Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №154/3832/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3832/26

3/154/1371/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 209120 від 09 вересня 2026 року, ОСОБА_1 09 вересня 2026 року о 18 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 , а саме висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди її психологічному здоров`ю.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справа може бути розглянута за умови наявності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та відсутності клопотання про відкладення розгляду. Обов`язкова участь особи у справах за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП законом не встановлена.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів.

Щодо правового регулювання та складу адміністративного правопорушення

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких доказів належать, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення потерпілих, свідків та інші документи.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема погроз, образ чи переслідування, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За змістом Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є, зокрема, діяння психологічного характеру, що вчиняються між родичами, незалежно від факту їх спільного проживання.

Психологічне насильство включає словесні образи, погрози, залякування та інші дії, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю.

Таким чином, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у цій справі необхідно встановити: наявність родинного зв`язку між кривдником та потерпілою; умисне вчинення дій психологічного характеру; конкретний зміст таких дій; їх вплив на психічний стан потерпілої; причинний зв`язок між поведінкою кривдника та заподіяною шкодою.

Щодо доказів та встановлених судом обставин

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 209120 від 09 вересня 2026 року зафіксовано, що ОСОБА_1 за місцем проживання вчинила щодо своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою.

Рапортом про отримання повідомлення на лінію «102» підтверджується безпосереднє звернення ОСОБА_2 до поліції у зв`язку з агресивною поведінкою дочки. Зміст повідомлення свідчить, що ОСОБА_1 поводилася неадекватно та погрожувала спалити будинок.

Із письмових пояснень ОСОБА_2 від 09 вересня 2026 року встановлено, що між нею та дочкою виникла суперечка, яка переросла в шарпанину. ОСОБА_1 схопила матір за шию, після чого продовжувала висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою.

Такі дії суд оцінює у сукупності, а не ізольовано.

Нецензурна лайка та погрози з боку ОСОБА_1 не були звичайною словесною сваркою. Вони відбувалися на тлі безпосередньої фізично агресивної поведінки щодо матері, зокрема шарпання та хапання за шию.

Саме такий фактичний контекст надає висловленим погрозам реального змісту та об`єктивно свідчить про їх здатність викликати у потерпілої почуття страху, емоційного напруження та небезпеки за власну безпеку.

При цьому суд не кваліфікує шарпання та хапання за шию як окрему форму фізичного домашнього насильства, оскільки таке обвинувачення ОСОБА_1 у протоколі не пред`явлено. Зазначені обставини враховуються виключно як фактичний контекст психологічного насильства, інкримінованого у протоколі, та як обставини, які підтверджують реальний, а не формальний характер висловлених погроз.

До матеріалів справи також долучено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Суд враховує, що форма оцінки ризиків сама по собі не підтверджує факт завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Значна частина її пунктів містить відмітки «без відповіді/невідомо», а рівень небезпеки визначено як низький.

Разом із тим ця обставина не спростовує фактичного змісту події, оскільки наявність складу адміністративного правопорушення суд встановлює не за формою оцінки ризиків ізольовано, а на підставі сукупності всіх доказів у справі.

Форма оцінки ризиків та терміновий заборонний припис підтверджують факт реагування поліцейських на повідомлення про домашнє насильство та вжиття передбачених законом превентивних заходів.

Вирішальне значення для встановлення фактичних обставин мають протокол про адміністративне правопорушення, первинне повідомлення ОСОБА_2 на лінію «102» та її письмові пояснення, складені безпосередньо після події.

Наведені докази є послідовними у головному: між матір`ю та дочкою виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 поводилася агресивно, висловлювалася нецензурною лайкою, погрожувала та застосовувала щодо матері фізично агресивні дії.

Суд вважає, що за встановлених конкретних обставин поведінка ОСОБА_1 об`єктивно виходила за межі звичайного сімейного конфлікту та становила психологічний тиск на потерпілу.

Той факт, що потерпіла звернулася за допомогою до поліції безпосередньо під час події та повідомила про погрози з боку дочки, також підтверджує, що поведінка ОСОБА_1 сприймалася нею як така, що створює небезпеку та потребує зовнішнього втручання.

У сукупності з фактом шарпання та хапання за шию це дає суду підстави дійти висновку, що нецензурна лайка та погрози ОСОБА_1 спричинили потерпілій емоційне напруження, почуття небезпеки та завдали шкоди її психічному здоров`ю у розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Щодо стандарту доказування

З огляду на каральний характер провадження у справах про адміністративні правопорушення суд виходить із необхідності доведення винуватості особи поза розумним сумнівом.

У цій справі доказова сукупність є достатньо вагомою, послідовною та взаємоузгодженою.

Факт родинного зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не викликає сумніву.

Факт конфлікту та агресивної поведінки підтверджується первинним повідомленням на лінію «102» та письмовими поясненнями потерпілої.

Факт нецензурної лайки та погроз зазначений у протоколі і узгоджується з повідомленням потерпілої про погрозливу поведінку дочки.

Фізично агресивний контекст події підтверджується поясненнями ОСОБА_2 про шарпання та хапання за шию.

Зазначені обставини у своїй сукупності виключають розумне пояснення події як звичайної побутової сварки, позбавленої характеру домашнього насильства.

Висновок суду щодо кваліфікації

Таким чином, дослідженими судом доказами поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 09 вересня 2026 року о 18 год 30 хв за місцем проживання у м. Устилуг Володимирського району Волинської області умисно вчинила щодо своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало у нецензурній лайці та погрозах фізичною розправою, що за конкретних обставин події, з урахуванням фізично агресивної поведінки ОСОБА_1 , спричинило потерпілій емоційне напруження, почуття небезпеки та завдало шкоди її психічному здоров`ю.

Отже, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Щодо адміністративного стягнення

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

При визначенні виду адміністративного стягнення суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини та встановлені обставини справи.

З огляду на характер вчиненого правопорушення, відсутність у матеріалах справи відомостей про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, а також відсутність даних, які б свідчили про необхідність застосування суворішого виду адміністративного стягнення, суд вважає достатнім накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 заходу, передбаченого ст. 39-1 КУпАП, у виді направлення для проходження програми для кривдників суд не вбачає, оскільки матеріали справи не містять достатніх відомостей про систематичність насильницької поведінки чи інші обставини, які б обґрунтовували необхідність такого заходу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 23, 33, 39-1, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 268, 280, 283–285, 294, 307, 308 КУпАП, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн 00 коп. (триста сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Судовий збір підлягає сплаті за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 8899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження постанови — не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби, при цьому з порушниці стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілою або її представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або надіслати ОСОБА_1 та потерпілій ОСОБА_2 .

Суддя І.Р. Вітер