Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №522/20865/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20865/25-Е

Провадження № 2/522/3890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лахматової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС», про розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС», про розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди, в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

розірвати договірні зобов`язання позивача з відповідачем та припинити зобов`язання за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018;

стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у гривнях України, що є еквівалентом 124845,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення у справі;

стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій у розмірі 652188,25 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 154427,15 гривень;

стягнути з відповідача на користь позивача суму процентів за користування грошовими коштами за період з 30.03.2022 по 16.09.2025 у розмірі 3246993,89 гривень;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 21000,00 гривень.

Позовна заява обґрунтована тим, що 27 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова-Титан» укладений Договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 щодо будівництва квартири. Відповідно до умов договору позивач зобов`язалася внести пай для фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 86,1 кв. м. Вартість частки становила 124845 доларів США, яку позивач сплатила у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язався забезпечити будівництво об`єкта та передати квартиру позивачу після введення будинку в експлуатацію. Строк завершення будівництва визначено III кварталом 2021 року, з можливістю його перенесення не більше ніж на шість місяців. Однак, у встановлений договором строк будівництво завершено не було, а кінцевий строк виконання зобов`язання з урахуванням передбаченого договором перенесення сплив. У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач вважає свої права порушеними.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

23.10.2025 до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача - адвоката Дімітріу В.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року від 18.11.2025 року відкрите провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діа-Лекс», про розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди. Цивільну справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

05.12.2025 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Відзив обґрунтовано там, що вимога про розірвання договору асоційованого членства є неналежним способом припинення правовідносин між сторонами, оскільки членство у Споживчому товаристві «Будова-Титан» припиняється, зокрема, шляхом добровільного виходу з товариства. При цьому ні Законом України «Про кооперацію», ні Статутом товариства не передбачено припинення членства шляхом розірвання договору. Вимоги про стягнення коштів у доларах США є безпідставними, оскільки відповідно до вимог договору, повернення частки здійснюється у гривні в розмірі фактично сплачених коштів. Вимоги про стягнення пені та процентів за користування коштами є безпідставними, оскільки законом і договором підстав для їх стягнення не передбачено, а також є недопустимою подвійна відповідальність за одне порушення. Вимога про відшкодування моральної шкоди є недоведеною у зв`язку з відсутністю належних доказів заподіяння позивачу моральних страждань та обґрунтування її розміру.

31.03.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що Закон України № 2518-ІХ не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки набрав чинності після спливу встановленого договором строку виконання зобов`язань та не має зворотної дії в часі. Позивач заперечує факт набуття ним статусу повноправного члена Споживчого товариства «Будова-Титан» та вважає безпідставними посилання відповідача на обов`язковість для нього рішень загальних зборів товариства. Також, у відповіді на відзив зазначено, що рішення загальних зборів не можуть в односторонньому порядку змінювати умови укладеного між сторонами договору, зокрема щодо розміру внесків та строків будівництва, оскільки такі зміни відповідно до умов договору мають бути погоджені сторонами шляхом укладення додаткової угоди. Строк завершення будівництва, з урахуванням передбаченого договором продовження, сплив, а подальше його продовження до IV кварталу 2026 року є неправомірним. З огляду на наведене, позивач вважає свої права порушеними, а заявлені позовні вимоги про розірвання договору, повернення коштів, стягнення штрафних санкцій, процентів та моральної шкоди – законними й обґрунтованими, у зв`язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

06.04.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь відзив, в яких відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що з 10 жовтня 2022 року позивач у силу прямого припису пункту 4 частини 7 статті 21 Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» набув статусу повноправного члена Споживчого товариства «Будова-Титан», у зв`язку з чим спірні правовідносини трансформувалися з договірних у корпоративні та регулюються законодавством про кооперацію і статутом товариства. У запереченнях відповідач зазначав, що як повноправний член позивач має право брати участь в управлінні кооперативом та одночасно зобов`язаний виконувати рішення його органів управління і сплачувати визначені статутом та рішеннями загальних зборів внески. На думку відповідача, загальні збори товариства 01 липня 2025 року були правомочними, а прийняте ними рішення про збільшення розміру паю є чинним, оскільки в установленому порядку недійсним не визнавалося. Позивач, за твердженням відповідача, зазначене рішення не виконав та не сплатив відповідну частину паю. У зв`язку з набуттям позивачем статусу повноправного члена відповідач вважав, що договір асоційованого членства припинив свою дію, а вимоги про його розірвання та повернення сплачених коштів є безпідставними. Також відповідач посилався на те, що невиконання позивачем обов`язку зі сплати паю є підставою для його виключення зі складу членів товариства. Крім того, відповідач заперечував проти доводів позивача щодо порушення строків будівництва, зазначаючи, що будівництво об`єкта розпочато, а рішенням загальних зборів строк його завершення продовжено до IV кварталу 2026 року. З огляду на наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2026, постановленою у судовому засіданні без викладення окремим документом, закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026 представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені у заявах по суті.

09.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 05.08.2026, з урахуванням періоду перебування судді у щорічній відпустці.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3-4ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частино першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Суд встановив, що 27.09.2018 між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова-Титан», укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №6/6.

Відповідно до п.1.2 Договору пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього Договору, а товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплений за ним об`єкт, за умови виконання пайовиком зобов`язань за цим договором. Розмір частки, зазначений в пункті 2.1, є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (Пай), а також, витрати на утримання Товариства та реалізацію їм заданих цілей і завдань (Цільовий Внесок), крім випадків, зазначених у п.2.8 цього Договору.

Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести частку в розмірі еквівалентному 124845,00 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять доларів 00 центів) доларів США, що на момент укладення Договору становить 3514387,00 (три мільйона п`ятсот чотирнадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень 00 копійок) гривень виходячи з комерційного курсу «Середня продаж» долара США встановленого на сторінці в інтернет за адресою: http://minfin.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладення Договору становить 28,1500 гривень за 1 долар США. Пайовик вносить частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України - гривні - виходячи з розміру частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США виходячи з комерційного курсу «Середня продаж» долара США встановленого на інтернет сторінці за адресою: http://minfin.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/на дату проведення платежу (п. 2.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору визначена специфікація об`єкта: місце розташування будинку – АДРЕСА_2 ; секція/житловий будинок – 6; поверх – 3; будівельний номер квартири – 6; загальна площа квартири – 86,1 кв.м.; кількість кімнат – 2.

Додатком №2 до Договору визначено сплату грошових коштів у розмірі 124 845,00 доларів США до 01.06.2021 року за наступним графіком: 31 211,00 доларів США (гривневий еквівалент 878 597,00 грн. – до 27.09.2018 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.12.2018 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.03.2019 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.06.2019 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.09.2019 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.12.2019 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.03.2020 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.06.2020 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.09.2020 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.12.2020 року; 8 513,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 641,00 грн.) до 27.03.2021 року; 8 504,00 доларів США (гривневий еквівалент 239 380,00 грн.) до 01.06.2021.

Пайовик зобов`язаний внести частку в порядку, передбаченому в Додатку №2 до цього Договору (п. 4.1.1. Договору).

Відповідач не заперечує обставину внесення позивачем частки у розмірі, визначеному договором.

