Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №346/4795/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/4795/25

Провадження № 22-ц/4808/1654/26

Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Луганської В. М.,

Василишин Л. В.,

секретар Петрів Д. Б,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Атаманюка Володимира Михайловича на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року у складі судді Мартинюка В. І., ухвалене у м. Снятині Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 пред`явив до відповідачки ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Заболотівської селищної ради позов про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2009 року, від якого у них народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що рішенням суду від 13 лютого 2015 року шлюб між сторонами було розірвано, а дітей залишено проживати із батьком ОСОБА_1 .

Зазначав, що діти проживають з батьком та перебувають на його повному утриманні. Натомість їх мати, не проживає разом з ними, участі у вихованні та матеріальному утриманні дітей не бере, оскільки протягом останніх чотирьох років більшість часу перебуває за кордоном, відносин з дітьми не підтримує.

Позивач також вказував, що на даний час він проходить військову службу, а у вихованні та догляді за дітьми йому допомагає його матір – ОСОБА_5 , яка бере активну участь у забезпеченні їхніх щоденних потреб, звертається за медичною допомогою у разі захворювання дітей

Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2 самоусунулася від виховання синів, не проявляє до дітей ніякої уваги, не цікавиться їхнім зростанням та розвитком, станом здоров`я, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує синів, не має жодного материнського інтересу та турботи, просив позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 від усіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 211,80 грн. судового збору.

Цим же рішенням постановлено попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покладено на орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 свого батьківського обов`язку щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Атаманюк В. М., посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник скаржника вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував подані ним докази того, що мати неповнолітніх дітей тривалий час ухиляється від своїх обов`язків, дітьми не цікавиться, проживає за кордоном.

Поза увагою суду залишилось те, що фактично дітьми опікується бабуся неповнолітніх дітей, оскільки позивач проходить військову службу. А тому, діти на даний час залишилися без опіки як матері, так і батька.

На думку представника позивача, суд залишив без уваги показання допитаних у судовому засіданні свідків, які підтвердили, що мати дітей дійсно не бере участі у вихованні неповнолітніх синів, зловживає спиртними напоями, а менший син взагалі не знає матері.

Крім того, представник скаржника зауважує, що суд проігнорував показання старшого сина сторін, який підтвердив факт відсутності материнського виховання та не заперечував проти позбавлення його матері батьківських прав стосовно нього та молодшого брата.

Адвокат Атаманюк В. М. також вказує, що позивачем надані беззаперечні докази щодо відсутності будь-якої участі у вихованні неповнолітніх дітей відповідачкою ОСОБА_2 , а тому у суду першої інстанції були наявні всі підстави для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітніх синів.

Представник ОСОБА_1 також звертає увагу апеляційного суду на те, що органом опіки та піклування - Виконавчим комітетом Заболотівської селищної ради у даній справі було подано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки щодо дітей. Вважає, що даний висновок має вагоме значення по справі щодо позбавлення батьківських прав, оскільки складається на основі вивчення всіх обставин, аналізу документів, а тому просить його врахувати під час апеляційного перегляду даної справи.

Також адвоката Атаманюк В. М. зауважує, що у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, неповнолітні діти залишаться без піклування батьків, оскільки позивач проходить військову службу і не може перебувати поруч з дітьми та виховувати їх, а матір, на його думку, продовжить вчиняти будь-яку бездіяльність відносно життя та виховання дітей. При цьому, просить врахувати, що у відповідачки було достатньо часу, щоб виправити свою поведінку до звернення позивача до суду, проте вона не вчиняла будь-яких дій з метою налагодження стосунків з дітьми, будь-якої взаємодії з останніми та допомоги останнім.

Представник позивача Мажила В. І. звертає увагу апеляційного суду на судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема на постанову від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 та просить врахувати викладені в них висновки при перегляді справи в апеляційному порядку.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Атаманюка В. М. не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.; поведінку самого відповідача.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена судовою повісткою за останнім відомим місцем проживання, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без її участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Атаманюка В. М., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновків про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дітей, оскільки діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав, суд першої інстанції вважав, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо дітей. При цьому, суд першої інстанції вважав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав не достатньо обґрунтованим, адже в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку матері, свідоме нехтування нею своїми обов`язками щодо виховання дітей.

З цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що сторони у справі з 22 лютого 2009 року по 13 лютого 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 8, 10).

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року шлюб між сторонами розірвано, дітей залишено на проживання з позивачем ОСОБА_1 .

Копіями витягу з реєстру територіальної громади № 2025/001936719 від 10 лютого 2025 року, № 2024/003065357 від 27 березня 2024 року та № 2023/004955287 від 03 липня 2023 року та довідкою Заболотівської селищної ради № 195 від 05 вересня 2025 року підтверджується, що позивач ОСОБА_1 та його неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (зворот а.с. 5, а.с. 7, 9, 13).

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 05 вересня 2025 року № 121 вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 разом із своїми синами, яких виховує один, мама дітей не проживає разом з ними та участі у вихованні та побуті дітей не бере (а.с. 14).

