Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №494/2057/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1853/26

Номер справи місцевого суду: 494/2057/26

Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.

Доповідач Шаньшина М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Шаньшиної М.В. за участю секретаря судового засідання – Губаря Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Луганенко К.С., яка діє в інтересах захисту ОСОБА_1 на постанову Березівського районного суду Одеської областівід 26.08.2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України та на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 коп.

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини:

08.08.2026 року о 22:55 год. по вул. Космонавтів, село Гуляївка Березівського району Одеської області гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Peugeot Partner д/н НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзжої частини дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу. В результаті ДТП, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження. Автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат Луганенко К.С., яка діє в інтересах захисту ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції; просить постанову відносно ОСОБА_1 змінити в частині накладення адміністративного стягнення, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В обґрунтування підстав для зміни оскаржуваної постанови суду захисник, не оспорюючи правильність висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, зазначає, що судом першої інстанції не враховано:

- характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність;

- ОСОБА_1 на утриманні має батька, який є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 2 групи, що в свою чергу потребує уваги та певної допомоги на його перевезення для вирішення сімейно-побутових питань;

- ОСОБА_1 у повному обсязі визнає свою провину у вчиненому.

До початку судового засідання від захисника – адвоката Луганенко К.С. надійшла заява, в якій адвокат просила розгляд її апеляційної скарги здійснювати без сторони захисту, зазначивши про підтримання доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в умовах воєнного стану відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону не виконані в повному обсязі.

Фактичні дані, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №741125 від 09.08.2026 за ст.124 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу 08.08.2026 року о 22:55 год. по вул. Космонавтів, село Гуляївка Березівського району Одеської області гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Peugeot Partner д/н НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзжої частини дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу. В результаті ДТП, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження. Автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень.

До протоколу додані витяги з інформаційно-пошукової системи «Армор» щодо обставин фіксування ДТП, виписки із медичної карти ОСОБА_2 з діагнозом забій поперекового відділу хребта; пояснення учасників ДТП та схема місця ДТП.

Схема місця ДТП містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, координати його розміщення тощо), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, та зазначено характеризуючи дані транспортного засобу та відомості про його пошкодження, а саме: дах, ліва та права сторона після перекидання.

Вказана схема підписана ОСОБА_1 без зауважень.

Позиція апеляційного суду

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП регламентовано поняття доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Враховуючи, що доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюється, то судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що при обранні виду адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції в повній мірі врахував обставин справи та даних про особу правопорушника.

Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання новим правопорушенням.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Санкція статті 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Слід зазначити, що у випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винуватою, передбачає альтернативні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції не встановив обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника. На переконання суду першої інстанції, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, враховуючи зухвале нехтування водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, вважав, що до нього доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Так, апеляційний суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, встановив наявність пом`якшуючих обставин, а саме: визнання особою, яка притягається до відповідальності, вини, що свідчить про її щире каяття у вчиненні інкримінованого правопорушення. Також суд в оскаржуваній постанові не зазначив про відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків.

Крім того, апеляційний суд, як характеризуючу особу обставину, приймає до уваги й те, що ОСОБА_1 на утриманні має батька, який потребує допомоги у вирішенні соціально-побутових питань.

Водночас, апеляційний суд вважає, що наявність у ОСОБА_1 вищезазначених пом`якшуючих обставин та певних соціальних умов у цьому випадку не є підставою для зміни стягнення, призначеного судом першої інстанції.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції також вважає, що стягнення у виді штрафу не буде достатнім, оскільки правопорушення, скоєне ОСОБА_1 призвело до заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої.

При цьому апеляційний суд зауважує, що на момент події в автотранспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 перебувало ще п`ятеро осіб.

За таких обставин застосування менш суворого стягнення у виді штрафу не відповідало б принципу індивідуалізації відповідальності та не забезпечило б належного превентивного впливу.

Враховуючи викладене суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Луганенко К.С. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Згідно з приписом п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу адвоката Луганенко К.С., яка діє в інтересах захисту ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Березівського районного суду Одеської областівід 26.08.2026 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Шаньшина