Згідно з пунктом 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пайовик має право вимагати від Товариства розірвання даного Договору, в разі невиконання Товариством своїх зобов`язань, згідно з п. 4.2.1 цього Договору і повернення фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору протягом 20-ти днів з моменту розірвання цього Договору (3.1.5. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, Товариство зобов`язано: забезпечити будівництво Будинку в строк - IІІ квартал 2021 року (п. 4.2.1. Договору); закріпити Об`єкт за Пайовиком за умови виконання п. 2.1, 2.2., 2.3 цього Договору (п. 4.2.2. Договору); після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати Об`єкт у володіння Пайовика і необхідності підписати Акт прийому-передачі Об`єкту (п. 4.2.4. Договору); сумлінно виконувати Договір щодо Пайовика (п. 4.2.6. Договору); у разі дострокового розірвання Договору з причин, не пов`язаних з невиконанням Товариством своїх зобов`язань за цим договором, повернути Пайовикові внесену ним частину Частки, відповідно до п.п. 2.3., 2.5., 2.6. цього Договору. У разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням Товариством своїх зобов`язань за цим договором (а саме п. 4.2.1.) - повернути Пайовикові фактично внесену ним Частку на момент розірвання цього Договору (п. 4.2.7. Договору).

Пунктом 3.2.7 договору визначено право Товариства переносити строк закінчення будівництва будинку, не більше ніж на 6 (шість) місяців, у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку.

Тобто, граничний погоджений сторонами у договорі строк закінчення будівництва будинку, з урахуванням можливого його продовження – 31.03.2022.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, за яким одна сторона повинна вчинити на користь іншої певну дію або утриматися від її вчинення, тоді як кредитор має право вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом такого зобов`язання.

За правилами статті 530 ЦК України, якщо договором або законом встановлено строк виконання зобов`язання, боржник зобов`язаний виконати його саме у встановлений строк.

Стаття 629 ЦК України закріплює принцип обов`язковості договору для його сторін.

Таким чином, укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання, а зміна його умов в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, коли така можливість прямо передбачена договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази завершення будівництва та передання об`єкту у володіння позивача. Отже, Споживче товариство «Будова-Титан» не виконало взятих за договором зобов`язань щодо забезпечення будівництва Будинку у визначений договором строк.

Суд критично оцінює посилання відповідача на проведення загальних зборів кооперативу та збільшення розміру паю позивача як на обставини, що свідчать про невиконання останнім своїх договірних обов`язків.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про кооперацію» пай являє собою майновий поворотний внесок члена або асоційованого члена кооперативу, який здійснюється з метою створення та розвитку кооперативу, зокрема шляхом передачі грошових коштів, майна, майнових прав або земельної ділянки.

Відповідно до статті 10 цього Закону членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які сплатили вступний внесок та пай у розмірах, встановлених статутом кооперативу, дотримуються його положень та мають право ухвального голосу.

Статтею 14 Закону України «Про кооперацію» передбачено можливість асоційованого членства осіб, які визнають статут кооперативу та внесли пай. Такий член має право дорадчого голосу, а у випадку ліквідації кооперативу користується переважним перед членами кооперативу правом на отримання свого паю.

Разом із тим, Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15 серпня 2022 року до статті 14 Закону України «Про кооперацію» було внесено зміни, якими встановлено заборону на існування асоційованого членства у кооперативах, діяльність яких пов`язана з житловим, дачним або гаражним будівництвом. Вказані зміни набрали чинності 10 жовтня 2022 року.

При цьому пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2518-IX врегульовано питання застосування його положень до правовідносин, що виникли до набрання цим Законом чинності.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону правочини, пов`язані з інвестуванням та фінансуванням будівництва об`єктів житлової нерухомості, які були укладені відповідно до законодавства, чинного до набрання Законом № 2518-IX чинності, продовжують діяти до моменту повного виконання сторонами передбачених ними зобов`язань.

Підпунктом 4 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2518-IX встановлено, що з моменту набрання ним чинності асоційовані члени кооперативів, діяльність яких полягає у житловому, дачному або гаражному будівництві, набувають статусу повноправних членів таких кооперативів. При цьому для набуття такого статусу не вимагається прийняття окремого рішення загальними зборами або іншими статутними органами кооперативу.

Між сторонами було укладено договір асоційованого членства, на виконання якого позивач здійснив передбачений договором внесок. Факт внесення позивачем грошових коштів у розмірі, еквівалентному 124 845,00 доларів США, відповідачем не заперечується.

Отже, з моменту укладення договору та здійснення позивачем відповідного внеску між сторонами виникли договірні правовідносини, які на той час регулювалися чинним законодавством. Подальше набрання чинності Законом України № 2518-IX не припинило дії раніше укладеного правочину, оскільки відповідно до його перехідних положень такі договори продовжують діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Таким чином, автоматичне набуття позивачем статусу повноправного члена кооперативу на підставі Закону № 2518-IX саме по собі не означає зміни погоджених сторонами умов договору. Зокрема, це не змінює визначених договором розміру та порядку внесення платежів, а також встановлених строків виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Суд також бере до уваги положення статті 15 Закону України «Про кооперацію», згідно з якою вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів, до повноважень яких належить вирішення питань, визначених законом та статутом кооперативу.

Водночас статтею 16 цього Закону встановлено, що виконавчий орган здійснює управління кооперативом у період між проведенням загальних зборів, забезпечує реалізацію прийнятих ними рішень та діє від імені кооперативу в межах повноважень, визначених законодавством і статутом.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено, що внесення змін та доповнень до нього можливе лише за взаємною згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди до договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018, якою було б змінено розмір грошових зобов`язань позивача або строки виконання договірних обов`язків відповідача. Також, сторони не погоджували внесення змін до договору в частині збільшення розміру паю. Судом також не встановлено підстав, які б надавали відповідачу право в односторонньому порядку змінювати строки виконання встановлених договором обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 750/319/18, провадження № 14-10цс22 зазначила: «Відтак між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах); та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).

При цьому корпоративних правовідносин у повному обсязі у розумінні статті 167 ГК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) та статті 96-1 ЦК України між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам не виникає.

Такий висновок підтверджується логікою подальшого розвитку профільного законодавства.

На захист прав інвесторів будівництва нерухомого майна 15 серпня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2518-ІХ «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

Цим Законом законодавець доповнив статтю 14 Закону України «Про кооперацію» новою частиною такого змісту:

«Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)».

Отже, системне тлумачення норм Закону України «Про кооперацію», ЦК та ГК України дає підстави для висновку, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, а спори між ним та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин.

Таким чином, спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу.»

Отже, твердження позивача щодо трансформації правовідносин між сторонами з договірних у корпоративні є помилковими.

Суд також враховує, що рішення Загальних зборів Споживчого товариства «Будова-Титан», оформлене протоколом № 1/25, про продовження строку будівництва та збільшення розміру паїв, було прийняте 01.07.2025 – більш ніж через три роки після закінчення строку завершення будівництва будинку, визначеного у договорі асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018.

За таких обставин рішення Загальних зборів Споживчого товариства «Будова-Титан» від 01.07.2025, оформлене протоколом № 1/25, не могло змінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання, який сплинув 31.03.2022. Також на момент закінчення строку завершення будівництва, погодженого сторонами у договорі, не існувало рішення Загальних зборів товариства про збільшення розміру паїв.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо не порушення умов договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018, у зв`язку із прийняттям Загальними зборами Споживчого товариства «Будова-Титан» від 01.07.2025, оформленого протоколом № 1/25, про зміну продовження строку будівництва та збільшення розміру паїв.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав передбаченого договором обов`язку щодо забезпечення будівництва об`єкта у погоджений сторонами строк. Відтак відповідач допустив порушення зобов`язання, що є підставою для застосування передбачених законом та договором правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 3.1.5 Договору визначено, що пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного договору, в разі невиконання товариством своїх зобов`язань, згідно з р. 4.2.1 цього договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірвання даного договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього договору.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо будівництва об`єкта у визначений сторонами строк у позивача на підставі п. 3.1.5 договору виникло право на розірвання договору, а також право вимоги фактично внесеної частки на момент розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.09.2025 направив на адресу місцезнаходження відповідача заяву про розірвання договорів, повернення сплачених коштів, перерахування розміру штрафних санкцій та процентів за користування чужими коштами від 11.09.2025, у якій просив повернути ОСОБА_1 суму грошових коштів, оплачених нею за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018 у гривнях, що є еквівалентом 124845,00 доларів США за курсом НБУ на дату такої виплати; сплатити ОСОБА_1 штрафні санкції за період прострочення виконання зобов`язання у розмірі 445586,17 гривеньЮ з розрахунку 866 днів прострочення х 51453,37 гривень штрафної санкції за прострочення виконання зобов`язання за кожний день такого прострочення; сплатити ОСОБА_1 пеню згідно частини 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 154360,10 гривень з розрахунку 3% від вартості послуги 5145336,86 гривень; сплатити ОСОБА_1 проценти на рівні облікової ставки НБУ за користування грошовими коштами з 02.04.2023 по 02.08.2023 у розмірі 430939,59 гривень.