Долученими до матеріалів справи копіями довідок № 63/01-29 та № 64/01-29 від 05 вересня 2025 року Рудниківського ліцею Заболотівської селищної ради, сини сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються відповідно у 7 та 9 класі, бабуся ОСОБА_6 та батько – учасник бойових дій піклуються про здоров`я дітей, цікавляться навчанням, часто відвідують ліцей, беруть участь у батьківських зборах. Батько по можливості часто телефонує, та за своєї присутності по місцю проживання відвідує ліцей. Мати ліцей не відвідує, не бере участі у шкільному житті дітей (а.с. 15, 16).

Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 23.08.2022 ОСОБА_4 , має діагноз легка розумова відсталість (а.с. 17).

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 перетнула кордон України на виїзд ПП «Шегині» 06 серпня 2019 о 19:21 год, на в`їзд ПП «Шегині» 26 жовтня 2019 року о 11:34 год., що підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 17 березня 2026 року № 4795/1505/26 (а.с. 86).

У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо неповнолітніх дітей сторін, складений органом опіки та піклування Заболотівської селищної ради та затверджений рішенням виконавчого комітету Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 30.01.2026 №1219-77/2026. У висновку вказано, що звернення ОСОБА_1 вмотивоване тим, що ОСОБА_2 протягом останніх 4 років перебуває за кордоном. Відносин з дітьми жінка не підтримує. Всі ці роки батько самостійно забезпечує дітей. Всі питання щодо виховання синів позивач вирішує самостійно без участі матері. Відповідачка самоусунулася від виховання дітей, не надає матеріальної допомоги. Матір не проявляє до дітей ніякої уваги, не цікавиться їхнім зростанням та розвитком, станом здоров`я, успіхами у навчанні, не проявляє материнського інтересу та турботи. Батько дітей являється військовослужбовцем та проходить військову службу. У вихованні та догляді за дітьми допомагає його матір ОСОБА_5 . Служба у справах дітей управління соціальної політики Коломийської міської ради у своєму листі від 21 січня 2026 року № 16/02.10.9-32 повідомила, що працівниками відділу здійснено виїзд на місце проживання ОСОБА_2 у с. Воскресінці, однак поспілкуватися з нею не вдалося. За вказаною адресою проживає мама ОСОБА_7 , яка на контакт з працівниками відділу «Служби у справах дітей» не йшла, поводила себе агресивно, викрикувала нецензурними словами та тільки наголосила, що її дочка за кордоном та ніхто не в змозі позбавити її батьківських прав.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 11 грудня 2025 року № 61 дітям створено належні умови проживання для проживання. Діти доглянуті, одягнені відповідно до сезону. Батько здатний виконувати свої батьківські обов`язки належним чином. Працівниками відділу соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради 11 грудня 2025 року № 175/01-13 проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 . Встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також проживає бабуся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У будинку створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Батько дітей є учасником бойових дій та на даний час проходить військову службу у ЗСУ. Вихованням дітей займається бабуся ОСОБА_5 , яка повідомила, що матір дітей не проживає із ними від моменту розірвання їх шлюбу з 2015 року. Близько 5 років проживає за межами території України (Польща, Чехія), фінансово не допомагає, зловживає алкогольними напоями, інколи телефонує ОСОБА_8 . ОСОБА_9 повідомив, що не пам`ятає матері, не спілкується з нею. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомив, що проживає з бабусею та дідусем у АДРЕСА_1 . Із матір`ю останній раз спілкувався в серпні 2025 року, вона ініціативу не проявляє до них з братом, не цікавиться їх життям, фінансово не допомагає, телефонує тільки в нетверезому стані, на даний час вона перебуває за кордоном. Також ОСОБА_10 зазначив, що бажає позбавити її батьківських прав. У телефонному режимі через застосунок вайбер відділом соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради було направлено листа ОСОБА_2 від 12 січня 2026 року № 7/0/01-20 про подання своїх пропозицій у зв`язку з розглядом питання про позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Заболотівської селищної ради. ОСОБА_2 повідомила, що заперечує щодо позбавлення батьківських прав відносно дітей. Повернутися на Україну не може, оскільки в неї немає житла, важко працює за кордоном, діти не відповідають на її дзвінки. На підставі викладено орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 65-66).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Колегія суддів зауважує, що у даній справі суд першої інстанції, враховуючи відсутність обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із синами та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, які залишилися проживати з батьком, правильно застосував положення статті 164 СК України, з урахуванням правового висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також взяв до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суд, правильно розтлумачивши поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків і з`ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно дітей, які проживають разом із батьком.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника скаржника про неврахування судом першої інстанції висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки та визнання його судом необгрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції надав правову оцінку висновку органу опіки та піклуванняЗаболотівської селищної ради від 30 січня 2026 року № 1219-77/2026 щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітніх дітей та навів відповідні мотиви його неприйняття, що відповідає положенням частини шостої статті 19 СК України.

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дітей, їхнього здоров`я та психічного розвитку. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності у такий спосіб захисту їх прав.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Атаманюка Володимира Михайловича – залишити без задоволення.

Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

В. М. Луганська