- відеозаписами з нагрудних камер (бодікамер) поліцейських, на яких зафіксовано подію правопорушень та процедуру оформлення матеріалів.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративні правопорушення за викладених в постанові місцевого суду обставин.

За таких обставин вимога захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є неприйнятною.

Щодо доводів про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд відхиляє доводи скарги захисника про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції та порушення його права на захист.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд вживав вичерпних і передбачених процесуальним законом заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання за адресою, вказаною ним безпосередньо під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, а також шляхом направлення судових повісток (SMS-повідомлень) через додаток «Viber» на мобільний номер телефону, зазначений ОСОБА_1 під час складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до відповідальності, зобов`язана добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та цікавитися перебігом розгляду справи.

Перебування ОСОБА_1 на військовій службі, про що зазначала захисник в апеляційній скарзі, не звільняє його від обов`язку дотримуватися вимог законодавства (зокрема інформувати суд про неможливість прибуття в судове засідання) та не спростовує факт належного сповіщення судом.

З урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.ст. 126, 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, місцевий суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що в подальшому ОСОБА_1 через захисника було реалізовано його право на апеляційне оскарження судового рішення.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст. 268 КУпАП правах, останній був присутній у судовому засіданні, надав пояснення з приводу обставин справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено безальтернативне скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є непереконливими.

Щодо доводів захисника про недопустимість зібраних поліцією доказів через порушення процедури сповіщення Військової служби правопорядку про зупинку військовослужбовця.

Так, аналізуючи зміст абз. 39 ч. 1 ст. 255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не наділені повноваженнями складати протокол про передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративні правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст. 44, ч.ч. 2, 3 ст. 123, ст.ст. 17210-17220, 173, 174, 178, 182, 1841, 185 і 1857 КУпАП адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 5 ст. 126, ст. 130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст. 266 КУпАП процедури.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 15 КУпАП за адміністративні правопорушення, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах.

Вчинені ОСОБА_1 адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст. 266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби, на що помилково посилався апелянт.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду, застосування працівниками поліції положень ст. 266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 , ознак сп`яніння, оскільки тремор рук зумовлений контузією.

Відповідно до вимог чинного законодавства поліцейський не є особою, яка має право за зовнішніми ознаками встановити, чи перебуває особа у стані сп`яніння. З метою підтвердження чи спростування перебування особи у стані сп`яніння чи під дією лікарських засобів і проводиться огляд водія, що включає дослідження за допомогою вимірювальних приладів та огляду лікарем – наркологом.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя.

Матеріалами справи зафіксовано, що ОСОБА_1 пройшов огляд з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного приладу «Drager», результати якого зафіксували перевищення допустимої норми алкоголю (результат тесту склав 0,45 ‰).

Сам по собі стан здоров`я особи не спростовує об`єктивні показники спеціального технічного приладу.

Щодо доводів про неспівмірність та несправедливість застосованого додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Отже, у законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, санкція у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд зауважує, що дане стягнення має превентивний характер і позбавляє особу права отримати таке посвідчення та здійснювати керування транспортними засобами протягом встановленого судом строку.

Проходження ОСОБА_1 військової служби не надає правового імунітету для грубого ігнорування правил безпеки дорожнього руху. Керування транспортними засобами без права керування та ще й у стані алкогольного сп`яніння становить підвищену суспільну небезпеку для життя та здоров`я як самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху.

Більш того, із пояснень ОСОБА_1 , наданих суду апеляційної інстанції встановлено, що він пройшов відповідну підготовку для водіїв, тому вимоги Правил дорожнього руху щодо недопустимості керування транспортним засобом без отримання відповідного посвідчення та у стані алкогольного сп`яніння йому відомі. Притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП ним також не заперечувалося.

Суд першої інстанції всебічно та повно встановив усі фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку доказам у їх сукупності за правилами ст. 252 КУпАП та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладено в межах санкцій статей та з дотриманням вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП (шляхом накладення основного і додаткового стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення).

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Мироненко Вікторії Валеріївни залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Кольц