Згідно трекінгу поштового відправлення, вказана заява була прийнята відділення поштового зв`язку та прибула до відділення 14.09.2025. Відповідач не спростував факт отримання вказаної заяви.

Отже, у Споживчого товариства «Будова-Титан» виникло зобов`язання повернути ОСОБА_1 фактично внесеної частки на момент розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018.

Докази виконання вказаного зобов`язання у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення суми грошових коштів, сплачених за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018, є обґрунтованою.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2018 у справі № 487/8461/15-ц зазначив: «апеляційний суд правильно вважав, що визначальним для сторін договору було визначення вартості об`єкта саме в доларах США, і ОСОБА_3 оплачувала вартість об`єкта будівництва у гривнях, але мала виконати свої грошові зобов`язання таким чином, щоб загальна сума внесених коштів була еквівалентна 29 250 доларів США. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач зазнала реальних збитків у сумі 734 760 грн (29 250 доларів США х 25,12), і при цьому необхідно виходити з оплаченої нею вартості об`єкта будівництва у гривнях в еквіваленті 29 250 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на 24 травня 2016 року.

Такий висновок апеляційного суду є правильним, законним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, узгоджується з одним із основних завдань цивільного судочинства, регламентованого статтею 2 ЦПК України, - справедливості, а також таких засад цивільного законодавства, як справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).»

У пункті 60 постанови від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах сторони погоджували частку позивача в розмірі, еквівалентному 124845,00 доларів США, що на момент укладення договору становило 3514387,00 гривень; погодження сторонами у пункті 2.2 та додатку № 2 до договору обов`язку пайовика вносити частку (або її частину, згідно з графіком) в національній валюті України гривні виходячи з розміру частки (або її частини) , закріпленої в еквіваленті долара США виходячі з комерційного курсу долара США на дату проведення платежу; погодження у додатку № 2 до договору термінів внесення платежів у сумах, еквівалентних долару США та умови щодо індексації (збільшення) розміру внеску виходячи з вартості долара США на дату проведення платежу, визначальним для сторін договору було визначення вартості частки пайовика саме у доларах США, і позивач, хоча і здійснював оплату у гривні, розмір здійснених ним платежів мав відповідати визначеному у договорі еквіваленту частки, визначеному у доларі США.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума здійснених позивачем внесків саме в еквіваленті валюти, який визначався для здійснення внесків ОСОБА_1 за договором, тобто еквівалент 124845,00 доларів США.

В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, пені, неустойки за порушення умов Договору асоційованого членства суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Як передбачено ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1. цього Договору з боку Товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п. 3.2.7 Договору, Товариство на письмову вимогу Пайовика, виплачує Пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по п. 4.2.1. договору, а саме: не забезпечив будівництво будинку в строк – ІІІ квартал 2021 року, наявні підстави для стягнення з нього пені у розмірі, визначеному п. 5.2. договору, що станом на момент звернення позивача до суду складало 652188,25 гривень (1267 днів х 514,75 гривень).

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 154427,15 гривень суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі № 359/13327/24, провадження № 61-16104св25, вирішуючи питання щодо підстав для стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначив: «Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення терміну завершення будівництва Об`єкта будівництва субпідрядник сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% від загальної суми дофінансування, вказаної в пункті 4.1 договору, за кожен день прострочення. Дане відступлення сторін відповідає положенням частини третьої статті 6 ЦК України та не суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» За таких обставин, правильними є висновки апеляційного суду про те, що з відповідача на користь позивача належало б стягнути пеню обумовлену сторонами в пункті 6.3 договору, а саме у розмір 0,1 від загальної суми дофінансування».

Враховуючи, що сторони у п. 5.2. договору визначили розмір неустойки за прострочення виконання зобов`язання по п. 4.2.1. цього Договору з боку Товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п. 3.2.7 Договору – у розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання, саме у такому розмірі з відповідача підлягає стягненню неустойка за порушення строків виконання зобов`язання із завершення будівництва будинку.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі п. 5.2. договору. Отже, відсутні підстави для повторного стягнення з відповідача неустойки за одне і те ж порушення умов договору, у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», попри те, що сторони погодили розмір неустойки у п. 5.2. договору.

В частині вимог позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суд дійшов наступних висновків.

Заявляючи вимогу про стягнення процентів за користування коштами, позивач посилається на ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Вказані норми регулюють правовідносини, який виникають з договору купівлі-продажу.

В той же час сторонами укладений договір асоційованого членства в споживчому товаристві.

Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018 не передбачено нарахування процентів за користування коштами, внесеними пайовиком у якості його частки в товариство.

Враховуючи, що внесені позивачем кошти не є попередньою оплатою за товар, сторони не перебувають у правовідносинах купівлі-продажу, позики, банківського кредиту, а законом чи договором не встановлено обов`язку відповідача сплачувати позивачу проценти за користування коштами, внесеними у якості частки, відсутні підстави для стягнення з відповідача процентів у розмірі облікової ставки НБУ за користування коштами, що за розрахунками позивача становить 3246993,89 гривень.

В частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У абзаці 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачка зазначає, що завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв`язку з неотриманням квартири, на яку вона розраховувала для проживання з сім`єю та необхідністю витрачання додаткового часу для організації забезпечення такого наміру та життєдіяльності тому вважає, що на її користь має бути стягнута моральна шкода у розмірі 21 000,00 гривень.

Приймаючи до уваги доводи позивача, враховуючи, що внаслідок порушення прав позивача потребувались витрати часу та зусиль для поновлення її права, що завдало позивачу фізичних, душевних чи психічних страждань, враховуючи тривалість порушення прав позивача, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 21 000,00 гривень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно із ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом перевірено зарахування до спеціального фонду державного бюджету судового збору за подання позовної заяви. З відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно задоволених позовних.

Повний текст рішення суд складений 29.09.2026, з урахуванням значної навантаженості та періоду тимчасової непрацездатності судді з 09.09.2026 до 28.09.2026.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 44, 64, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268,352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діа-Лекс», про розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/6, укладений 27.09.2018 між Споживчим товариством «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339) та ОСОБА_1 (2762907925) та припинити зобов`язання за цим договором.

Стягнути з Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ41769339, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму грошових коштів, сплачених за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018 у гривнях України, що є еквівалентом 124845,00 доларів США (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять доларів США) за курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення у справі.

Стягнути з Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму штрафних санкцій за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/6 від 27.09.2018 у розмірі 652188,25 гривень (шістсот п`ятдесят дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 25 коп.).

Стягнути з Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 21000,00 гривень (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ41769339, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 7636,85 гривень (сім тисяч шістсот тридцять шість гривень 85 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суд складений 29.09.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА