Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №650/4144/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4144/26

Провадження № 2/650/3696/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Ковальчук О.В.

за участі секретаря – Кудряшова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням виконавчого комітету Зміївської сільської ради №90 від 27 липня 2011 року «Про визнання права приватної власності та надання згоди на видачу свідоцтв про право власності на будинки» визнано за позивачем право власності на житловий будинок та надано згоду на видачу позивачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .Пунктом 2 вищевказаного рішення рекомендовано Бериславському БТІ видати свідоцтво про право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 позивачу – ОСОБА_3 . Після прийняття вищевказаного рішення, позивачка отримало свідоцтво про право власності на вказане майно, однак через бойові дії та окупацію правобережжя Херсонської області втратила оригінал свідоцтва.З 2013 року, зареєструвати право власності на житловий будинок можливо виключно шляхом внесення відповідних відомостей про речове право до ДРРП. 15 червня 2026 року позивачка звернулася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 19.06.2026 державним реєстратором відмовлено у проведені державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 позивачу у зв`язку з втратою матеріалів інвентарної справи через бойові дії та окупацію. Зокрема, державним реєстратором зазначено наступне: «Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для державної реєстрації згідно п. 5 та 6 є: Свідоцтво про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката. Свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката. В той же час, заявником ОСОБА_3 для державної реєстрації подано рішення органу місцевого самоврядування № 90 від 27.07.2011 року з рекомендацією отримати в Бериславському бюро технічної інвентаризації свідоцтво про право власності на майно за адресою АДРЕСА_1 . В отриманих відомостях на запит до органів БТІ щодо вище зазначеного майна за вказаною адресою було повідомлено: у зв`язку із втратою частини архівних матеріалів через збройну агресію Російської федерації проти України, інвентарна справа на даний час відсутня. Отже, отримати відомості щодо отримання гр. ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на майно за адресою АДРЕСА_1 наразі неможливо. Органами БТІ підтверджено втрату матеріалів справи, внаслідок чого позивач не може підтвердити своє право власності в позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Представник позивача, позивач в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Просять суд задовольнити вимоги позову з урахуванням обставин викладених у ньому.

Представник відповідача Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області в судове засідання не з`явився, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, суд приймає до уваги наступне.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Зміївської сільської ради №90 від 27 липня 2011 року «Про визнання права приватної власності та надання згоди на видачу свідоцтв про право власності на будинки» визнано за позивачем право власності на житловий будинок та надано згоду на видачу позивачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 вищевказаного рішення рекомендовано Бериславському БТІ видати свідоцтво про право власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 позивачу – ОСОБА_3 .

Після прийняття вищевказаного рішення, позивачка отримало свідоцтво про право власності на вказане майно, однак через бойові дії та окупацію правобережжя Херсонської області втратила оригінал свідоцтва.

З 2013 року, зареєструвати право власності на житловий будинок можливо виключно шляхом внесення відповідних відомостей про речове право до ДРРП.

15 червня 2026 року позивачка звернулася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

19.06.2026 державним реєстратором відмовлено у проведені державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 позивачу у зв`язку з втратою матеріалів інвентарної справи через бойові дії та окупацію.

Зокрема, державним реєстратором зазначено наступне: «Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для державної реєстрації згідно п. 5 та 6 є:

1. Свідоцтво про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

2. Свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

В той же час, заявником ОСОБА_3 для державної реєстрації подано рішення органу місцевого самоврядування № 90 від 27.07.2011 року з рекомендацією отримати в Бериславському бюро технічної інвентаризації свідоцтво про право власності на майно за адресою АДРЕСА_1 . В отриманих відомостях на запит до органів БТІ щодо вище зазначеного майна за вказаною адресою було повідомлено: у зв`язку із втратою частини архівних матеріалів через збройну агресію Російської федерації проти України, інвентарна справа на даний час відсутня. Отже, отримати відомості щодо отримання гр. ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на майно за адресою АДРЕСА_1 наразі неможливо.

Органами БТІ підтверджено втрату матеріалів справи, внаслідок чого позивач не може підтвердити своє право власності в позасудовому порядку.

До 2013 року передача житла у власність (приватизація) здійснювалася на підставі рішень виконавчих комітетів місцевих рад або адміністрацій підприємств. Виконкоми видавали розпорядження/рішення, на підставі яких громадянам видавалося паперові правовстановлюючі документи про право власності на житло.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку та у випадках, встановлених законом.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати, гуртожитку).

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (із наступними змінами) державна реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно.

Однак, сама по собі державна реєстрація не є підставою виникнення права власності, вона лише фіксує вже набуте право, за наявності інших юридичних фактів, існування яких передбачено законом.

У випадках, коли право власності виникло до запровадження системи державної реєстрації прав (до 01 січня 2013 року), воно визнається дійсним і за відсутності такої реєстрації, коли на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації, як це слідує з приписів п. 2 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (із наступними змінами) та правових позицій, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), в якій Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, аналізувала питання набуття права власності на нерухоме майно, придбане до 01 січня 2013 року, і дійшла висновку, що до спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до цієї дати нерухомого майна, застосовуються норми Цивільного кодексу України, чинні на момент виникнення правовідносин.

Отже рішення про визнання права власності саме по собі прямо не породжує право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а в основному підтверджує законність його виникнення на основі чинного на час виникнення права власності договору купівлі-продажу, який позивачем згідно наявних у справі даних та доказів на цей час втрачено.

Таким чином, держава в особі органу місцевого самоврядування шляхом прийняття рішенням виконавчого комітету Зміївської сільської ради №90 від 27 липня 2011 року «Про визнання права приватної власності та надання згоди на видачу свідоцтв про право власності на будинки» визнала за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст.328, 392 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ковальчук О.В.