Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №621/570/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/570/26 Головуючий суддя І інстанції Філіп`єва В. В.

Провадження № 33/818/1549/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Вчинення домашнього насильства

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря – Чабанової А.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені правопорушення, передбаченого ч.2 статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі ч.2 статті 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у встановленому розмірі.

Постановою встановлено, що 14.02.2026 о 15-30 годині, ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила сварку зі своєю донькою ОСОБА_3 , а саме: умисно провокувала на конфлікт, висловлювала погрози, тобто вчинила домашнє насильство психологічного характеру, чим було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілого, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 173-2 КУпАП.

Крім того, 14.02.2026 о 15-30 годині, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , порушила тимчасовий заборонний припис серії АА №131450 від 07.02.2026, а сааме: заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 173-8 КУпАП.

Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просила постанову скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин справи, та не надана їм належна правова оцінка. Зокрема, апелянт посилається на те, що справа була розглянута за її відсутності, у зв`язку з чим суд першої інстанції не правильно встановив особу «кривдника» у цій справі.

Крім того, ОСОБА_1 просила поновити їй пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції вона участі не приймали, а пропущений строк апеляційної інстанції є незначним.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити. В огрунтування поданої апеляційної скарги апелянт фактично зазначала, що фактичним кривдником у цій справі є її донька, яка постійно вчиняє психологічне насильство відносно ОСОБА_1 , провокує конфлікти на побутовому гранті, оскільки має змову з її колишнім чоловіком щодо розподілу будинку де вони мешкають. Разом з тим, апелянт, зазначала, що донька – ОСОБА_4 перебуває на обліку у психіатра, а також вживає наркотичні речовини. Разом з тим, повідомила суд апеляційної інстанції про обізнаність стосовно наявності заборонного припису щодо спілкування з донькою, яка у цій справі є заявником (жертвою).

ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про місце день та час апеляційного розгляду повідомлялась належним чином – телефонограмою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Натомість вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підтверджується наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 201838 від 14.02.2026, відповідно до якого що ОСОБА_1 14.02.2026 о 15-30 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила сварку зі своєю донькою ОСОБА_3 , а саме: умисно провокувала на конфлікт, висловлювала погрози, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілого, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до відомостей протоколу ВБА №201839 від 14.02.2026 14.02.2026 о 15-30 годині, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , порушила тимчасовий заборонний припис серії АА №131450 від 07.02.2026, а сааме: заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 173-8 КУпАП.

З відомостей пояснень ОСОБА_1 вбачається, що в день правопорушення вона з метою приготувати їжу зайшла на кухню та побачила, що її донька поставила на вогонь воду, яка майже википіла. Будучи обізнаною про наявність заборонного припису, термін якого не сплив, а сам припис не був оскаржений, ОСОБА_1 спілкувалась з донькою ОСОБА_4 з побутових питань, як вона зазначає спокійно та без образ.

З відомостей пояснень ОСОБА_4 14.02.2026 постраждала від домашнього насильства з боку матері, яка має заборонний припис до 16.02.2026, який виник на ґрунті побутових відносин. Зазанчала, що мати час від часу провокує її на розмову, яку ОСОБА_4 бажає уникати.

З відомостей копії заборонного припису АА131450 від 07.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_4 з 07.02.2026 до 16.02.2026

Відомостями роздруківки витягу відомостей стосовно особи ОСОБА_1 з системи «Армор» вбачається систематичність розгляду заяв і повідомлень стосовно неї за вчинення домашнього насильства психологічного характеру, а також про встановлення стосовно неї термінових заборонних приписів.

Копіями заяв та пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_1 встановлена обопільність висунутих обвинувачень.

Отже, сукупністю вказаних вище доказів яким надана судом повна і всебічна оцінка в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що постійні сімейні сварки на побутовому ґрунті, у цьому випадку, мають системний та обопільний характер, що підтверджується поясненнями кривдника та потерпілої, а також іншими матеріалами справи. Разом з цим, ОСОБА_1 зазначала суду апеляційної інстанції про використання нею права на психологічну допомогу, яка вочевидь надається органами місцевого самоврядування безкоштовно. Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі обізнана про наявність програм та соціальних послуг психологічної підтримки. Водночас, матеріали справи не містять відомостей про звернення до органів місцевого самоврядування в Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587, яка б у цій справі свідчила про бажання ОСОБА_1 вирішити конфлікт у законний спосіб за допомогою сторонньої компетентної особи (медіатора), а також, за певних обставин, могло б бути доказом її версії подій. Натомість, порушення заборонного припису шляхом контактування з ОСОБА_4 свідчить про протиправність дій ОСОБА_1 та надає підстав вважати, що вона у цих відносинах (саме у цій справі) має статус кривдника, що позбавляє суд апеляційної інстанції взяти до уваги апеляційні доводи ОСОБА_1 .

З огляду на фактичні обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції не може вирішувати питання щодо винуватості доньки ОСОБА_1 – ОСОБА_4 оскільки у цій справі протокол стосовно ОСОБА_4 не складався.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, а тому доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з метою дотримання вимог Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень, зокрема у зв`язку необхідністю врахування змін до чинного законодавства, звертає увагу суду першої інстанції про необхідність обґрунтування у судових рішення, ухвалених за наслідком розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство відповідно до вимог статті 39-1 КУпАП, що передбачено ч. ст. 283 цього Кодексу. Зазначене не впливає на суть прийнятого рішення та не є підставою для його скасування.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження – задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови Зміївського районного суду Харківської області від 09.04.2026 у цій справі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков