Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №446/1649/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1649/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам"янка-Бузька Львівської області матеріали кримінального провадження № 12025141420000146, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2025, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, с. Підлісся Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, який проходить службу на посаді водія ракетного транспортування військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат», не депутат,

у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

Обвинувальний акт надійшов до суду 16.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286-1 ч.2 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, вчинені в стані алкогольного, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду судом установлено такі обставини.

Солдат ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999, 24 травня 2025 року близько 06 години 50 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись ним по автодорозі Н-17 зі сполученням «Львів-Луцьк» 14 км + 100 м в напрямку м. Луцьк, що в с. Колоденці Львівського району Львівської області, діючи всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги чинних розділів «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі по тексту - Правила), а саме: пункту 1.2 відповідно до якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; пункту 1.5, яким визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; підпункту «б» пункту 2.3, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; підпункту «а» пункту 2.9, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; пункту 10.1 Правил із якого слідує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; підпункту «в» пункту 14.2 згідного якого перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, проявив неуважність до дорожньої обстановки, при здійсненні обгону допустив виїзд на зустрічну смугу для, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , яка рухалась в зустрічному напрямку до м. Львів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримали: водій автомобіля марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 у виді: важка поєднана травма тіла у вигляді перелому нижньої стінки лівої орбіти із зміщенням в порожнину лівої гайморової пазухи, рваної рани надбрівної дуги та повіки зліва, гемосинусу, тупої травми органів грудної клітки, зламу руків`я і тіла грудини, забою легень, закритої хребетно-спинно-мозкової травми із зламом тіла L4 із зміщенням фрагменту в просвіт хребтового каналу, багатофрагментарного перелому нижньої третини обох кісток гомілки із зміщенням на поперечника кістки, косого перелому обох кісток гомілки із зміщенням на поперечника, травматичного розриву задньої велико-гомілкової артерії, закритого перелому 2,3,4-ї плесневих кісток лівої стопи зі зміщенням кісткових фрагментів, що супроводжувалось важкою постгеморагічною анемією, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя та пасажир вказаного транспортного засобу ОСОБА_7 у виді: перелом 8-11 ребер зліва та неповний перелом проксимального відділу правої ключиці.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286- -1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 встановлені обставини визнав частково, а також частково визнав вину в інкримінованому йому обвинуваченні, за ст. 286-1 ч. 2 КК України, зокрема заперечив перебування в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортними засобами. Обвинувачений зазначив про те, що він 24.05.2024 близько 06.50 години ранку їхав на роботу та порушив правила обгону в результаті чого відбулась ДТП пригода. Одразу після ДТП він пройшов огляд на стан спяніння з яким він не був згідний, оскільки алкоголю не вживав та у стані алкогольного сп"яніння не перебував. В подальшому йому було проведено експертне дослідження крові та сечі яким встановлено, що він не перебував у стані алкогольного спяніння. Щодо обставин самої ДТП то не заперечив що така відбувалась саме з його вини. Після ДТП надавав допомогу потерпілим, намагався усунути завдану ним шкоду. Також зазначив про те що в ході розгляду справи по мірі своєї можливості сплачував потерпілим кошти у відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просив взяти до уваги те, що він є діючим військом та проходить військову службу на посаді водія відділення транспортування ракет а відтак просив суд не позбавляти його прав керування. Щодо цивільних позовів зазначив про те, що не заперечує щодо необхідності відшкодування моральної шкоди,однак просив суд врахувати те що у нього на утриманні перебувають малолітні діти зменшити розмір морального відшкодування.

Потерпіла ОСОБА_6 визнала встановлені обставини та підтвердила, що обвинувачений не відшкодував добровільно всі завдані їй моральні збитки внаслідок ДТП. Потерпіла показала, що вона разом із сестрою здійснювали підприємцьку діяльність та зранку 24.05.2025 року іхала разом із ОСОБА_7 у напрямку м. Львова. Вона перебувала за кермом автомобіля. Обвинувачений порушив правила дорожнього руху в результаті чого відбулось зіткнення із автомобілем під її керуванням. В результаті ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, перенесла ряд складних операцій та потребує стороннього догляду. Зазначила що в результаті ДТП втратила прецездатність а дії обвинуваченого призвели до того що вона отримала дуже складні травми. Зазначила про те що їй завдано моральну шкоду яку вона оцінює у 457 000 гривень. Не заперечила того факту що обвинувачений надавав їй кошти на лікування. Щодо призначеного покарання вказала що просить суд позбавити його прав керування та задоволити її цивільний позов

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні дала покази про те що того дня 24.05.2025 зранку вона разом із сестрою їхала у м. Львів. Обвинувачений порушив правила обгону та відбулась ДТП, в результаті якої вона та її сестра отримали тілесні ушкодження. Одразу після ДТП сестра залишилась у машині та не змогла звідси вийти вона плакала і кричала оскільки ій було боляче. Після того як її змогли доставити до лікарні ій провели декілька операцій . Сестра потребувала складного та коштовного лікування та стороннього догляду. Обвинувачений надавав кошти на лікування та сплатив сестрі кошти за автомобіль. Вона також отримала тілесні ушкодження у виді перелому ребер та ключиці. Зазначила про те що просить не карати суворо обвинуваченого не позбавляти його прав керування та задоволити цивільний позов.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала покази про те, що весною 2025 вона разом із чоловіком їхала зранку на роботу та побачили ДТП. Вони одразу вибігли з автобуса та чоловік викликав швидку та поліцію. Також вказала що бачила обвинуваченого у нього капала кров.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази про те, що близько року назад їхав зранку на роботу та побачив ДТП. Була погана видимість а саме густий туман. Вибігши з автобуса побичили водія мікроавтобуса у якої були зажаті ноги. Він викликав швидку допомогу та одразу поїхав.

Крім цього на підтвердження винуватості прокурор в ході розгляду справи подано а судом досліджено досліджено письмові докази. Зокрема:

-витяги з ЄРДР від 26.05.2025 та 10.07.2026;

-рапортом від 24.05.2025 начальникові ВнП№1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області;

-постановою про зміну правової кваліфікації від 10.07.2025;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.05.2025;

-протоколом затримання ОСОБА_3 від 24.05.2025;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 за участю ОСОБА_7 ;

-протоколом огляду місця події від 05.06.2025 та фототаблицею до нього;

-кількісний показник газоаналізатору та відеозапис з нагрудного реєстратора;

-копія рапорту та акту огляду на стан сп`яніння;

-результати тестування на алкоголь від 24.05.2025 ОСОБА_3 , результат тесту 0,33 проміле;

-протокол огляду предмета від 26.05.2025,відеозапису із нагрудного відеореєстратора;

-висновком судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 № СЕ-19/114-25/12549 від 09.06.2025;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 № СЕ-19/114-25/12548 від 09.06.2025;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.4 № СЕ-19/114-25/12547-ІТ від 10.06.2025;

-висновком судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 № СЕ-19/114-25/12535 від 16.06.2025;

-протоколом отримання зразків для експертизи від 24.05.2025;

-постановою про визнання та приєднання речового доказу до кримінального провадження від 24.05.2025;

-висновком експерта №1456/2025-т судово-токсилогічної експертизи речового доказу;

- висновком експерта №1457/2025-т судово-токсилогічної експертизи речового доказу;

-висновок експерта № 2619-Е від 04.08.2025 за результатами проведення трасологічної експертизи;

-висновком експерта № 594/2025-мг судової молекулярно-генетичної експертизи;

-медичними документами із КНП «1 територіальне медичне обєднання м.Львова»;

-висновком експерта № 48/2025судово-медичної експертизи;

-висновком експерта № 49/2025судово-медичної експертизи;

-висновком експерта № 55/2025додаткової судово-медичної експертизи;

Оцінивши зазначені докази у сукупності на предмет їх достовірності, допустимості та належності, суд вважає, що орган досудового розслідування (сторона обвинувачення) неправильно кваліфікувала дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками статті 286-1 ч.2 КК України у зв`язку з вчиненням ним порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за встановленим судом обставинами підлягають перекваліфікації на статтю 286 ч.2 КК України, з огляду на таке.

Інструкцією про виявлення у водіїв алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 таке:- у разі скоєння ДТП , учасником якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я (п.8);

- для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров , якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 розділу ІІІ (слина , сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву, обличчя, рік);

- якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я куди він доставлений.

Орган досудового розслідування виконав зазначені вимоги Інструкції , зокрема відібрав кров та сечу у водія ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом отримання зразків для експертизи від 24.05.2025.

26.05.2025 слідчим призначено судову токсикологічну експертизу.

Згідно експертного висновку № 1456/2025-т при судово-токсикологічній експертизі речового доказу- крові у водія ОСОБА_3 не виявлено метилового, пропілового,бутилового чи амілового (спиртів).

Згідно експертного висновку № 1457/2025-т при судово-токсикологічній експертизі речового доказу - сечі у водія ОСОБА_3 не виявлено похідних барбітурової кислоти, наркотичних речовин з групи алкалоїдів опію, морфіну, кодеїну, героїну, промедолу, трамадолу, димедролу, ефедрину, ефедрону,клофеліну,похідних 1,4 бензодіазепіну, похідних фенотіазинового ряду, амфетаміну та його похідних канабіноїдів.

