Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №491/943/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Суд: Ананьївський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №491/943/26

Суддя: Желясков О. О.

Справа №491/943/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого в справі судді – Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 жовтня 2005 року позивач вступила у шлюб з відповідачем по справі. Шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 49. Як зазначає позивач, у шлюбі є троє дітей, двоє з яких є неповнолітніми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позивача та відповідача даний шлюб перший. Тривалий час, точніше близько року, у позивача з чоловіком погіршилися стосунки, в даний час проживають окремо, не підтримують шлюбні відносини. Між позивачем та відповідачем відсутнє взаєморозуміння, у них різні погляди на життя, сім`ю та сімейні стосунки. Між ними протягом всього подружнього життя періодично виникали сварки та непорозуміння.Спору щодо виховання неповнолітніх дітей між ними немає. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, то при вказаних обставинах нею прийнято рішення щодо розірвання шлюбу, дане рішення є остаточним, примирення між сторонами неможливе.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.19).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання на розгляд справи не прибула. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.20). Однак, 19 серпня 2026 року позивач надала заяву, в якій вона просить розглянути цивільну справу у її відсутність по причині того, що вона не в змозі з`явитися в судове засідання за сімейними обставинами. На позовних вимогах наполягає. Не заперечує проти винесення заочного рішення по справі (а.с.14).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на розгляд справи не прибув, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 05 вересня 2026 року (а.с.22).Водночас 30 вересня 2026 року відповідач через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність. Також просить задовольнити позовні вимоги і розірвати шлюб (а.с. 23).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, положення частини першої статті 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення сторін у справі про дату, час та місце слухання справи, заяв сторін по справі про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженка село Ананьїв третя дільниця Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 03.02.2020 органом видачі 5123; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с.4-6).

Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженець місто Ананьїв Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 22 квітня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 (а.с.7-8,18).

Встановлено, що 15 жовтня 2005 року позивач та відповідач уклали шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 49, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 15 жовтня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області (а.с.9).

Позивач з відповідачем мають спільних неповнолітніх дітей:

- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 12 грудня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області (а.с.10);

- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 18 серпня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиціїв Одеській області (а.с.11).

Статтею 51 Конституції України та статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, положення статті 51 Конституції України та статті 24 СК України відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, відповідно до статті 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, статтею 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Аналогічні положення містить стаття 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно частини другої статті 18, статті 51, частини третьої статті 56, частини першої статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги статті 110 Сімейного Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно частини третьої статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позовну заяву про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено в нормах Сімейного кодексу України, тому позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приймаючи до уваги те, що позивач та відповідач не підтримують шлюбних стосунків, та те що їх шлюб носить лише формальний характер, вважає можливим шлюб між ними розірвати.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи бажання позивача (а.с.3), суд вважає за можливе судові витрати по справі у виді судового збору за подання нею позовної заяви про розірвання шлюбу в розмірі 1 331,20 гривня (а.с.1), залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України, статтями 112-115 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженки село Ананьїв третя дільниця Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 03.02.2020 органом видачі 5123; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженцем місто Ананьїв Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 22 квітня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , який зареєстрований 15 жовтня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 49, - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_5 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2

відповідач:ОСОБА_2 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 30 вересня 2026 року, тобто дата складання повного судового рішення.

Суддя Желясков О.О.

Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20__ року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua