Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №496/3729/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3729/26

Провадження № 2/496/3497/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 6887084 від 29.01.2024 року у розмірі 11200,0 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.01.2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 6887084. Договір був укладений в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. В свою чергу, кредитодавець перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 2 000,00 гривень, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 16.08.2024 року. Позивач надав кредит відповідачу у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 05.11.2024 року. У строк до 16.08. 2024 року відповідач порушив свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим починаючи з 17.08.2024 року у останнього виник борг. Станом на 30.04.2026 року відповідач має заборгованість у розмірі 11 200,00 гривень, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту – 2 000,00 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом – 9 200,00 гривень. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

Рух справи: вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, та будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 29.01.2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 6887084. Договір був укладений в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. В свою чергу, кредитодавець перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 2 000,00 гривень, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 16.08.2024 року.

Згідно п. 1.1. Договору позики, визначення понять і термінів, які містяться у цьому Договорі, тлумачаться відповідно до цього Договору та розділу 2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит» , що розміщені на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua.

Пунктом 1.7 Договору сторони погодили порядок Нарахування Процентів за користування кредитом, відповідно до якого: У випадку якщо день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів за користування кредитом здійснюються у розмірі 0,50%.

Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування (п.2.18 правил) при укладанні договору: - в базовий період протягом 20 календарних днів з 29.01.2024 року до 18.02.2024 року (включно) у розмірі 0,50% за один день користування кредитом (акційна процентна ставка (п. 2.1. правил); - в спеціальний період (п.2.44 правил) протягом 180 календарних днів з 19.02.2024 року до 16.08.2024 року (включно) у розмірі 2,5% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.38 правил).

У випадку подовження позичальником базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору (п.2.25 правил). Проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого базового періоду у розмірі 1,99% за один день користування кредитом (базова процентна ставка ( п.2.3 правил).

Спеціальний період, з дати закінчення подовженого базового періоду та до спливу кінцевої дати виконання договору (включно), проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 2,5% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка).

Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2 та 1.7.3 договору нараховуються кредитодавцем протягом усього строку дії договору ( здати укладання договору ( п.2.12 правил) до кінцевої дати виконання договору (включно) на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлюється. Нарахування процентів за користування кредитом є правом кредитодавця, а не його обов`язком. Кредитодавець, без погодження з позичальником, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених договором процентів за користування кредитом.

Розмір процентної ставки, який є фіксований та зазначений у графіку платежів, може бути збільшений кредитодавцем тільки з письмової згоди позичальника, на підтвердження чого укладається відповідна додаткова угода (п.2.14 правил).

У разі неналежного виконання графіку платежів настає умова дострокового виконання зобов`язань за договором (п.2.46 правил), у зв`язку з чим частина основної суми кредиту та проценти за користування кредитом за базовий період визначаються простроченими, а позичальник має сплатити всю заборгованість (п.2.17 правил) за договором. Строком сплати процентів за користування кредитом, які нараховані у спеціальний період на основну суму кредиту, строк повернення якої настав є день нарахування таких процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.45 правил) встановлюється з дати укладання договору 29.01.2024 року до кінцевої дати виконання договору 16.08.2024 рок (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення кредиту ( п.2.11 правил).

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме: надав кредит відповідачу у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 05.11.2024 року.

У строк до 16.08.2024 року відповідач порушив свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим починаючи з 17.08.2024 року у останнього виник борг.

Станом на 30.04.2026 року відповідач має заборгованість у розмірі 11 200,00 гривень, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту – 2 000,00 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом – 9 200,00 гривень

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не подав і жодним чином позовні вимоги не спростував.

Виходячи з презумпції свободи правочину та паритету сторін у визначенні умов договору, суд вважає, що сторони, які уклали договір, прийняли на себе тягар виконання зобов`язань за ним.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 6887084 від 29.01.2024 року наданим позивачем, який є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачкою не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

З урахуванням того, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 509, 625, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 282-284, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « Алекскредит» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ: 41346335, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд.12А заборгованість за кредитним договором № 6887084 від 29.01.2024 року у розмірі 11200,00 гривень та судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Горяєв