Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №716/103/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Чернівці справа №716/103/26

провадження №22-ц/822/1583/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,

відповідачка – ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2026 року по цивільній справі за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, головуючий в суді першої інстанції суддя Пухарєва О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 20.08.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір №100289861. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.

30.11.2021 було укладено договір №30-11-65, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100289861. 09.03.2023 було укладено договір № 09-03/23, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАМПСІС ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100289861. 08.05.2023 було укладено договір № 08-05/23 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100289861. 02.09.2025 було укладено договір № 02-09/25 (ДФ-КЦ) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100289861. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 100289861.

Відповідач не виконала умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого на день формування позовної заяви утворилась заборгованість за кредитним договором № 100289861 від 20.08.2021 року в розмірі 43 925,00 грн, яка складається з: 5000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 38 375,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 550,00 грн -заборгованість за комісіями.

Крім цього позивач зазначив, що 29.09.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір №77451764. Відповідно до п.2 Договору, загальний розмір позики становить 1300,00 грн.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77451764. 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77451764. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 77451764.

Відповідач не виконала умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого на день формування позовної заяви утворилась заборгованість за кредитним договором № 77451764 від 29.09.2021 в розмірі 4223,52 грн, яка складається з: 1300 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 2923,31 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 0,21 грн – нараховані 3% річні.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 48 148,52 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6300,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 41 298,31 грн; заборгованість за комісіями – 550,00 грн; нараховані 3% річних - 0,21 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором №100289861 від 20.08.2021 та Договором №77451764 від 29.09.2021 в розмірі 30 700,79 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в сумі 1697,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5100,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішення суду відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська І.С., сформувала в системі «Електронний Суд» 06 липня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Посилалася на те, що в матеріалах справи відсутні акти приймання – передачі реєстру боржників від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», від ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» до ТОВ «ДЕБТ ФОРС», від ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» реєстр боржників є нечитаємим, відсутні також докази оплати за всіма укладеними договорами факторингу.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до ОСОБА_1 , відповідно право на позов взагалі відсутнє.

Суд не надав правової оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи які підтверджували б факт видачі кредитних коштів. З наданої інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не вбачається, що грошові кошти надходили на рахунок відповідача від первісного позивача.

Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не довів заявлених позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком, передбаченим статтями 12, 13, 81 ЦПК України. Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків.

З наданих позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.

Отже, позивачем не надано доказів видачі кредитних коштів.

Крім цього, сума процентів за користування кредитом неспівмірно зростала. Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом.

Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду.

Укладення ОСОБА_1 кредитного договору перетворилося на непомірний тягар для відповідача, як споживача, та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Вимога по стягненню відсотків є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказали, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено докази перерахування грошових коштів за Договором, а саме квитанцію LIQPAYАкціонерного товариства КБ «Приват Банк» від 20.08.2021 об 12:27 від Кредитодавця на рахунок Відповідача № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошті у розмірі 5 000, 00 грн.

При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок Відповідача, зазначений ним при укладанні Договору.

29.09.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачем укладено Договір № 77451764.

На виконання умов укладеного договору, позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника.

Враховуючи те, що ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідні операції були здійснені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

Дана обставина підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про підтвердження платежу, відповідно до якої, АТ «ТАСКОМБАНК» надає підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від «03» серпня 2020 Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме: 29.09.2021 об 04:33:40 на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 300,00 грн.

При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок Відповідача, зазначений ним при укладанні Договору.

З наведених вище положень укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства України слід звернути увагу суду на те, що надані Позивачем докази перерахування грошових коштів є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт перерахування позикодавцем грошових коштів Відповідачу, оскільки правовідносини виникли, в тому числі, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, зокрема, і з використанням платіжних інструментів

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надав відповідь від 06.04.2026, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , згідно з доданою випискою банку, вбачається, що 20.08.2021 на зазначену картку було здійснено переказ в сумі 5 000 грн. та 29.09.2021 на зазначену картку було здійснено переказ в сумі 1300 грн.

Таким чином, на противагу доводам Відповідача, факт перерахування та зарахування кредитних коштів за обома Договорами підтверджено не лише документами, наданими первісними кредиторами та банками, які здійснювали відповідні платежі, а й випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з рахунку самого Відповідача.

Повний номер якої відповідає маскованому номеру картки, зазначеному в документах про переказ та кредитних договорах. Отже, факт належного виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів є належним чином доведеним, а відповідні заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника.

Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Також, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ «Вердикт Капітал», від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», від ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» до ТОВ «ДЕБТ ФОРС», від ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до Позивача.

А також, від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ТОВ «Вердикт Капітал», та в свою чергу від ТОВ «Вердикт Капітал» до Позивача.

Усі вищезазначені договори факторингу та договори про відступлення прав вимоги, а також відповідні акти приймання-передачі Реєстрів Боржників, які підтверджують належний та правомірний перехід прав вимоги, наявні в матеріалах справи, оскільки були належним чином додані до позовної заяви ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

З огляду на це, твердження Відповідача про відсутність підтвердження переходу права вимоги є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується відповідачкою в частині задоволених позовних вимог, в частині відмовлених позовних вимог рішення суду не оскаржується, отож апеляційним судом в цій частині і не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що 20 серпня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100289861 (далі Договір).

Договір підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора F54300, який було вислано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер позичальника в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Вказане підтверджується копіями: анкети-заяви на кредит № 100289861, договору про надання споживчого кредиту, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів (том 1 а.с.41-54).

Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника.

Згідно з п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту №100289861, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та вартості кредиту для споживача, та порядок повернення кредиту.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 100289861 від 20.08.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан» та їй надано одноразовий ідентифікатор F54300.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів 5000,00 грн від 20.08.2021 о 12:27, призначення: кошти згідно з договором 10028986, отримувач 516875*36, сформований платіжним сервісом КБ «Приват банк» LiqРау.

Крім цього, за інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.04.2026 року, наданою на виконання ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.03.2026 про витребування доказів, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Згідно з доданою випискою банку, вбачається, що 20.08.2021 на зазначену картку було здійснено переказ в сумі 5 000 грн ( том 2 а.с.83, 84 на звороті).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №10029861 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що набуло право вимоги до відповідача за договором №30-11-65 від 30.11.2021 року, останнім було здійснено нарахування процентів за період з 30.11.2021 по 23.02.2022 згідно з п. 4.2. кредитного договору, яким передбачено змінену процентну ставку згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (том 1 а.с.69-70).

29.09.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 77451764 (далі – Договір)(на умовах повернення позики в кінці строку позики) за умовами якого сума позики 1 300,00 грн (п.2.1.); строк позики 23 днів (п. 2.2.); базова денна процентна ставка 1,99%, а денна процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% (п. 2.3.). Згідно п. 1 Договору № 77451764 Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Договір підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Bv6TnMKp6s, який було вислано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер позичальника в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Вказане підтверджується копіями: договору позики, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (том 1 а.с.17-18).

Факт видачі кредитних коштів доводиться листом АТ «ТАСКОМБАНК» №10366/47.1 від 20.03.2025 «Про підтвердження платежу» , згідно з яким 29.09.2021 0 04:33:40 Банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача ОСОБА_1 , сума 1300 грн, договір № 77451764, маскований номер картки НОМЕР_2 (том 2 а.с.31).

За інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.04.2026 року, наданою на виконання ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.03.2026 про витребування доказів, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Згідно з доданою випискою банку, вбачається, що 29.09.2021 на зазначену картку було здійснено переказ в сумі 1300 грн (том 2 а.с.83, 84).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи оскаржуване у даній справі рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено факт укладення договорів, факт переходу права вимоги від первісних кредиторів до позивача, а також те, що відповідач одержав та використав кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості. Однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості.

Щодо розміру заборгованості то суд вказав, що за Договором №100289861 від 20.08.2021 визначений кредитодавцем у змісті договору розмір процентів за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак п.4.2 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 21 500 грн не є співрозмірною сумі кредиту 5000 грн за договором про споживчий кредит № 100289861 від 20.08.2021, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд приходить висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, а саме - 5000 грн. Таким чином загальна сума нарахованих процентів становить 21 875,00 грн (1875,00 грн + 15 000,00 грн + 5000,00 грн = 21 875,00 грн), а разом із тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн та комісією у розмірі 550,00 грн загальна заборгованість складає 27 425,00 грн (5000,00 грн + 550,00 грн + 21 875,00 грн = 27 425,00 грн), які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

За Договором №77451764 від 29.09.2021 на суму кредиту 1300,00 грн судом першої інстанції нараховані проценти наступним чином: основний строк кредитування становив 23 дні (до 22.10.2021), за первісний строк користування позикою за зниженою процентною ставкою 0,01 % на день, розмір заборгованості за процентами становить: 1 300,00 грн ? 0,01 % ? 23 дні = 2,99 грн; нарахування процентів у межах 90 днів пролонгації за щоденною ставкою 1,99 % становить: 1300,00 грн х 1.99% х 90 днів = 2328,30 грн.

3 % річних за користування коштами у розмірі 1300,00 грн у відповідності до ст. 625 ЦК України становить 0,21 грн. Загальна сума зобов`язань: 1300,00 грн (тіло) + 2331,50 грн (проценти) = 3631,50 грн., фактично сплачено відповідачем: 355,71 грн.

Оскільки нарахування щоденних процентів понад 90-денний строк пролонгації є безпідставним, то заборгованість за основним боргом та процентами становить: 3275,79 грн (3631,50 грн – 355,71 грн = 3275,79 грн), які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вище вказаними договорами, що підлягають стягненню з відповідачки становить 30 700,79 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6300,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 23 850,58 грн., - заборгованість за комісіями – 550,00 грн., - нараховані 3% річних -0,21 грн.

А також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати в розмірі пропорційному до задоволених вимог (63,76%), що становить 1697,55 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5100,80 грн.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України, виходячи з наступного.

Щодо доведеності відступлення прав вимог

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі, що переглядається встановлено, що 30.11.2021 укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100289861 (том 1 а.с.75-83).

09.03.2023 укладено договір №09-03/23, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАМПСІС ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100289861 (том 1 а.с.115-117).

08.05.2023 укладено договір № 08-05/23, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100289861 (том 1 а.с.146-147).

02.09.2025 укладено договір № 02-09/25 (ДФ-КЦ), відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100289861 (том 1 а.с.160-161).

22.02.2022 укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77451764 (том 1 а.с.98-102).

10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77451764 (том 1 а.с.127-133).

ТОВ «Коллект Центр» сплачує ТОВ «Вердикт Капітал» за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Позивачем надано докази на підтвердження відступлення права вимоги за договорами про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, а саме : копії договорів факторингу та відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, копії додатків до них, копії актів прийому-передачі реєстрів боржників та копії реєстрів боржників, платіжні доручення, що підтверджують оплату за вказаними договорами факторингу (том 1 а.с.75-171).

Встановивши, що надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за кредитними договорами, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договорів факторингу (купівлі-продажу) та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 за вище вказаними кредитними договорами.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 2-634/2011.

Доказів того, що договори факторингу визнані недійсними суду не надано.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність актів приймання-передачі реєстрів боржників, нечитабельність реєстру боржників та відсутність доказів оплати за договорами факторингу, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі реєстрів боржників не відповідають дійсності. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач разом із позовною заявою подав через підсистему «Електронний суд» договори факторингу та відповідні акти приймання-передачі реєстрів боржників (витяги з реєстрів боржників) щодо кожного етапу відступлення права вимоги. Витяги з реєстрів боржників містять відомості про відповідача, номер і дату кредитного договору та розмір заборгованості, що відступалася, і ці відомості узгоджуються між собою на кожному етапі відступлення. Отже, послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо доводів про нечитабельність реєстру боржників колегія суддів зазначає, що зазначені документи подані позивачем в електронній формі через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи, що відповідає вимогам статей 14, 95 ЦПК України. Електронні копії цих документів містяться в електронній справі, де вони відображаються чітко та в повному обсязі. Можлива недостатня якість паперової роздруківки, виготовленої судом під час формування матеріалів справи на паперовому носії, є технічною обставиною, яка не змінює змісту самого доказу та не впливає на його належність, допустимість і достовірність. Представник відповідача – адвокат, який відповідно до статті 14 ЦПК України зареєстрував Електронний кабінет, мав повний доступ до електронних матеріалів справи і не був позбавлений можливості ознайомитися з ними в належній якості (стаття 43 ЦПК України).

Крім того, відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий сумнів має бути обґрунтованим. Відповідач не подав жодного доказу, який би свідчив про інший зміст зазначених документів, не надав іншої їх копії з відмінним змістом та не заявляв у суді першої інстанції клопотання про витребування оригіналів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 підтвердила усталений висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, про те, що подання доказу в копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим, а суд може не взяти його до уваги лише у випадку, якщо оригінал не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 19 вересня 2023 року у справі № 694/637/20). Апелянт такого тягаря не виконав.

Також, доводи апелянта про відсутність доказів оплати за договорами факторингу колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки докази оплати (платіжні доручення) за договорами факторингу містяться в матеріалах справи.

Незалежно від цього колегія суддів враховує, що відповідач не є стороною договорів факторингу, а питання розрахунків між первісним і новим кредитором стосуються виключно їхніх взаємовідносин. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори факторингу, на підставі яких право вимоги перейшло до позивача, недійсними у встановленому порядку не визнавалися, а їх сторони виконання цих договорів не оспорювали.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 592/11042/20 виснував, що обставини проведення розрахунків між сторонами договору факторингу не впливають на права та обов`язки боржника у кредитному зобов`язанні та не спростовують презумпцію правомірності правочину щодо переходу права вимоги стосовно конкретного боржника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 також зазначила, що навіть зміна розміру заборгованості за кредитним договором не впливає на дійсність договору, за яким було передано вимогу.

Водночас сам по собі факт відступлення права вимоги не створює для боржника безумовного обов`язку сплатити борг у розмірі, визначеному договором відступлення, а боржник не позбавлений права заявляти проти нового кредитора заперечення на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 490/8336/21). Проте таких заперечень по суті кредитного зобов`язання – щодо неотримання кредитних коштів, погашення заборгованості чи неправильності її розрахунку – апелянт не навів і належними доказами не підтвердив.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач довів перехід до нього права вимоги до відповідача за кредитними договорами, а доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та висновків суду не спростовують.

Щодо доведеності укладення кредитних договорів

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлено, що 20.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100289861 (далі Договір).

Договір підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора F54300, який було вислано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер позичальника в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Вказане підтверджується копіями: анкети-заяви на кредит № 100289861, договору про надання споживчого кредиту, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів (том 1 а.с.41-54).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 100289861 від 20.08.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан» та їй надано одноразовий ідентифікатор F54300.

29.09.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 77451764 (далі – Договір)(на умовах повернення позики в кінці строку позики) за умовами якого сума позики 1 300,00 грн (п.2.1.); строк позики 23 днів (п. 2.2.); базова денна процентна ставка 1,99%, а денна процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% (п. 2.3.). Згідно п. 1 Договору № 77451764 Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Договір підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Bv6TnMKp6s, який було вислано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер позичальника в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Вказане підтверджується копіями: договору позики, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (том 1 а.с.17-18).

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Факт укладання кредитного договору відповідач не оспорює в апеляційній скарзі.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

Укладання кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема — одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового.

Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору.

Відповідачкою не надано доказів, що у цій справі договір про надання фінансових послуг був укладений з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання Договору про споживчий кредит № 100289861 від 20.08.2021 та Договору позики №77451764 від 29.09.2021.

Крім цього, вказані договори відповідачкою в судовому порядку не оспорювалися, вони є чинними, а тому відсутні сумніви у підписанні вказаного договору самою відповідачкою.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження №61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідачка, заперечуючи щодо наявності правових підстав для задоволення позову, посилається, зокрема і на те що позивачем не доведено факт перерахунку кредитних коштів останній.

Разом з тим, матеріалами справи такі доводи апеляційної скарги спростовуються, так як, кошти були перераховані відповідачці шляхом грошового переказу.

Факт перерахування коштів за Договором про споживчий кредит №100289861 підтверджується листом квитанцією про електронний переказ коштів 5000,00 грн від 20.08.2021 об 12:27, призначення: кошти згідно з договором 10028986, отримувач 516875*36, сформований платіжним сервісом КБ «Приват банк» LiqРау.

Крім цього, за інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 квітня 2026 року, наданою на виконання ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.03.2026 про витребування доказів, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Згідно з доданою випискою банку, вбачається, що 20.08.2021 на зазначену картку було здійснено переказ в сумі 5 000 грн (том 2 а.с.83, 84, 84 на звороті).

Факт видачі кредитних коштів за Договором позики №77451764 доводиться листом АТ «ТАСКОМБАНК» №10366/47.1 від 20.03.2025 «Про підтвердження платежу» , згідно з яким 29.09.2021 об 04:33:40 Банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача ОСОБА_1 , сума 1300 грн, договір № 77451764, маскований номер картки НОМЕР_2 (том 1 а.с.31).

Крім цього, за інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 квітня 2026 року, наданою на виконання ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18.03.2026 про витребування доказів, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Згідно з доданою випискою банку, вбачається, що 29.09.2021 на зазначену картку було здійснено переказ в сумі 1300 грн (том 2 а.с.83, 84, 84 на звороті).

Обставина зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки, а також про належність платіжної картки саме відповідачці доведено матеріалами справи та не спростована боржником.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази про отримання відповідачкою кредитних коштів за вказаними договорами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач довів факт переказу (надання) кредитних коштів відповідачці та відхиляє аргументи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення договорів та перерахування позивачем кредитних коштів.

Також, колегія суддів зауважує на суперечливу та непослідовну поведінку відповідачки, оскільки згідно змісту апеляційної скарги, відповідачка не визнає факт отримання кредитних коштів, при цьому вказує на непропорційність нарахованих відсотків.

Щодо розміру заборгованості

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Тобто, позичальник 1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.

Натомість у позичальника виникає зобов`язання 1) повернути грошові кошти у встановлений строк та 2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Встановлено, що 20.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100289861.

Позивачем доведено укладення договору в електронній формі та перерахування відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до умов даного договору, передбачено, наступне.

Пункт 1.1. Договору передбачає, що Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000.00 грн. Згідно з п.п. 1.3., 1.4. Договору, Кредит надається строком на 30 днів з 20.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.09.2021.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 1875,0 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до п.2.1 Договору, сторонами погоджено, що кошти кредиту надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 5.1. Договору, Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід?ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід?ємною частиною цього Договору; Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту цього Договору (індивідуальної частини), Правил та іншої інформації розміщеної на сайті Товариства, зокрема в розділах «Документи», «споживачам» про відомості (інформацію) вказані в ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Відповідно до п. 2.2.2 Договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. У відповідності до п. 2.3.1.2. Договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.2, Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника.

Згідно з п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту №100289861, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та вартості кредиту для споживача, та порядок повернення кредиту.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №10029861 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що набуло право вимоги до відповідача за договором №30-11-65 від 30.11.2021 року, останнім було здійснено нарахування процентів за період з 30.11.2021 по 23.02.2022 згідно з п. 4.2. кредитного договору, яким передбачено змінену процентну ставку згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 21 500 грн не є співрозмірною сумі кредиту 5000 грн за договором про споживчий кредит №100289861 від 20.08.2021, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, а тому зменшив розмір процентів, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, а саме - 5000 грн.

Таким чином суд першої інстанції вказав, що загальна сума нарахованих процентів становить 21 875,00 грн (1875,00 грн + 15 000,00 грн + 5000,00 грн = 21 875,00 грн), а разом із тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн та комісією у розмірі 550,00 грн загальна заборгованість складає 27 425,00 грн (5000,00 грн + 550,00 грн + 21 875,00 грн = 27 425,00 грн), які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Також, 29.09.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 77451764 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) за умовами якого сума позики 1 300,00 грн (п.2.1.); строк позики 23 днів (п. 2.2.); базова денна процентна ставка 1,99%, а денна процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% (п. 2.3.). Згідно п. 1 Договору № 77451764 Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Позивачем доведено укладення договору в електронній формі та перерахування відповідачу кредитних коштів.

Згідно з п. 19 Договору №77451764 інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору. У свою чергу, Розділом 6 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», затверджених Директором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Наказ №12/08/2021 від 12.08.2021 (далі – Правила), визначено Порядок нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики. Так, згідно п. 6.2. Правил проценти за користування Позикою нараховуються на суму Позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування Позикою. Пунктом 6.3. Правил передбачено, що нарахування процентів за користування Позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування Позикою, включаючи день (дату) видачі Позики та включаючи день (дату) її повернення.

Відповідно до п. 6.5. Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Водночас, згідно з п.п. 7.1., 7.5. Розділу 7 Правил, яким визначено порядок продовження строку користування позикою, Позичальник має право подовжити строк користування Позикою (далі – Пролонгація). За подовження строку користування Позикою, Позичальник сплачує Товариству Проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення певного виду Пролонгацій. Позичальник має право подовжити строк користування Позикою необмежену кількість разів.

Пунктом 7.6. Правил встановлено, що при кожному подовженні строку користування Позикою, змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів.

Відповідно до п. 7.8. Правил Позичальник погоджується, що при обранні виду Пролонгації в Особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення Пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода Позичальника проявляється у здійснені дій по внесенню грошових коштів на ім`я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена Позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення Пролонгації, в тому числі внесення Позичальником грошових коштів на ім`я Товариства, є діями, які виражають намір Позичальника та здійснити подовження.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №77451764 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що набуло право вимоги до відповідача за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року, останнім у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України було здійснено нарахування 3% річних за період з 22.02.2022 по 23.02.2022.

Суд першої інстанції визначаючи розмір заборгованості за вказаним договором вказав, що оскільки нарахування щоденних процентів понад 90-денний строк пролонгації є безпідставним, то заборгованість за основним боргом та процентами становить: 3275,79 грн (3631,50 грн – 355,71 грн = 3275,79 грн), які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині визначення суми заборгованості за вказаними договорами, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції оскаржив лише відповідач, який просить відмовити в задоволенні позову, тоді як позивач апеляційної скарги не подавав, а тому в частині відмовлених позовних вимог, апеляційний суд рішення суду не переглядає.

В свою чергу відповідачка оскаржуючи рішення суду, не навела жодних доводів з приводу невірно проведеного судом першої інстанції розрахунку заборгованості, не навела доводів в апеляційній скарзі які стали б підставою для відмови у стягнення заборгованості за кредитними договорами чи спростували б розмір заборгованості визначеної судом першої інстанції. Суд першої інстанції врахував доводи відповідачки висловлені у відзиві на позов та зменшив розмір нарахованих позивачем відсотків. В свою чергу, стороною відповідача не надано контррозрахунку заборгованості за укладеними договорами, які спростовували б розрахунок заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для зміни розміру заборгованості які визначені судом першої інстанції та підлягають стягненню з відповідачки немає.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до власного тлумачення позивачем діючого законодавства.

Будь-яких інших доводів, які б могли вплинути на суть ухваленого у справі судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Оскільки апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена судом 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк