Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №944/1502/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1502/26

Провадження №2/944/1829/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ЗАОЧНЕ/

30.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Димчак Х.Т.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №3389748. Так, сторони зазначеного Договору погодили, що товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 6300.00 строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання Договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, у подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до умов Договору сторони узгодили, що позичальник ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан», розміщені на веб-сайті та затверджені відповідним наказом; позичальник повністю розуміє, погоджується з ними та зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Так, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, натомість відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування ними не сплачує.

26.07.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №26-07/24, згідно змісту якого (з урахуванням реєстру боржників) ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3389748 від 13.12.2021, у розмірі 8560.24 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5069.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3491.24 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн, заборгованість за комісіями - 0.00 грн, інфляційні збитки - 0.00 грн, нараховані 3% річних -0.00 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з цим ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.

На підставі ст.280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.09.2026, є дата складення повного судового рішення 30.09.2026.

Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 13.12.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір №3389748, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 6300,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 13.12.2021 року (строк кредитування).

Згідно п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 18.90 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 6300.00 грн, що підтверджується копією квитанції від 13.12.2021.

26.07.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №26-07/24, згідно змісту якого (з урахуванням реєстру боржників) ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3389748 від 13.12.2021.

На підставі Заявки-анкети №3389748 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом Відповідача, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3389748.

Відповідно до Розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна», станом на 28.11.2025 року заборгованість ОСОБА_2 за Договором №5166702 становила 137547.24 грн, відомості про здійснення платежів або списання заборгованості у розрахунку відсутні.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3389748 від 13.12.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить8560.24 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5069.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3491.24 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн, заборгованість за комісіями - 0.00 грн, інфляційні збитки - 0.00 грн, нараховані 3% річних -0.00 грн.

У силу ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч.12 ст.11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст.610, ст.611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем відповідно до умов Кредитного договору №3389748 від 13.12.2021 року.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання відповідачем коштів та наявність заборгованості.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження, відповідачем жодним чином не заперечні та не спростовані.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку кошти не повернув, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 2662,40 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги 01-12/2025 від 01.12.2025 року, укладений між ТОВ "Факторинг партнерс" та АО "Лігал Ассістанс"; заявку на надання юридичної допомоги №2789 від 01.01.2026 року; витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, згідно якого АО "Лігал Ассістанс" надало ТОВ "Факторинг Партнерс" наступні юридичні послуги: надання усної консультації - вартістю 3000 грн, складання позовної заяви - вартістю 6000 грн.

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі №873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн за участь у даній справі, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, їх необхідністю для постановлення судового рішення, написання позовної заяви здійснено на стандартному бланку у аналогічний категорії справ, а тому не потребує значних затрат часу на виконання таких робіт.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3389748 від 13.12.2021 у розмірі 8560.24 грн (вісім тисяч п`ятсот шістдесят) грн 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи,6 офіс 521 м.Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М.Матвіїв