Висновки експерта є належним і допустимим та достовірним доказом спростування перебування водія у стані алкогольного сп`яніння під час ДТП.

На думку суду єдиним ,достовірним , належним і допустимим доказом щодо перебування обвинуваченого під час ДТП в стані алкогольного сп`яніння є висновок експерта , який здобутий органом досудового розслідування в установленому порядку згідно з положеннями Інструкції.

З огляду на викладене обґрунтування та зміст досліджених доказів у цій частині , суд вважає , що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ознаками , передбаченими статтею 286-1 ч.2 КК України є недоведеною поза розумним сумнівом (ч.2 та 4 статті 17 КПК України, правова позиція ВС ККС в постанові від 29.09.2020 справа № 601/1143/16).

Таким чином, суд вважає доведеним обвинувачення в суді ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України , зокрема в тому , що солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999, 24 травня 2025 року близько 06 години 50 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись ним по автодорозі Н-17 зі сполученням «Львів-Луцьк» 14 км + 100 м в напрямку м. Луцьк, що в с. Колоденці Львівського району Львівської області, діючи всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги чинних розділів «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі по тексту - Правила), а саме: пункту 1.2 відповідно до якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; пункту 1.5, яким визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; підпункту «б» пункту 2.3, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; пункту 10.1 Правил із якого слідує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; підпункту «в» пункту 14.2 згідного якого перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, проявив неуважність до дорожньої обстановки, при здійсненні обгону допустив виїзд на зустрічну смугу для, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , яка рухалась в зустрічному напрямку до м. Львів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримали: водій автомобіля марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 у виді: важка поєднана травма тіла у вигляді перелому нижньої стінки лівої орбіти із зміщенням в порожнину лівої гайморової пазухи, рваної рани надбрівної дуги та повіки зліва, гемосинусу, тупої травми органів грудної клітки, зламу руків`я і тіла грудини, забою легень, закритої хребетно-спинно-мозкової травми із зламом тіла L4 із зміщенням фрагменту в просвіт хребтового каналу, багатофрагментарного перелому нижньої третини обох кісток гомілки із зміщенням на поперечника кістки, косого перелому обох кісток гомілки із зміщенням на поперечника, травматичного розриву задньої велико-гомілкової артерії, закритого перелому 2,3,4-ї плесневих кісток лівої стопи зі зміщенням кісткових фрагментів, що супроводжувалось важкою постгеморагічною анемією, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя та пасажир вказаного транспортного засобу ОСОБА_7 у виді: перелом 8-11 ребер зліва та неповний перелом проксимального відділу правої ключиці.

Оцінивши встановлене, суд дійшов висновку,що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин,який мав місце,передбачений ч.2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками:порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом,що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Суд вважає доведеним в ході розгляду справи обвинувачення щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України-а саме що ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

За вчинений злочин ОСОБА_3 підлягає покаранню.

Обираючи покарання до обвинуваченого за вчинений злочин , суд бере до уваги таке.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до положень статей 66 КК України є щире каяття.

Обставин які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відшкодував завдану злочином матеріальну шкоди потерпілій ОСОБА_6 та відшкодував витрати на лікування що мало місце після події на стадії досудового розслідування та і в ході розгляду справи .

Суд бере до уваги особу обвинуваченого , який за місцем проживання характеризується позитивно ,не має судимості. Обвинувачений має постійне місця праці, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді водія відділення транспортування ракет технічної батареї НОМЕР_4 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , є батьком двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем праці та проживання.

Суд також бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину , а саме те, що злочин характеризується необережною формою вини у виді злочинної самовпевненості. Згідно з статтею 12 КК України цей злочин віднесений законом до тяжких кримінальних правопорушень. Наслідком вчиненого злочину є тяжке тілесне ушкодження потерпілій.

Суд також зважає на позицію потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні з приводу покарання обвинуваченого зайняли позицію, за якою вони не бажають щоб ОСОБА_3 відбував покарання у виді позбавлення волі реально. Разом із тим потерпіла ОСОБА_6 просила суд позбавити прав керування обвинуваченого, ОСОБА_7 просила суд не позбавляти прав керування.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами призначення кримінального покарання , які передбачені частинами1-3 статті 65 КК України.

Відповідно до статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, та таке, яке за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, однак вчиненим з необережності, яка становить собою менш небезпечну форму вини, ніж умисел, його суспільно небезпечні наслідки у вигляді завданої матеріальної шкоди потерпілому, яка полягала у витратах на лікування, однак яка була відшкодована, у зв`язку з чим потерпілий не має претензій до обвинуваченого, наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, вказані вище, визнання ним своєї вини, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

Суд також враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №302/904/16-к, відповідно до якого загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи сукупність зазначених вище обставин, відсутність будь - яких порушень з боку ОСОБА_3 у сфері транспорту до після скоєння ДТП, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім і необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

На підставі ст. 76 КК України, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки для контролю за його поведінкою в період іспитового строку.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, застосовуючи до обвинуваченого положення ч.1 ст.76 КК України, суд враховує, що останній є військовослужбовцем та проходить службу в лавах ЗСУ, у зв`язку з чим суд на підставі ч.1 ст.163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №337 від 17.09.2020 року, покладає обов`язок нагляду за відбуттям ОСОБА_3 покарання з випробування під час іспитового строку, на командира військової частини, в якій обвинувачений проходитиме військову службу.

Щодо призначення додаткового покарання

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого додатково покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з такого.

Відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК України, зазначене у цій частині статті діяння карається позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами або без такого. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження суд може як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Таким чином, вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді волдія відділення транспортування ракет технічної батареї НОМЕР_4 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та виконує службові обов"язки по захисту Батьківщини,повязані з необхідністю керування транспортними засобами, а отже, виконання ним завдань професійної діяльності пов`язано з керуванням транспортними засобами.

При цьому, судом приймаються до уваги клопотання командира військової частини НОМЕР_1 у якому зазначено про те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій та проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Командування військової частини НОМЕР_1 просить суд суворо не карати ОСОБА_3 та не позбавляти його права керування транспортними засобами,у звязку з браком водіїв, які мають високі навички виконувати завдання за призначенням на певному виді техніки та озброєння та надати військовослужбовцю можливість виправитись,проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відтак, суд із врахуванням обставин, що встановлені під час розгляду кримінального провадження, детальної перевірки доводів учасників судового розгляду та особи ОСОБА_3 , з огляду на необережну форму вини, поведінку останнього під час судового розгляду, який критично оцінив свої протиправні дії, засуджує свою поведінку, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, дійшов висновку, що в сукупності зазначене свідчить про можливість не призначати додаткового покарання.

Щодо цивільного позову

25.07.2025 цивільним позивачем ОСОБА_7 до початку судового розгляду кримінального провадження до ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження пред`явлено цивільний позов, у якому ставиться питання про стягнення з обвинуваченого на користь цивільного позивача 95 923 (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_3 визнав частково, а саме вказав що згоден сплатити моральну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , однак у меншому розмірі.

18.07.2025 цивільним позивачем ОСОБА_6 до початку судового розгляду кримінального провадження до ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження пред`явлено цивільний позов, у якому ставиться питання про стягнення з обвинуваченого на користь цивільного позивача 457 000 (чотириста п`ятдесят сім тисяч ) грн моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_3 визнав частково, а саме вказав що згоден сплатити моральну шкоду потерпілій ОСОБА_6 , однак у меншому розмірі.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.п. 3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Таким чином, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У позові цивільний позивач ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого компенсацію моральної шкоди в розмірі 457 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлену суму, позивач зазначає про нестерпний фізичний біль у момент аварії та протягом тривалого виснажливого лікування, душевні та фізичні страждання, яких зазнала внаслідок прогноз щодо повного відновлення функції ходи є невизначеним і вимагатиме тривалої реабілітації.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину і тривалість моральних страждань ОСОБА_6 , зокрема те, що шкоду заподіяно злочином, наслідки, що настали, зокрема психоемоційний стрес, отриманий водієм ОСОБА_6 під час дорожньо - транспортної пригоди, те що станом на даний часом вона не може вільно пересуватись, повинна проходити реабілітацію, щоб відновити функцію ходьби та їй призначено 3 (третю) групу інвалідності, що беззаперечно потягло порушення звичного способу життя позивача, однак суд враховує й інші обставини справи в їх сукупності, в тому числі і поведінку обвинуваченого відразу після дорожньо - транспортної пригоди, який після ДТП залишався на місці пригоди, турбувався про стан і здоров`я потерпілої, вину визнав, щиро жалкує про вчинене, відшкодував витрати на лікування та вартість транспортного засобу.

У позові цивільний позивач ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченого компенсацію моральної шкоди в розмірі 95 923 грн.

Обґрунтовуючи заявлену суму, позивач зазначає про фізичний біль у момент аварії та протягом тривалого лікування, душевні та фізичні страждання, тривале лікування та реабілітації, а такоє те, що через ушкодження змушена була припинити свою підприємницьку діяльність, яка була єдиним джерелом її доходу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину і тривалість моральних страждань ОСОБА_7 , зокрема те, що шкоду заподіяно злочином, наслідки, що настали, зокрема психоемоційний стрес, отриманий ОСОБА_7 під час дорожньо - транспортної пригоди, те що потерпіла , що беззаперечно потягло порушення звичного способу життя позивача, однак суд враховує й інші обставини справи в їх сукупності, в тому числі і поведінку обвинуваченого відразу після дорожньо - транспортної пригоди, який після ДТП залишався на місці пригоди, турбувався про стан і здоров`я потерпілої, вину визнав, щиро жалкує про вчинене, відшкодував витрати на лікування та вартість транспортного засобу.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням потерпілих, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам, однак в цьому випадку суд керується вимогами розумності і справедливості, нормами ст. ст. 128, 129 КПК України та ст. ст.12, 13 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов переконання, що розмір моральної шкоди в сумі 95 923 грн, про який заявляє цивільний позивач ОСОБА_7 , є розумним та справедливим, а тому позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню. Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає достатнім для розумного задоволення потреб ОСОБА_7 і не буде призводити до його безпідставного збагачення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов переконання, що розмір моральної шкоди в сумі 457 000 грн, про який заявляє цивільний позивач ОСОБА_6 , є розумним та справедливим, а тому позов ОСОБА_6 підлягає задоволенню. Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає достатнім для розумного задоволення потреб ОСОБА_6 і не буде призводити до його безпідставного збагачення.

Крім цього представником третьої особи на стороні відповідача –Моторно(транспортного) страхового бюро України подано пояснення щодо цивільного позову у якому просила стягнути на користь МТСБУ 1000 (однутисячу) гривень судових витрат , а саме витрат на правничу допомогу.

На думку суду вимоги представника страхової компанії про стягнення із обвинуваченого витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають,оскільки такі витрати не належать до процесуальних витрат,передбачених главою 8 КПК України,та кримінально процесуальний закон не містить положень щодо їх відшкодування на користь третьої особи (цивільного відповідача) за рахунок обвинуваченого.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

На підставі ч. 2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати на залучення експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, відтак, суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Питання щодо речових доказів слді вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Заставу в розмірі 60560 гривень слід повернути заставодавцю після набрання вироком законноїх сили.

Керуючись ст. 100, 124, 174, 182, 368-371, 373-374 КПК України, суд-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_3 , на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини НОМЕР_1 .

У разі звільнення з військової служби дозавершення встановленого іспитового строку тривалістю 2 (два) на підставі п.1,2 ч.1 ст. 76 КК Уукраїни покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 виконання наступних обовязків :періодично зявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,роботи, навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 95 923 (дев"яносто п"ять тисяч дев"ятсот двадцять три) гривні та 6600 (шість тисяч шістсот гривень) витрат на правову допомогу.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 457 000 (чотириста п"ятдесять сім тисяч) гривень та 6600 (шість тисяч шістсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у кримінальному провадженні: в рахунок відшкодування витрат на проведення судових експертиз: інженерно-транспортнлї експертизи № СЕ -19/114-25/12549 –ІТ -4457,00 (чотири тисячі чотириста пятдесят сім гривень); інженерно-транспортної експертизи № СЕ -19/114-25/12548 –ІТ -4457,00 (чотири тисячі чотириста пятдесят сім гривень); інженерно-транспортнлї експертизи № СЕ -19/114-25/12547 –ІТ -6685,50 (шість тисяч шістсот вісімдесят п"ять гривень п"ятдесять копійок); інженерно-транспортнлї експертизи № СЕ -19/114-25/12535 –ІТ -4457,00 (чотири тисячі чотириста пятдесят сім гривень)- трасологічної експертизи -№ 2619-Е –15 266,88(п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок).

Заставу у розмрі 60560 (шістдесять тисяч пятсот шістдесять ) грн. внесену ОСОБА_11 повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалами слідчого судді Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.05.2025.

Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_3 ; автомобіль марки Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_6 ; оптичний диск для зчитування систем DVD-залишити при матеріалах справи; медичні карти стаціонарного хворого № 44570 на ім"я ОСОБА_6 , результати обстежень ОСОБА_7 , оптичний диск із ренгенограмами, консультативні висновки та результати обстежень на імя ОСОБА_3 -повернути КНП "1 територіальне медичне об"єднання м.Львова; результат ренгенологічного обстеження № 71257, рентгенограму, результати спіральної компютерної томографії органів грудної клітки,оптичний диск-повернути ОСОБА_7 , ; зразок букального епітелію та кров ОСОБА_3 - знищити.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Кам"янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1