Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №766/14121/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/14121/26

Пров. №3/766/2702/26

31.08.2026 м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-15 КУпАП, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

встановив:

В протоколі серії НОМЕР_2 № 207 від 12.08.2026 зазначено, що лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу по контракту у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника радіоелектронної боротьби - начальника групи.

Згідно бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 та розпоряджень з радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 командиру роти РЕБ наказано виконувати забезпечення прикриття засобами радіоелектронної боротьби загальновійськових підрозділів, логістичних маршрутів руху підрозділів від ударних БПЛА противника для збереження життя, здоров`я особового складу та ОВТ. Продовжувати пошук та виявлення БПЛА противника, здійснювати радіоподавлення їх каналів навігації, передачі даних та управління для зриву виконання ними польотних завдань. Продовжувати виконувати перевірку, наладку та поточний ремонт засобів РЕБ та РЕР.

Лейтенант ОСОБА_1 як начальник радіоелектронної боротьби начальник групи радіоелектронної боротьби не належним чином виконує свої посадові обов`язки, не володіє в повному обсязі інформацією щодо наявності засобів радіоелектронної боротьби, станом справ у підпорядкованих підрозділах, що привело до невиконання належним чином розпоряджень з радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 та бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_3 .

Причиною не виконання належним чином своїх службових обов`язків є недбале ставлення начальника радіоелектронної боротьби начальника групи лейтенанта ОСОБА_1 до виконання покладених на нього ст. 16, абзацами 2, 4, 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, обов`язків. Таке неналежне виконання обов`язків може призвести до втрат особового складу, озброєння військової техніки, втрати бойових позицій та невиконання поставлених завдань із оборони та запобіганню прориву сил ворога.

Таким чином, лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, недбало поставився до виконання покладених на нього обов`язків військової служби в умовах воєнного стану. Враховуючи вищевикладене, в діях начальника радіоелектронної боротьби начальника групи військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 зібрані, додані до протоколу та надані суду наступні документи, які були досліджені у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії А4860 № 207 від 12.08.2026, в якому зазначено про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення начальника радіоелектронної боротьби начальника групи лейтенанта ОСОБА_1 до виконання покладених на нього обов`язків, що може призвести до втрат особового складу, озброєння військової техніки, втрати бойових позицій та невиконання поставлених завдань із оборони та запобіганню прориву сил ворога. Натомість вказаний протокол не містить відомостей про дату, час, місце та обставини вчинення особою адміністративного правопорушення. Крім того, в протоколі зазначено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 16, абзаців 2, 4, 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;

- витяг з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2026 №8975дск, який містить мету, основні завдання та терміни їх виконання для певних військовослужбовців;

- витяг з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 07.08.2026 №9396дск, який містить мету, основні завдання та терміни їх виконання для командира 1МБ та командира роти РЕБ;

- витяг з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2026 №9506дск, який містить мету, основні завдання та терміни їх виконання для командира 1МБ та командира роти РЕБ;

- наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 21 від 21.01.2026, згідно з яким молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду начальника радіоелектронної боротьби – начальника групи радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 .

Інших доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Оцінюючи досліджені докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зокрема, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлені ст. 256 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд звертає увагу на те що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а лише абстрактне посилання на те, що ОСОБА_1 «не виконує належним чином свої службові обов`язки», а також має «недбале ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків». Відомостей про те, у чому саме полягає неналежне та недбале виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, протокол не містить.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії А4860 № 207 від 12.08.2026, ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 16, абзацами 2, 4, 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут).

Відповідно до ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Абзацами 2, 4, 7 ст. 59 Статуту визначено, що командир (начальник) зобов`язаний, зокрема:

- планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

- знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

- завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.

Частина 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст. 172-13 КУпАП).

Із суб`єктивної сторони недбале ставлення військової службової особи до військової служби припускає умисел, тобто виражається в умисній формі вини.

З об`єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.

Верховний Суд у постанові у справі № 185/12161/15-к від 21 травня 2021 року вказав, що об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражаються у їх невиконанні або у неналежному виконанні. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.

Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-15 КУпАП, є наявність у особи реальної можливості виконати покладені на неї обов`язки.

Під час дослідження матеріалів адміністративної справи, судом не встановлено коли, де і які саме службові обов`язки мав виконати ОСОБА_1 , але не виконав, які дії мав вчинити ОСОБА_1 і не вчинив або вчинив неналежним чином, а тому суд не має можливості встановити у чому полягала недбалість в діях чи бездіяльності ОСОБА_1 , у якій формі вона проявилась (невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків) тощо.

У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд не вправі самостійно змінювати фабулу протоколу, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, кваліфікувати її дії та самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Виходячи із вищевикладеного, у діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна та об`єктивна сторона правопорушення, оскільки не доведено невиконання конкретного обов`язку та за матеріалами справи не встановлено реальної можливості виконання ним інкримінованих дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що покладення відповідальності за формально встановлений обов`язок без з`ясування можливості його виконання суперечить принципам законності та індивідуальної відповідальності.

Виходячи з вищезазначеного, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.1 ст.172-15 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст.9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251-252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-15 КУпАП України - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяН. В. Корольчук