Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №442/5531/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5531/26

Провадження №3/442/1170/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Нагірна О.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

09.07.2026 о 17:35 в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вигулював собаку в громадському місці без намордника, внаслідок чого собака кинулась та покусала громадянинку ОСОБА_2 , чим заподіяла шкоду її здоров`ю.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, представник подав клопотання про закриття провадження у справі. Зазначає, що ОСОБА_1 вигулював свою маленьку собачку по кличці «Цезар», яка є безпородним метисом та не є метисом жодної з небезпечних порід. Повертаючись із собакаю зі стадіону на розвилці вулиці, в цей час ОСОБА_2 різко вийшла із автомобіля неподалік від них і з собакою і з тилу почала голосно кричати, агресувати та наближатись до ОСОБА_1 із собакою, роблячи інші рухи. У зв`язку із такою поведінкою, собака стала неспокійною та почала проявляти захисну агресію. Власник собаки максимально скоротив довжину повідка собаки та тримав тварину біля себе. При цьому він звернувся до ОСОБА_2 та попросив її не галасувати не провокувати собаку. Незважаючи на його прохання, жінка не припинила такої поведінки та продовжувала поводитись агресивно і наближатись до них. ОСОБА_1 намагався припинити конфлікт та мирно врегулювати ситуацію.

Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.

Частиною 1 статті 154 КУпАП України передбачено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частиною 3 статті 154 КУпАП України передбачено відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Стаття 154 КУпАП є бланкетною нормою, яка не містить вичерпного опису об`єктивної сторони правопорушення, а для встановлення ознак діяння відсилає до інших нормативно-правових актів.

Таким чином, саме звернення до відповідних правил утримання тварин наповнює диспозицію цієї статті конкретним змістом, необхідним для правильної правової кваліфікації діяння.

Разом з тим, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не містять усіх обов`язкових ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, що свідчить про порушення вимог щодо належного оформлення процесуального документа.

Зокрема, посадовою особою, яка склала протокол, які правила утримання собаки, відповідно до диспозиції ч.3 ст. 154 КУпАП, з урахуванням дій, передбачених в частині першій цієї статті, порушив. Також в протоколі не зазначено чи відноситься дана порода собаки не небезпечних порід собак відповідно до Переліку небезпечних порід собак, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1164.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку притягнення особи до відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.154 КпАП України закрити у зв`язку із відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Нагірна О.Б.