Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №522/4448/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/4448/25

Провадження № 1-кп/522/1900/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянувши кримінальне провадження за ЄРДР № 12025163520000016 від 09.01.2025, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, незаміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей, місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану на всій території України, введеного Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, дію якого продовжено згідно із Указом від 28.10.2024 року№740/2024 затвердженим Законом України від 29.10.2024 року № 4024-IX, із 10.11.2024 строком на 90 діб, а також в умовах посилення кримінальної відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 21.11.2024 орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_4 , в якій знаходились його особисті речі, зокрема й холодильник фірми «Wolkenstein» та чайник марки «Smeg». В подальшому, ОСОБА_5 , в період з 21.11.2024 по 29.12.2024, більш точної дати та часу не встановлено, діючи умисно, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та переслідуючи ціль незаконного збагачення, в період дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, перебуваючи на законних підставах у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , маючи можливість користуватися майном ОСОБА_4 , шляхом розміщення на сайті ОЛХ оголошення про продаж холодильника фірми «Wolkenstein», вартістю 9000 гривень, та отримавши від невстановленої особи грошову винагороду за його продаж, фактично розпорядилася майном потерпілого на власний розсуд. В той же час ОСОБА_5 викрала із вказаної квартири чайник марки «Smeg», вартістю 5700 гривень, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Після чого ОСОБА_5 покинула місце вчинення кримінального правопорушення, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 , матеріальний збиток на загальну суму 14700 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - визнала беззастережно.

Переконавшись у добровільності позиції обвинуваченої та розумінні нею змісту обставин подій та пред`явленого їй обвинувачення, за відсутності заперечень збоку учасників судового провадження, з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і обмежено їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням документів кримінального провадження, що стосуються особи останнього, вирішення цивільного позову і процесуальних питань. При цьому, судом роз`яснено обвинуваченій та іншим учасникам провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити встановлені обставини кримінального провадження в апеляційному порядку.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 підтвердила, що вчинила злочин у повній відповідності до обставин, викладених у обвинувальному акті. Зокрема у 2024 році вона винаймала кватиру у потерпілого ОСОБА_4 в будинку на АДРЕСА_3 . Під час проживання в квартирі вона опинилась у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку з чим продала холодильник та чайник, які знаходились у квартирі та належали потерпілому. Отримані кошти вона частково витратила для купівлі квитків на транспорт для проїзду додому в м. Херсон. Обвинувачена зазначила, що на момент події вона перебувала у стані вагітності, посварилась зі своїм співмешканцем, і важкий психоемоційний стан, в якому вона перебувала, вплинув на її рішення про вчинення зазначених протиправних дій. Також обвинувачена заявила про щире каяття у вчиненому та повідомила, про часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 7000 грн.

З огляду на зазначене, з урахуванням позиції обвинуваченої, суд вважає доведеним, поза розумним сумнівом, вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення за встановлених судом обставин і кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Відомостей, які б вказувати на неосудність або обмежену осудність обвинуваченої в ході судового розгляду не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, при визначені виду і міри покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких корисливих злочинів, особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка, хоча і має негативну характеристику за місцем проживання, проте раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та/або психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає - щире каяття та вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання щирого каяття обвинуваченої обставиною, яка пом`якшує покарання, суд враховує сталу практику Верховного Суду, згідно з якою щире каяття окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, передбачає дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 520/16394/16-к).

Судом установлено, що обвинувачена ОСОБА_5 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в повній відповідності до обставин, викладених в обвинувальному акті, дала послідовні та правдиві показання щодо обставин вчиненого, не намагаючись применшити свою роль або перекласти відповідальність на інших осіб, повідомила суду мотиви своєї протиправної поведінки, чим продемонструвала критичне ставлення до власних дій, та висловила жаль з приводу вчиненого.

Крім цього, обвинувачена до ухвалення вироку добровільно відшкодувала потерпілому значну частину завданої майнової шкоди, що є додатковим підтвердженням дійсності її наміру виправити наслідки вчиненого. При цьому слід зазначити, що лише сам факт невідшкодування шкоди в повному обсязі не може вважатися достатньою підставою для висновку про відсутність щирого каяття. При вирішенні цього питання слід враховувати сукупність усіх обставин, в тому числі відомості про майновий стан обвинуваченого, наявність утриманців, умови воєнного стану тощо.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у поведінці обвинуваченої наявна не лише формальна згода з пред`явленим обвинуваченням, а сукупність об`єктивних проявів критичного ставлення до вчиненого та прагнення виправити його наслідки, що дає підстави визнати її каяття щирим у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій - відсутні.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності обставин вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченої, суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, в тому числі те, що вона визнала винуватість, вперше вчинила злочин, частково відшкодувала завдану потерпілому майнову шкоду, а також те, що на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, які потребують материнського догляду та утримання, суд вважає, що ізоляція винної від суспільства не є необхідною для досягнення мети покарання, а її виправлення можливо без реального відбування призначеного покарання, за умови здійснення контролю за її поведінкою уповноваженим органом пробації.

У зв`язку з цим суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на неї передбачені законом обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Строк дії застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2025 минув 14.04.2025. Клопотань про застосування запобіжних заходів до обвинуваченої - не надходило.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_4 пред`явив цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 18029 грн та моральної шкоди у розмірі 20000 грн, а в подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 19154 грн та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

ОСОБА_5 цивільний позов визнана частково, а саме: в частині відшкодування вартості викраденого майна на суму 14 700 гривень.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами КПК України, а у випадках, коли процесуальні відносини не врегульовані цим Кодексом, застосовуються норми ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК України, встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи питання щодо розміру майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд виходить із фактичного розміру шкоди, безпосередньо заподіяної кримінальним правопорушенням та встановленої під час судового розгляду.

Як встановлено судом, предметом кримінального правопорушення були холодильник марки «Wolkenstein» вартістю 9000 грн та електричний чайник марки «SMEG» вартістю 5700 грн. Таким чином, загальна вартість викраденого майна становить 14 700 грн.

Саме зазначена сума відповідає розміру майнової шкоди, безпосередньо заподіяної потерпілому внаслідок позбавлення його права власності на зазначене майно, та зазначена в установлених судом обставинах кримінального правопорушення.

Суд також враховує, що під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 повідомила про часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_4 завданої майнової шкоди, шляхом сплати грошових коштів в сумі 7000 грн. Вказана обставина не заперечувалась потерпілим ОСОБА_4 та підлягає врахуванню при визначенні розміру майнової шкоди, що залишилась невідшкодованою.

Таким чином, розмір невідшкодованої майнової шкоди становить 7700 грн (14 700 грн – 7000 грн).

Стосовно обґрунтувань вимоги цивільного позивача про збільшення грошової суми, яка підлягає стягненню з обвинуваченої, з посилання на збільшення вартості викраденого майна, у зв`язку з інфляційними процесами, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України обов`язок, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції покладається на боржника за грошовим зобов`язанням.

Зобов`язання обвинуваченої відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, за своєю правовою природою є деліктним, а не грошовим зобов`язанням. До моменту ухвалення вироку судом та набрання ним законної сили, розмір збитків є неочевидним і не набуває статусу безспірного грошового боргу.

За даних обставин у обвинуваченої відсутній обов`язок сплачувати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за період до винесення судового рішення. Таке грошове зобов`язання та обов`язок щодо його виконання можуть виникнути лише після того, як суд встановить точний розмір завданої шкоди у вироку, і цей вирок набере законної сили.

За даних обставин позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченої додаткової грошової суми в загальній сумі 3454 грн. з посиланням збільшенням вартості викраденого майна, у зв`язку з індексом інфляції, є безпідставними.

Не підлягають включенню до складу майнової шкоди і заявлені цивільним позивачем 1100 грн., у якості витрат на придбання, завантаження, перевезення та розвантаження іншого холодильника, оскільки з наданого обґрунтування вбачається, що такі витрати фактично не були понесені потерпілим, а зазначена сума визначена ним як необхідна для можливого придбання та транспортування іншого холодильника. При цьому документального підтвердження фактичного понесення таких витрат суду не надано.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Встановлено, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілий був позбавлений належного йому майна — холодильника та електричного чайника, у зв`язку з чим зазнав негативних переживань, був змушений вживати заходів для захисту свого порушеного права, звертатися до правоохоронних органів та брати участь у судовому розгляді кримінального провадження.

Суд бере до уваги також доводи цивільного позивача про те, що внаслідок викрадення холодильника він був позбавлений можливості користуватися належним йому майном за його призначенням, що спричинило йому певні побутові незручності та душевні переживання. Зазначені обставини перебувають у причинному зв`язку з протиправними діями обвинуваченої.

Разом із тим при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що характер кримінального правопорушення не був пов`язаний із заподіянням потерпілому фізичних ушкоджень, погіршенням стану його здоров`я або іншими наслідками, що мають незворотний характер.

Зазначені обставини не виключають права потерпілого на компенсацію моральної шкоди, однак мають значення для визначення її розміру.

При цьому наведені цивільним позивачем у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог розрахунки моральної шкоди, пов`язані, зокрема, із визначенням певної грошової суми за кожен місяць неможливості користування майном, витратами часу на участь у судових засіданнях та іншими обставинами, самі по собі не визначають розмір моральних страждань та не можуть бути покладені в основу механічного розрахунку суми компенсації.

З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення суд вважає, що заявлений цивільним позивачем розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн є завищеним порівняно з установленим судом характером та обсягом моральних страждань.

Водночас повна відмова у компенсації моральної шкоди не відповідала б характеру встановленого порушення права потерпілого та наслідкам, яких він зазнав.

За таких обставин суд вважає, що грошова компенсація моральної шкоди у розмірі 15 000 грн є достатньою та співмірною встановленому характеру й обсягу моральних страждань потерпілого, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і забезпечує належну компенсацію завданої йому моральної шкоди.

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_4 у частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, у розмірі 15 000 грн.

Щодо матеріальних витрат та витрат часу, пов`язаних з участю в кримінальному провадженні, то зазначені витрати не відносяться до майнової або моральною шкоди, а можуть відшкодовуватися як процесуальні витрати за наявності визначених законом підстав, про що йтиметься нижче.

Так, зазначені потерпілим витрати часу і засобів на явку до органів досудового розслідування та участь у судових засіданнях не є документально підтвердженими у визначеному законом порядку та не заявлялись потерпілим до відшкодування, як процесуальні витрати (статті 118-123 КПК України), а тому не можуть бути вирішені судом при ухваленні вироку.

Від сплати судового збору за подання цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, потерпілий звільнений на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Документально підтвердженні процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №639/25 від 28.02.2025 у кримінальному провадженні, в сумі 320 гривень підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 на підставі ч.2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України, зокрема: мобільний телефон «TECNO», який належить та переданий на відповідальне зберігання, потерпілому ОСОБА_4 та мобільний телефон «Redmi A1», який належить та переданий на відповідальне зберігання, обвинуваченій ОСОБА_5 слід вважати повернутими власникам (законним володільцям).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 118, 124, 128, 129, 349, 368, 370, 373, 374, 376,377, 392, 395, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

Покласти на ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України наступні обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази у справі: мобільний телефон «TECNO», мобільний телефон «Redmi A1», вважати повернутими власникам (законним володільцям).

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , грошові кошти в сумі: 7700 грн - майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 15000 грн - моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні у сумі 320 грн.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1