Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №405/3957/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/363/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Майданніков О. І.

Справа № 405/3957/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю адвоката Дон В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника – адвоката Дон В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м.Кропивницького від 07 липня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 06.06.2026 о 22 год. 25 хв. у м. Кропивницькому по вул. Михайлівській, 32/58, керував транспортним засобом «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. За результатом огляду із застосуванням спеціального технічного засобу встановлено вміст алкоголю 1,66 ‰, чим ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

При таких обставинах, постановою Подільського районного суду м.Кропивницького від 07 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

У апеляційній скарзі адвокат Дон В.О. просить постанову стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом не враховано, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не доведена, а протокол складений з порушенням процесуального права та є недійсним.

Зокрема на переконання адвоката Дон В.О. з наданих відеозаписів не вбачається причини зупинки транспортного засобу. Відсутні також і будь – які інші докази, які б свідчили про законність зупинки транспортного засобу.

Крім того, зазначає, що під час спілкування поліцейським не названо жодної ознаки сп`яніння, які б являлись підставою для проведення огляду на стан сп`яніння.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, клопотання щодо відкладення судового розгляду не заявляв.

Захисник – адвокат Дон А.О. повідомив, що не заперечує проти апеляційного розгляду за його відсутності.

При таких обставинах, апеляційний суд відповідно до вимог п.6 ст. 294 КУпАП вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 в межах доводів апеляційної скарги.

З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника - адвоката Дон А.О., який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи та зваживши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких обставин.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

За змістом положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи та їх об`єктивна оцінка свідчать про те, що ОСОБА_1 06.06.2026 о 22 год. 25 хв. у м. Кропивницькому по вул. Михайлівській, 32/58, керував транспортним засобом «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який долучений до протоколу зафіксовано, що у зв`язку рухом транспортного засобу «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , у напрямку, протилежному встановленому напрямку руху дорогою з одностороннім рухом працівниками поліції був зупинений автомобіль «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки працівник поліції повідомив йому конкретну причину зупинки – рух у протилежному напрямку дорогою з одностороннім рухом. ОСОБА_1 цієї обставини не заперечував. Під час спілкування з водієм та перевірки документів працівники поліції запідозрили, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння та до проведення огляду працівник поліції повідомив про виявлення у нього ознаки алкогольного сп`яніння – порушення мови та наявність запаху алкоголю. На вимогу поліцейських пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» водій ОСОБА_1 погодився. Після проходження тестування з результатом спеціального приладу, результат якого становить 1.66 ‰, тобто у водія наявний стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 з вказаним результатом погодився, що також засвідчено його підписом у роздруківці приладу «Драгер» та у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому повідомив поліцейським, що незадовго до цього моменту зупинки вживав алкогольні напої. Результат тестування не заперечував. При цьому, працівниками поліції останньому було роз`яснено права та обов`язки відповідно до встановленого законом порядку. Після чого, працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та його винуватість є правильними і такими, що ґрунтуються на сукупності належних та допустимих доказах по справі а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №685927 від 06.06.2026, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння встановлено за результатом огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest 6810 «DRAGER», тест №5272, – 1,66 ‰. Протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень (а.п. 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою результату тестування №5272, відповідно до яких огляд ОСОБА_1 проведено 06.06.2026 о 22 год. 35 хв. із застосуванням Alcotest 6810 «DRAGER», а результат огляду становив 1,66 ‰. В акті зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду (а.п. 2, 3); копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відеозаписами з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної камери працівника поліції, які містяться на цифровому носії інформації – диску DVD-R із написом «А./Стегній/».

На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який долучений до протоколу, зафіксовано всі обставини цієї справи, які відображають повну картину приводів та підстав для проведення огляду ОСОБА_1 , а також сама процедура його огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому у розумінні положень ст. 251 КУпАП такий відеозапис є належним та допустимим доказом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з результатом тестування погодився, особисто підписав роздруківку приладу «Драгер» з результатом 1.66 ‰, та акт огляду на стан сп`яніння, чим засвідчив свою згоду з таким результатом, при цьому останній зазначив, що вживав на передодні алкогольні напої.

Безпідставними є апеляційні доводи про незаконну зупинка транспортного засобу, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З оглянутого відеозапису подій, що передували складенню вказаного протоколу, вбачається, що автомобіль «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 рухався у напрямку, протилежному встановленому напрямку руху дорогою з одностороннім рухом. Зазначене порушення було безпосередньо виявлено працівниками поліції та зафіксовано технічним засобом відеозапису. Після зупинки автомобіля працівник поліції повідомив ОСОБА_1 конкретну причину зупинки – рух у протилежному напрямку дорогою з одностороннім рухом. Таким чином, зупинка транспортного засобу була здійснена у зв`язку з безпосередньо виявленим порушенням Правил дорожнього руху, тобто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, дослідженим відеозаписом підтверджується, що за порушення Правил дорожнього руху, яке стало причиною зупинки автомобіля, працівником поліції було складено окрему постанову у справі про адміністративне правопорушення. Лише після оформлення зазначеної постанови працівник поліції склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обидва процесуальні документи були вручені ОСОБА_1 . Отже, порушення Правил дорожнього руху, яке стало підставою для зупинки автомобіля, не лише безпосередньо зафіксовано технічним засобом відеозапису, а й оформлено працівником поліції окремою постановою, яку було вручено водієві. Неприєднання копії цієї постанови до матеріалів справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме по собі не свідчить про відсутність порушення Правил дорожнього руху чи незаконність зупинки, оскільки факт учинення порушення, складення постанови та її вручення безпосередньо підтверджується відеозаписом.

Також є непереконливими доводи апеляційної скарги стосовно про відсутність ознак алкогольного сп`яніння та передбачених законом підстав для проведення огляду, як підставу для скасування постанови місцевого суду.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння.

Згідно з п. 2 розділу І Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, відповідно до ознак такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції до ознак алкогольного сп`яніння віднесено, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови.

З дослідженого відеозапису встановлено, що під час безпосереднього спілкування зі ОСОБА_1 та до проведення огляду працівник поліції виявив і повідомив про наявність у водія порушення мови.

Порушення мови прямо передбачене п. 3 розділу І Інструкції №1452/735 як ознака алкогольного сп`яніння.

Отже, до проведення огляду працівником поліції було встановлено передбачену Інструкцією ознаку, яка надавала підстави вважати, що водій може перебувати у стані алкогольного сп`яніння, та запропонувати йому пройти огляд.

До отримання остаточного результату тестування працівник поліції також повідомив про наявність запаху алкоголю від ОСОБА_1 , зазначивши, що спочатку виявлення запаху було ускладнено тим, що водій курив цигарку.

При цьому висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння зроблено не лише на підставі суб`єктивного сприйняття працівником поліції його поведінки, а насамперед на підставі результату огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, який становив 1,66 ‰.

Огляд проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу та з використанням технічного засобу відеозапису, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП.

ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, виконав необхідні дії, після повідомлення результату не висловив незгоди з ним, підписав акт огляду та роздруківку результату без зауважень.

Після отримання результату працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 право в разі незгоди пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак останній повідомив, що погоджується з результатом огляду на місці зупинки.

Таким чином, огляд проведено за наявності передбаченої Інструкцією ознаки алкогольного сп`яніння, із застосуванням спеціального технічного засобу, з відеофіксацією, за згодою водія та з належним оформленням його результату.

Істотних порушень вимог ст. 266 КУпАП, Порядку №1103 чи Інструкції №1452/735, які відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП могли б бути підставою для визнання огляду недійсним, судом не встановлено.

Тому доводи захисника про відсутність ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду без передбачених законом підстав спростовуються безпосередньо дослідженим відеозаписом та письмовими матеріалами справи.

В апеляційній скарзі містяться також інші твердження, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що дані протоколу про адміністративне правопорушення, у сукупності з відеозаписом, чітко відображають повну картину фактичних обставин цієї справи, які свідчать про те, що водій ОСОБА_1 06.06.2026 о 22 год. 25 хв. у м. Кропивницькому по вул. Михайлівській, 32/58, керував транспортним засобом «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність дій поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги адвоката Дон В.О. про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутність у матеріалах справи достовірних доказів та необґрунтованість судового рішення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, під час апеляційного розгляду, а тому законні підстави для скасування постанови судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 07 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Дон В.О. в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м.Кропивницького від 07 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов