Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №541/1737/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1737/25

№ провадження 1-кп/541/82/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника

малолітньої потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025175550000078 від 10.04.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Полтава, з загальною базовою середньою освітою, не працює, незаміжня, утриманців не має, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -

В с т а н о в и в :

09 квітня 2025 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час сварки із малолітньою ОСОБА_8 , яка раптово виникла на ґрунті неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, у вигляді заподіяння легких тілесних ушкоджень, підійшла до малолітньої ОСОБА_8 , схопила її рукою за волосся в області потиличної ділянки, та силою руки нахиливши її голову до низу, нанесла один удар коліном правої ноги в область її лівої скроневої ділянки голови, чим довела свій протиправний умисел, спрямований на умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, до кінця.

В результаті протиправних дій ОСОБА_7 малолітній потерпілій ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №142 від 15.04.2025, у вигляді синця, що розташований в лівій скроневій ділянці, який по ступеню тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні визнала повністю та пояснила, що в квітні 2025 року близько 20 год. вона зайшла до свого сусіда Небесного, який проживає в буд. АДРЕСА_2 , вони спілкувалися, а потім туди прийшов ще її колишній чоловік – ОСОБА_9 , а слідом за ним прибігла його теперішня співмешканка ОСОБА_10 зі своєю дочкою ОСОБА_11 . ОСОБА_12 до неї і почала виказувати їй претензії. А після того як вона хотіла вийти з того будинку, то ОСОБА_10 з донькою не пускали її вийти з хати, вони схопились за волосся і тоді вона в ході цієї сварки схопила ОСОБА_11 за волосся, нахилила до низу і коліном правої ноги один раз вдарила в скроневу ділянку голови ОСОБА_11 зліва. Вона повністю визнає свою винуватість, розуміє, що зробила не правильно, жалкує про скоєне. Намагалась вибачитися перед потерпілою, але та сказала балакати з її мамою. Все це сталося через ревнощі, в неї також були тілесні ушкодження, в іншому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 вона є потерпілою. Офіційно вона не працевлаштована, але 1-2 рази на тиждень підробляє на полі за 500 грн. на день, також вона доглядає матір, яка отримує пенсію. Позовні вимоги потерпілої визнає частково – в розмірі 3000 грн.

Крім показів обвинуваченої та повного визнання нею своєї провини, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення в повному обсязі підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та документами, а саме:

- довідкою КНП Миргородська лікарня інтенсивного лікування ММР № 1386 від 09.04.2025р., що видана ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому, що вона зверталася в травматологічний пункт 09 квітня 2025 року, та консультативним висновком від 10.04.2025р., діагноз: забій м`яких тканин голови волосистої частини (а.с.144-145);

- висновком експерта №142 від 15.04.2025р., відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: синець, що розташований в лівій скроневій ділянці, який утворився від одноразової дії твердого тупого предмету, по давності утворення може відповідати даті та обставинам, вказаним в описовій частині постанови та по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с146);

- свідоцтвом про народження малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.141);

- протоколом огляду місця події від 16 квітня 2025 року та фототаблицею до нього, в ході якого було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.148-154);

- протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 за методикою «Зелена кімната» від 11 квітня 2025 року, з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом проведеної слідчої дії, в ході якого потерпіла ОСОБА_8 в присутності законного представника та юридичного психолога повідомила про обставини завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_7 09 квітня 2025 року (а.с.155-156);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 квітня 2025 року за участю свідка ОСОБА_13 , з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом проведеної слідчої дії, в ході якого свідок повідомила про обставини спричинення її доньці ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , яка тримаючи доньку за волосся, нахилила її голову до низу та коліном правої ноги нанесла один удар в область її скроневої ділянки голови з лівої сторони (а.с.157-159);

- додатковим висновком експерта № 162 від 21.04.2025р., відповідно до якого ОСОБА_13 у своїх показах (протокол проведення слідчого експерименту від 15.04.2025р.) вказала: «…коліном правої ноги нанесла один удар в область її скроневої ділянки голови з лівої сторони…», що враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження, виявленого на тілі гр. ОСОБА_8 , могло утворитися за вищевказаних обставин (а.с.160);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 квітня 2025 року за участю свідка ОСОБА_14 , з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом проведеної слідчої дії, в ході якого свідок повідомив про обставини, при яких малолітній ОСОБА_8 09.04.2025р. близько 20.30 год. в будинку його знайомого ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 , під час сутички з його колишньою співмешканкою ОСОБА_7 були завдані тілесні ушкодження останньою, а саме: ОСОБА_7 , тримаючи ОСОБА_8 за волосся, нахилила її голову до низу та коліном правої ноги нанесла один удар в область її скроневої ділянки з лівої сторони (а.с.161-163);

- додатковим висновком експерта № 163 від 21.04.2025р., відповідно до якого ОСОБА_14 у своїх показах (протокол проведення слідчого експерименту від 15.04.2025р.) вказав: «…коліном правої ноги нанесла один удар в область її скроневої ділянки з лівої сторони…», що враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження, виявленого на тілі гр. ОСОБА_8 , могло утворитися за вищевказаних обставин (а.с.164);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30 квітня 2025 року за участю підозрюваної ОСОБА_7 , з доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом проведеної слідчої дії, в ході якого ОСОБА_7 повідомила про обставини, при яких вона нанесла тілесні ушкодження неповнолітній потерпілій ОСОБА_8 09.04.2025р. близько 20.00 год. в будинку її знайомого ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_2 , під час сутички, а саме: вона, тримаючи ОСОБА_17 за волосся, нахилила її голову до низу та нанесла їй удар коліном в область лівої сторони голови (а.с.165-167).

Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження малолітній потерпілій ОСОБА_8 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При призначенні покарання суд враховує практику Верховного Суду щодо судової дискреції (постанова від 01 лютого 2018 року № 634/609/15-к), у якій зазначено, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При вирішенні питання про визначення виду і розміру покарання суд враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є пропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України», заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжують її покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд також враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до проступків, конкретні обставини кримінального провадження, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, а також суд враховує думку представника малолітньої потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання, передбачене ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.

На переконання суду, остаточне покарання саме у такому розмірі буде домірним скоєному, відповідатиме визначеній ст. 50 КК України меті призначення покарання та особі обвинуваченої, принципу індивідуалізації покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає недоцільним призначення альтернативного покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачена офіційно не працює.

Підстав для застосування ст.69 КК України не встановлено.

Щодо заявленого в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_8 цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням суд зазначає наступне.

Протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України).

За приписами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також ч. 1 ст. 368, ч.ч. 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

В інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в обґрунтування якого зазначено наступне. Внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, малолітній ОСОБА_8 було заподіяно моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. Зазначений розмір заподіяної моральної шкоди визначено з урахуванням того, що потерпіла ОСОБА_8 не досягла повноліття (має повних 13 років), перенесла стан приниження, фізичний біль та значний емоційний стрес. Дотримуючись призначеного медичного лікування, була відірвана від свого звичайного життя та навчального процесу. Наслідки перенесених ушкоджень, призвели до появи негативних психологічних змін: порушення сну, швидкої втомлюваності та погіршення настрою. Також, дитина змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди.

Суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_7 малолітній потерпілій ОСОБА_8 було завдано моральну школу, оскільки вона перенесла стан приниження, фізичний біль та значний емоційний стрес, була ла вимушена звертатися за призначенням медичного лікування, була відірвана від свого звичайного життя та навчального процесу, дитина змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, характеру та обсягу моральних страждань потерпілої, тривалості негативних наслідків, із застосуванням засад розумності та виваженості, суд прийшов до висновку, що належним та обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілій, є сума 7 000,00 грн.

Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої суд не встановив.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд –

З а с у д и в :

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді шістдесяти годин громадських робіт.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди 7 000 (сім тисяч) грн.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

СуддяОСОБА_1