Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №165/2076/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2076/26

провадження №3/165/812/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Ференс-ПІжук О.Р., з участю захисника Данилюк Я.П., дослідивши матеріали, які надійшли з ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у відпустці по догляду за дитиною, -

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682655 від 03.06.2026, вказано, що ОСОБА_1 03.06.2026 о 11 год. 03 хв. по вул. Митрополита Шептицького в місті Нововолинську керувала транспортним засобом марки «Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Данилюк Я.П. подала суду письмові пояснення по справі в яких зазначила, що обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним, фактичним обставинам справи, а дії працівників поліції щодо вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 є незаконними, з надуманих, нічим не підтверджених підстав. Враховуючи зазначене вважає, що докази, які містяться в матеріалах справи свідчать лише про відсутність підстав для вимоги поліцейського пройти водієм ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння, а також про упереджене ставлення поліцейського до особи водія.

Вважає, що у справі, відсутні докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, з підстав, наведених у клопотанні.

Дослідивши матеріали справи, подані письмові пояснення та додані до них матеріали, оцінивши їх в сукупності, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.2.1а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Перевіряючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходжу з того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою адміністративну відповідальність.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП поліцейські додали до протоколу серії ЕПР1 № 682655 від 03.06.2026 письмові, електронні докази, котрі були досліджені в судовому засіданні.

Зокрема, до протоколу додані та досліджені судом такі документи:

-направлення на огляд водія ОСОБА_1 до медичного закладу КНП «НЦМЛ», у якому вказано, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло;

- диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких відображено процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ;

- довідку з бази даних ІКС ІПНП, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія за місцем проживання серії НОМЕР_2 від 05.05.2023.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682655 від 03.06.2026 ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння (за ознаками: тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло). До протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення на огляд водія до медичного закладу, також вказано, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовилася, будь-яких доказів про відсторонення останньої від керування транспортним засобом, всупереч вимогам ст.266 КУпАП, суду не надано, а у справі міститься зобов`язання, де в графі підпис, є відмітка «відмовилась».

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На відеозаписах, наданих суду зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – автомобілем марки «Lanos», номерний знак НОМЕР_1 .

Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції повідомляє їй про порушення ПДР, зокрема не увімкнення покажчика повороту, на що вона відповіла, що не місцева, а їхала по навігатору і не зорієнтувалася по знаках ПДР. Після цього працівник поліції запитує у водія, чи вживала вона алкоголь, на що остання відразу відповідає, що ні. Поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи згідна вона пройти огляд, не конкретизуючи на стан якого сп`яніння, алкогольного чи наркотичного.

Згодом, працівник поліції знову запитує у ОСОБА_1 , чи буде вона проходити огляд, на що остання, намагаючись уточнити на яке саме сп`яніння має пройти огляд, поліцейські так і не повідомили водієві ОСОБА_1 , який вона зобов`язана пройти огляд, а саме: чи на алкогольне чи наркотичне сп`яніння.

Як встановлено з перегляду відеоматеріалу, що зафіксований на цифровому носії, під час спілкування з водієм, поліцейський не перевіряв зіниці очей водія ОСОБА_1 , а лише повідомив, що огляд в лікарні займе дві-три години часу, на що ОСОБА_1 відповіла, що дуже поспішає, оскільки їде за дитиною на важливе заняття в інклюзивний центр. При цьому водій намагалась з`ясувати у поліцейського наслідки відмови, на що останній відповів,що складений протокол буде розглядати суд. Після складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, водій продовжила рух, оскільки від керування транспортним засобом, відсторонена не була.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення суперечить долученим до нього письмовим доказам.

Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння слід зазначити, працівник поліції взагалі не оголошував ОСОБА_1 , що ним виявлено будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, лише озвучив, що чує в салоні автомобіля запах часнику.

Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, необхідно зазначити, що працівники поліції візуально не оглядали зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло, а вказана у протоколі про адміністративне правопорушення ознака наркотичного сп`яніння, зокрема тремтіння пальців, сама по собі не може категорично підтверджувати стан наркотичного сп`яніння.

Слід звернути увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке характеризується відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного/наркотичного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.

За наведених обставин, у конкретному випадку, приходжу до висновку, що матеріалами справи не доведено факту наявності у ОСОБА_1 , вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп`яніння, а відтак у водія не виник обов`язок виконати вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння, в зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч.1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім цього, слід зауважити, за вимогами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі за текстом стан сп`яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

Тобто, в разі встановлення поліцейським підозри, що водій перебуває у стані сп`яніння, у поліцейського виникає імперативний обов`язок відсторонити вказаного водія від керування. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як водія, від керування транспортним засобом відсторонено не було, вона продовжила рух своїм транспортним засобом, що чітко зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського, яке переглянуте під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім цього, як встановлено судом, на час зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції 03.06.2026, остання не перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що стверджується наявним у справі, доданим захисником, консультативним висновком спеціаліста від 10.06.2026.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин.

Отже, приходжу до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено на припущеннях, що ставить під сумнів наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відеоматеріалами, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, не доведено, що ОСОБА_1 мала ознаки наркотичного сп`яніння, про які вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію, не було.

Недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак наркотичного сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.

За таких обставин, приходжу до висновку, що у справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже, констатую відсутність правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Оскільки, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП не знайшов свого підтвердження, то провадження по справі про адміністративне правопорушення, підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 33-35, ч. 3 ст. 130, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя

постановив :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.Р. Ференс-Піжук