Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №584/1109/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №584/1109/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Токарєв С. М.

Номер провадження 33/816/1529/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., за участю захисника Маховика Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Маховика Романа Васильовича на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 02.09.2025 о 01 год 16 хв в м. Путивль по просп. Іоанна Путивльського, 58 керував автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіряного покриву обличчя. На вимогу поліцейського водій відмовився пройти встановлений законом огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в найближчому закладі охорони здоров`я, чим порушив п.2.5 України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник Маховик Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, оскільки при його складанні ОСОБА_1 не були роз’яснені його права і обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП. Зазначає, що працівники поліції не назвали жодну передбачену переліком ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» підставу для зупинки транспортного засобу, зважаючи на що, всі наступні їх дії є незаконними. Вважає, що була порушена процедура направлення водія в заклад охорони здоров`я для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки, на його думку, належна пропозиція пройти огляд в закладі охорони здоров`я здійснюється не лише усно, а й шляхом вручення водію відповідного письмового направлення, однакв даному випадку поліцейськими не було складено письмового направлення на медичний огляд в конкретному закладі охорони здоров`я. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем й у зв`язку з цим, відповідно до приписів ч.3 ст. 266-1 останній міг бути підданий огляду лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП.

У судовому засіданні захисник Маховик Р.М. скаргу підтримав із мотивів, зазначених у ній.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, не з`явився. Захисник не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень ОСОБА_1 та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку й обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто й апеляційним судом, і саме його даними підтверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , у якого під час спілкування працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров’я, від чого останній відмовився (файл 5202141_000000_20250902-012120_1030h5, час на відео 01:44:08).

Щодо порушення порядку проведення огляду

Твердження апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП є безпідставним.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Доводи апелянта про те, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися за спеціальним порядком, передбаченим ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданого відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у АДРЕСА_2 ,тобто поза межами території будь-якої військової частини. Доказів того, що у вказаний протоколі день та час, останній виконував обов`язки військової служби, суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, або перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатися та вчинене ОСОБА_1 правопорушення не повинно бути кваліфіковане за ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Отже, доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.

Зважаючи на це, апеляційний суд вважає, що протокол та додані до нього докази, у тому числі й відеозаписи є належними та допустимими доказами, які отримані у встановлений законом порядок.

Щодо безпідставної зупинки

Як вбачається з відеозапису, автомобіль під керуванням був зупинений працівниками поліції о 01 год 22 хв, у зв`язку з тим, що останній рухався в комендантську годину (файл 5202141_000000_20250902-012120_1030h5, час на відео 01:22:00).

Вказаний відеозапис події свідчить про те, що зупинка працівниками поліції автомобіля була пов`язана виключно з метою перевірки правомірності перебування особи на вулиці в нічний час доби під час дії комендантської години.

Окрім того, згідно приписів п. 1, 4 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, в тому числі перевіряти документи та зупиняти т/з, враховуючи дію в країні воєнного стану.

Апеляційний суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій може перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, то факт необізнаності про причину зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що зазначена причина зупинки не розкриває конкретної правової підстави зупинки працівниками поліції транспортного засобу апеляційний суд не бере до уваги, оскільки наявність підстав для зупинки чи їх відсутність не мають суттєвого значення для встановлення в діях ОСОБА_1 події й складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо відсутності в матеріалах справи письмового направлення

Довід апелянта про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмового направлення апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і ПДР України, зокрема передбачений вказаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

За змістом ч.6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Приписи Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена Додатком 1 до п. 8 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735.

Відповідно до змісту затвердженої форми направлення, воно адресується закладу охорони здоров`я, в який направляється водій для проходження огляду. Формою направлення не передбачено його вручення водію відносно якого воно складене чи ознайомлення водія зі змістом направлення.

Підставою для складання зазначеного направлення є згода водія пройти огляд у закладі охорони здоров`я, у зв`язку з його відмовою від огляду на місці зупинки чи незгоди з результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Вищезгаданими нормами не встановлено, що для належної пропозиції особі пройти огляд в закладі охорони здоров`я передбачено вручення письмового направлення, оскільки зазначене направлення не підлягає врученню особі відносно якої воно складене. Направлення є офіційним процесуальним документом, який надається поліцейським уповноваженій особі закладу охорони здоров`я (лікарю) у разі, якщо особа погоджується на проходження огляду в медичному закладі.

У даному випадку ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом (файл 5202141_000000_20250902-012120_1030h5, час на відео 01:44:08).

Зважаючи на це, у працівників поліції був відсутній обов`язок щодо складання відповідного направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, а тим паче щодо вручення його водію транспортного засобу.

Щодо факту нероз`яснення прав

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не були роз’яснені його права і обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП апеляційний суд бере до уваги, однак вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Як вбачається з відеозапису, працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 ст.63 Конституції України перед тим, як останній забажав надати пояснення, які були додані у письмовому вигляді до адміністративного матеріалу.

На відеозаписі дійсно відсутній факт роз`яснення ОСОБА_1 прав, які передбачені ст.268 КУпАП, однак в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №440955 від 02.09.2025 наявний особистий підпис ОСОБА_1 у графі №13, яка має назву «Підпис особи, якій роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи».

Зазначеними правами особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була позбавлена можливості скористатися під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, і, як вбачається з матеріалів справи, вона ними скористалася, зокрема правом знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, користуватися юридичною допомогою адвоката та оскаржувати постанову суду першої інстанції.

До того ж в апеляційній скарзі захисник не зазначає про порушення того чи іншого права, яке було порушено стосовно ОСОБА_1 і вплинуло на законність складеного стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисником не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин не встановлено.

Апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП, тобто за результатом повного, всебічно та об`єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, не встановлено.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року, якою, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Маховика Романа Васильовича на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуЄ. В. Янголь