Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №629/2698/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/2698/26 Головуючий суддя І інстанції ТКАЧЕНКО О. А.

Провадження № 33/818/1562/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Несплата аліментів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря – Чабанової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт строком 120 (сто двадцять) годин.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у встановленому розмірі.

Постановою встановлено, що на примусовому виконанні в Лозівському відділі державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист №629/2231/13-ц від 26.06.2013 року, виданий Лозівським міськрайонним судом Харківської області, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28.05.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання складає 47531,15 грн.

Не погодившись з судовим рішенням захисником ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу в якій він просив змінити оскаржувану постанову, застосувавши до нього у вигляді штрафу, або положення ст. 22 КУпАП.

Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності просила поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, посилаючись на те, що не був присутнім під час оголошення судового рішення, що позбавляло його процесуальної можливості вчасно подати обґрунтовану апеляційну скаргу. Крім того, пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження є незначним.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги апелянт не прибув, про місце, день та час апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а саме повісткою про виклик в письмовій формі, яку згідно зворотного повідомлення особисто отримав 15.08.2026.

Відповідно до вимог ч. 5- 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Водночас вимогами ст. 286 КУпАП передбачено, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до правових висновків, зазначених, у статті 6 Європейської Конвенції з прав людини , ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того Конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Враховуючи наявність відомостей про сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у цій справі є апелянтом та відсутність будь-яких клопотань щодо відкладення апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомленого ОСОБА_1 . Апеляційний розгляд належить провадити в межах поданої апеляційної скарги, враховуючи відомості наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

Натомість вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП підтверджується наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії 49635258 від 26.03.2026 року, відповідно до якого при примусовому виконанні виконавчого листа №629/2231/13-ц від 26.12.2013 виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28.05.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання складає 47531,15 грн.

З відомостей виконавчого листа у справі №629/2231/13-ц встановлено, що з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28.05.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 04.07.2026 включно.

У своїй апеляційній скарзі апелянт не ставить питання про відсутність заборгованості. Вважає, що ця заборгованість виникла, на його думку, з поважних причин, а саме посилається на наявність іншої малолітньої дитини – ОСОБА_4 , який є інвалідом дитинства та хворіє на ДЦП. Крім того, він є батьком-одинаком, оскільки його дружина ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на це брак коштів на лікування другої дитини став підставою для заборгованості.

Отже, сукупністю вказаних вище доказів та інших доказів, які містяться у матеріалах справи та яким надана судом повна і всебічна оцінка в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджується винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.183-1 КУпАП.

Стосовно доводів апеляційної скарги про можливість зміни стягнення з громадських робіт на штраф суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 321-4 КУпАП заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу.

Приписами ч. 1 ст 183-1 КУпАП встановлено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Тобто санкція статті за якої ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності не передбачає стягнення у виді штрафу, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості змінити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності застосоване до неї стягнення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції враховуючи пом`якшуючі обставини, пов`язані з хворобою іншої дитини, застосував до ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно корисних робіт у найменшому розмірі, який передбачений законом.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо можливості застосувати у цій справі приписи ст. 22 КУпАП та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Диспозицією ч. ч. 1 ст 183-1 КУпАП встановлено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

При цьому правовими приписами ст. 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки ЄСПЛ, який зокрема у своєму рішенні «Хант проти України» зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при цьому має приділятися особлива увага якнайкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Крім того, враховуючи всі обставин справи в якій зачіпаються інтереси дитини, а також прецедентну правову практику викладену, зокрема у справі «Мамчур проти України», в якій ЄСПЛ зазначав, що судам належить приділяти увагу якнайкращим інтересам дитини, а усі судові рішення, які стосуються таких інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення, суд апеляційної інстанції вважає за належне, звернути увагу ОСОБА_1 на те, що його діти мають отримувати рівнозначну увагу та піклування. Пріоритети однієї дитини не можуть усуватися за рахунок іншої у тому числі в питаннях, які стосуються грошових коштів. Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до суду з цивільним позовом про зменшення розміру аліментів у зв`язку із народженням другої дитини та скрутним матеріальним становищем. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо щомісячної часткової сплати ОСОБА_1 аліментів за прострочений період. На думку суду апеляційної інстанції, такі б дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності мали б об`єктивний правовий характер, а рішення у такій справі становили б справедливий баланс між інтересами дітей ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи вказані обставини та прецедентну практику ЄСПЛ стосовно якнайкращих інтересів дитини, суд апеляційної інстанції вважає, що такі інтереси не можуть бути малозначними. Зазначене позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості застосувати у справах, які зачіпають інтереси дитини правові приписи ст. 22 КУпАП.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП, а тому доводи апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на наявність очевидної помилки в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення стосовно виду призначеного стягнення з урахуванням санкції ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Ця помилка не спростовує вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не впливає на суть оскаржуваного рішення, оскільки в цьому випадку суд першої інстанції застосував правильне стягнення про який зазначив в резолютивній частині.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження – задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження у цій справі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, - залишити без змін.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність виправлення помилки в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення щодо виду застосованого адміністративного стягнення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков