Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №175/18696/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1952/26 Справа № 175/18696/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Клочкової А.О.,

апеляційну скаргу адвоката Клочкової А.О., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, із статусом УБД, військовослужбовця військової служби під час мобілізації, на особливий період, водія мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року встановлено, що 29.09.2025 о 23:30 год. біля будинку №10 по просп. Незалежності у м. Краматорську водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi» L200, номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 із застосуванням відеофіксації. Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Клочкова А.О., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить суд визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення №175/18696/25, поновити строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 року та скасувати вищевказану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення або ж вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування вимог щодо поновлення строку на апеляційне оскарження повідомила, що про винесене рішення сторона захисту дізналася лише 22.05.2026 року, після того як постанова Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 року надійшла до кабінету в підсистему Електронний суд, тому ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в межах десятиденного строку з моменту ознайомлення з текстом постанови.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що дану справу було розглянуто поверхнево, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставини справи, через що постанова Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення №175/18696/25 підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Звертає увагу суду, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено було неналежним суб`єктом владних повноважень. Так, з відеозапису з портативного нагрудного відео реєстратора, який наявний в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що одразу повідомив працівникам поліції. Крім того, він бере безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України з 06.09.2025 року по теперішній час. Тобто 29.09.2025 року та 30.09.2025 року під час зупинки тз працівниками поліції ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби. А отже був спеціальним суб`єктом відповідно до КУпАП.

Вважає, що направлення та проведення огляду на стан сп`яніння відносно ОСОБА_1 повинно було здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП.

Окрім того, вважає, що вимога інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду н стан сп`яніння була безпідставною, незаконною та необґрунтованою, а результати огляду в силу приписів ст. 266-1 КУпАП є недійсними, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому вимога огляду на стан сп`яніння була безпідставною, незаконною та необґрунтованою, а результати огляду в силу приписів ст. 266-1 КУпАП є недійсними, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноважено на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) іншого утвореного відповідно до законів Україні військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, а не інспектором поліції.

Додатково звертає увагу суду, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, тому така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні не має ознаки вини. Крім того, після того як прилад «Драгер» показав позитивний результат, то працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння та не запропонували і не направили його на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, а одразу вказали, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння і відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому вищевикладені обставини свідчать про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме порушення ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку 1103, п. 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735 на недійсність огляду в силу приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП, що в свою чергу безпосередньо вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Звертає увагу суду, щодо неможливості двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Поліцейські викликали на місце зупинки транспортного засобу працівників ВСП для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 172-20 КУпАП. В подальшому уповноважені особи ВСП провели огляд ОСОБА_1 , та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. А враховуючи той факт, що у справі №175/18012/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП наявне остаточне рішення, яке не є оскарженим та набрало законної сили, то притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суперечитиме ст. 61 КУ, ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції і є неможливим.

Вважає, що враховуючи наявність безлічі нагород та відзнак ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно та просить призначити більш м`яке покарання, оскільки посвідчення водія необхідне йому для виконання обов`язків військової служби та переміщення по службі, а тому у разі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності просить суд призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Клочкова А.О., підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав наведених в ній.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи, клопотання захисника про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 01 травня 2026 року. З матеріалів цієї справи вбачається, що згідно картки руху документу дата доставки до кабінету електронного суду захисника інформації про документ постанови по справі №175/18696/25 від 01 травня 2026 - 21 травня 2026 року. Апеляційна скарга захисника Клочкової А.О. зареєстрована судом 02.06.2026 року, тому ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Клочкової А.О., та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскарженою постановою встановлено, що 29.09.2025 о 23:30 год. біля будинку №10 по просп. Незалежності у м. Краматорську водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi» L200, номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 із застосуванням відеофіксації. Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби).

Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений результат склав 2,43‰, що перевищує встановлену національним законодавством межу та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Хоча в апеляційній скарзі захисник наполягає, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказами, дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №468901 від 30.09.2025, згідно якого ОСОБА_1 29.09.2025 о 23:30 год. біля будинку №10 по просп. Незалежності у м. Краматорську керував транспортним засобом «Mitsubishi» L200, номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 проведений за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, у зв`язку із виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів та останній погодився з результатом огляду, про що свідчить його підпис в акті;

- роздруківкою тестування на алкоголь №1480 від 29.09.2025 ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 приладу №АRHК-0061 (принтер №АRНН 0648), згідно якого результат тесту становить - 2,43‰.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 29.09.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи апелянта щодо неналежного врахування судом статусу військовослужбовця ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою на те особою – працівником поліції, а не представником ВСП, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до правопорушень, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, то питання, пов`язані із виявленням дій, передбачених ст.130 КУпАП, відносно військовослужбовців регулюються в загальному порядку. Тобто, проведення огляду и складання протоколу про це правопорушення віднесено до повноважень Національної поліції.

Тож, апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що мали місце порушення закону працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №468901 від 30.09.2025 року відносно ОСОБА_1 .

Твердження апеляційної скарги про вчинення ОСОБА_1 правопорушення в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

На переконання апеляційного суду наведені в апеляційній скарзі захисника доводи не підпадають під критерії крайньої необхідності, оскільки не надано даних, що небезпеку міг усунути тільки ОСОБА_1 , а не інша особа.

Станом на день розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, стороною захисту не було надано доказів на підтвердження апеляційних тверджень перебування ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності. Звертаю увагу, що саме лише перебування на службі в лавах Збройних Сил України не може свідчити про наявність крайньої необхідності.

Обговорюючи доводи апелянта, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке скоєне в один період часу 29.09.2025 о 23:30 год та 30.09.2026 року о 00:30 год , слід зазначити наступне.

Так, об`єктивна сторона правопорушення за ст. 130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення за ст. 172-20 КУпАП полягає в розпивані алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів на території військових частин, військових об`єктів; поява на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто, в даному випадку робітниками поліції та органами військового правопорядку, в межах діючого КУпАП, складені протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 як за ч. 1 ст. 130 КУпАП у справі 175/18696/25 так і за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у справі 175/18012/25.

Крім того, слід зазначити, що вказані правопорушення дійсно скоєнні в один період часу - 29.09.2025 о 23:30 год та 30.09.2026 року о 00:30 год, але в різних місцях, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП скоєно 29.09.2025 року о 23:30 год біля будинку №10 по просп. Незалежності у м. Краматорську, де водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi» L200, номерний знак НОМЕР_2 , а за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП 30.09.2025 року о 00-30 годині на території тимчасового розташування ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був виявлений в стані алкогольного сп`яніння відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння №3545 від 30.09.2025, результат 2,54 проміле, в умовах військового стану.

Крім того, вказані правопорушення посягають на різні об`єкти. Так, правопорушення, передбачене ст.130ч.1 КУпАП пов`язано із порушенням порядку, який забезпечує безпеку транспортного руху, а правопорушення за ст.172-20 КУпАП пов`язано із недодержанням порядку військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що працівниками поліції з дотриманням вищезазначених вимог Інструкцій проведений огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» за добровільною згодою ОСОБА_1 із застосуванням засобів відеофіксації, за результатами проведення якого зафіксований показник 2,43 проміле, про що складений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння. З таким результатом ОСОБА_1 погодився, про що поставив свій підпис в роздруківці чеку з технічного засобу, Акті огляду. Крім того, з відеозапису не було встановлено, що ОСОБА_1 будь-яким чином заперечував результат огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу.

Навпаки, з відеозапису встановлено, що дії ОСОБА_1 були направлені саме на уникнення його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він свідомо намагався уникнути відповідальності тричі не міг продути технічний засіб для виявлення вмісту алкоголю на «Drager Alcotest 6820», що зафіксовано на відеозаписі, починаючи з 23:39:51.

Звертаю увагу на те, що згідно п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

В силу приписів п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, спростовуються підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення за їх роз`яснення.

Доводи сторони захисту щодо не вручення направлення для проходження огляду в медичному закладі, апеляційний суд зазначає наступне:

За приписами ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний запропонувати такому водієві пройти огляд в закладах охорони здоров`я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейським складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, для фіксації факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння наявність свідків не вимагається, якщо така фіксація здійснена поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису.

В матеріалах справи міститься роздруківка приладу Драгер, що до перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з результатом 2,43 проміле, де у відповідній графі особи, яку тестували міститься підпис ОСОБА_1 , що розцінена як згода з результатами перевірки. Тобто, в разі згоди водія із результатом огляду на стан сп`яніння, проведеного за допомогою технічного засобу, необхідності складання направлення на проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я не потрібне.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно нього уповноваженою на те особою, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Що стосується доводів захисника про можливість не застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.

Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення – у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Тож, постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Клочковій А.О. на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Клочкової А.О., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин