Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №444/2966/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2966/26

Провадження № 2/444/2087/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Будзан Н.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Стадницької М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини.

29 червня 2026 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

30 липня 2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач у позовній заяві мотивує наступним. 03 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_4 ) було укладено шлюб. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_5 . Дитина зареєстрована за адресою батька. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2017 року (справа № 461/854/17) шлюб між сторонами було розірвано. Питання визначення місця проживання дитини при розірванні шлюбу вирішено не було, угода між батьками з цього питання також не досягнута. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 фактично проживає разом з матір`ю. Між батьками не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду. Вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком відповідає найкращим інтересам дитини з огляду на наступне. Відповідач систематично перешкоджає реалізації позивачем його батьківських прав, гарантованих ст.ст. 153, 157 Сімейного кодексу України. Зокрема, відповідач обмежує час спілкування батька з донькою, ухиляється від передачі дитини батьку у погоджений час, маніпулює дитиною з метою формування у неї негативного ставлення до батька. Вказав, що дитина неодноразово поверталась від матері у стані вираженого емоційного збудження та зі сльозами, оскільки не бажала залишати батька. ОСОБА_2 фактично ухиляється від виконання батьківських обов`язків у частині забезпечення освіти та розвитку дитини. Зазначив, що дитина особисто повідомляла батьку, що вдома не має жодної можливості навчатись, оскільки вона змушена доглядати за молодшими дітьми матері від іншого чоловіка, до досягнення нею 30-річного віку відповідач не мала постійного місця роботи та існувала за рахунок матеріальної підтримки сторонніх осіб. Вказав, що до моменту подачі позовної заяви про стягнення аліментів відповідач самостійно ініціювала передачу дитини батьку та виявляла готовність відмовитись від виховання доньки. Зазначив, що дитина неодноразово висловлювала батьку своє бажання проживати саме з ним, повідомляла про незадовільні умови для навчання вдома у матері та про свій вимушений догляд за молодшими дітьми. Просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задоволити такі в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог. Пояснила, що вона спілкувалася з дитиною, дитина сказала що хоче проживати з мамою, дитина має проживати з мамою. Умови проживання в матері задовільні, мама старається, діти забезпечені умовами. Вона спілкувалася з ОСОБА_6 , запитувала щодо друзів, щодо стосунків з мамою. ОСОБА_6 хоче проживати з мамою. Вона запитувала чому дитина не відповідає на дзвінки батька, дитина відповіла, що не хоче, забуває.

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.

03 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_4 ) було укладено шлюб, що підтверджується копією актового запису про шлюб № 203.

Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією актового запису про народження № 231. Дитина зареєстрована за адресою батька: АДРЕСА_3 з 31.10.2014 року, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/009468411 від 14.07.2025 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2017 року (справа № 461/854/17) шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією даного рішення.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення УБД серії НОМЕР_2 .

Судом також було досліджено довідку про доходи позивача № 6003/А-2025 від 30.06.2025 року.

Дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.6 ст.6 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст.161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина зареєстрована за адресою батька. Шлюб між сторонами було розірвано, питання визначення місця проживання дитини при розірванні шлюбу вирішено не було, угода між батьками з цього питання також не досягнута. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 фактично проживає разом з матір`ю. Відповідач заперечила проти позовних вимог, бажає, щоб дитина і надалі проживала разом із нею.

Однак суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що відповідач обмежує час спілкування батька з донькою, ухиляється від передачі дитини батьку у погоджений час, маніпулює дитиною з метою формування у неї негативного ставлення до батька, ухиляється від виконання батьківських обов`язків у частині забезпечення освіти та розвитку дитини, того, що дитина вдома не має жодної можливості навчатись, змушена доглядати за молодшими дітьми матері від іншого чоловіка, того, що до досягнення нею 30-річного віку відповідач не мала постійного місця роботи та існувала за рахунок матеріальної підтримки сторонніх осіб, як про це вказує позивач, як на підстави для визначення місця проживання дитини з батьком, а не з матір`ю.

За таких обставин суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що визначення місця проживання дитини лише з батьком буде відповідати найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Інших фактичних даних, що мають значення для вирішення спору, немає.

За таких обставин в задоволенні позову потрібно відмовити повністю.

Керуючись ст. 180, 191 СК України, ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 30 вересня 2026 року.

Головуючий Оприск З. Л.