Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №377/667/26 — Славутицький міський суд Київської області

Суд: Славутицький міський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №377/667/26

Суддя: Бабич Н. С.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/667/26

Провадження №2/377/585/26

28 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 серпня 1989 року міським відділом запису актів громадянського станум.Славутич Київської області, актовий запис № 101.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 12 серпня 1989 року міським відділом записів актів цивільного стану м.Славутич Київської області. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Причиною звернення позивачки до суду стало те, що між подружжям значно погіршилися відносини, постійно виникали сварки та скандали, що стало підставою для того, що майже пів року тому позивач залишила відповідача та переїхала на проживання в інше місце. Спільного господарства сторони не ведуть, взагалі не спілкуються. На даний час відповідач створив іншу сім`ю. Шлюб існує формально, збереження якого позивачка вважає недоцільним. Спір про майно на даний час відсутній.

Ухвалою судді від 07 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 07 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року судове засідання було відкладено на 28 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивачка у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлялась в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким їй направлялася судова повістка та копія ухвали суду від 07 вересня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання, повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку позивачка ОСОБА_1 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання. У позовній заяві зазначила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Подала до суду заяву, в якій не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлявся в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким йому направлялась судова повістка та копія ухвали суду від 07 вересня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання, повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку відповідач ОСОБА_2 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280 - 282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 28 вересня 2026 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку в судове засідання всіх учасників справи, що узгоджується з приписами частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 12 серпня 1989 року відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 12 серпня 1989 року, про що відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області зроблено запис за №101. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_4 (а.с. 8).

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 19.06.1996 Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 19 червня 1996 року, копія якого додана до позовної заяви, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 02.11.2001, про що свідчить витяг з реєстру Славутицької територіальної громади № 2026/008756431 від 29.05.2026 ( а.с. 5-6,9).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02 листопада 2001 року по теперішній час, що підтверджується інформацією Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №08-05/1206, яка надійшла до суду 07 липня 2026 року на запит в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України, а також відповіддю №2995125 від 07.07.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.14,15).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивачки з позовом про розірвання шлюбу є те, що між сторонами не склались нормальні сімейні стосунки, позивачка переїхала на інше місце проживання, а відповідач створив іншу сім`ю. Фактично сім`я припинила своє існування. Подальше збереження шлюбу неможливе.

Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зі статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

За змістом частини другої статті 18, статті 51, частини третьої статті 56, частини першої статті 110 СК України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).

Суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Позивачка зазначила, що спільних неповнолітніх дітей позивач та відповідач не мають, спірні питання щодо розподілу майна відсутні.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка свою позицію щодо відновлення їй дошлюбного прізвища не висловила, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_4 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 6 частини першої статті 264 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір у сумі 1 331 гривні 20 копійок. (а.с. 2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с. 1).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то за правилами частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 серпня 1989 року відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, актовий запис № 101.

Після розірвання шлюбу позивачка надалі іменуватиметься прізвищем ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331 гривню 20 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи :

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua