Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №932/4/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7314/26 Справа № 932/4/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді - Пищиди М.М.,

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються КП «Дніпроводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 . Між КП «Дніпроводоканал» та з ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг. Відповідно до розрахунку, сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якій відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 30.09.2024 борг складає 84 631,10 грн. Також, позивач здійснив розрахунок заборгованості з урахуванням статті 625 ЦК України, за період з жовтня 2009 року по вересень 2024 року інфляційне збільшення суми боргу становить 3439,45 грн, а 3 % річних за цей період складають 1268,07 грн. Крім того, відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за місцем реєстрації відповідального квартиронаймача ОСОБА_1 зареєстровані також і інші члени її сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які відповідно до чинного законодавства є солідарними боржниками, оскільки останні користуються нарівні з відповідальним квартиронаймачем усіма правам і обов`язками, що випливають з договору найму. Оскільки відповідачі не оплачують надані послуги постачання та водовідведення, позивач вирішив звернутися до суду для стягнення з відповідачів вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд:

стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 суму заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 89338,62 гривень, з них: 84631,10 грн - сума основного боргу, 1268,07 грн - 3% річних, 10153, 27 грн - інфляційне збільшення на користь Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпровської міської ради.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення – задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради суму заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2009 року по вересень 2024 року в розмірі: 89338,62 гривень, з них: 84631,10 грн - сума основного боргу, 1268,07 грн - 3% річних, 3439,45 грн - інфляційне збільшення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради у рівних частках суму судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

В іншій частині позову – відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніправід 31 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2025 у цивільній справі № 932/4/25 за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - відмовлено.

Не погодившись з заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також викладені висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене скаржник просить суд заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державної програми забезпечення населення послугами водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» ДМР надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 20.04.1995 № 526 про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал» ДМР відкриті особові рахунки зокрема ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.05.2024 за місцем реєстрації, АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 4).

Згідно з розрахунком заборгованості за період з жовтня 2009 року по вересень 2024 року, відповідачі мають заборгованість перед позивачем у розмірі 89338,62 гривень, з них: 84631,10 грн - сума основного боргу, 1268,07 грн - 3% річних, 10153, 27 грн - інфляційне збільшення (а.с. 7-10).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Дніпроводоканал» ДМР належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання, а відповідачі не здійснювали їх повну оплату внаслідок чого утворилася заборгованість.

Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі ст.160 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно вимог ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

На час виникнення спірних правовідносин, чинними були норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, який діяв до 01 травня 2019 року. Так, згідно зі ст. 13 цього Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, особовий рахунок на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за №910531000066 відкритий на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , усього зареєстровано 4 особи, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості нарахування здійснювалося на чотирьох зареєстрованих осіб, які проживали за вказаною адресою упродовж заявленого періоду.

Відповідачі не надали суду доказів, які спростовували б наявність у них заборгованості перед КП «Дніпроводоканал» ДМР.

Отже за наведених умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитися щодо періоду нарахування заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вона не отримувала позовну заяву не могла надати на неї відзив та заявити про застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Дана ухвала суду була направлена на останню відому адресу місця реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Проте, до суду повернувся конверт з вкладеннями судових документів із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, відомості про отримання зазначеної ухвали разом з позовною заявою з додатками, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за відсутності відповідачки, а матеріали справи не містять даних про ухвали разом з позовною заявою з додатками, що унеможливило відповідачку надати відзив на позовну заяву, в тому й числі подати заяву про застосування строку позовної давності, тому заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності підлягає розгляду апеляційним судом.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 19 вересня 2018 року у справі N 219/5355/14-ц (провадження N 61-2956св18), від 15 січня 2020 року у справі N 199/892/14-ц (провадження N 61-8366св19), від 23 вересня 2020 року у справі N 756/5050/15-ц (провадження N 61-21682св19).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Положеннями частини 5 статті 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць.

Оскільки плата та відповідно і заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення нараховувалась позивачем відповідачу щомісяця, то в даному випадку перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

З відповідного числа кожного наступного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з водопостачання та водовідведення, а отже починається і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Як вже було зазначено вище, статтею 257 ЦК України дійсно визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022року у справі № 679/1136/21.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023року № 651).

Отже, строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Тож, строк, визначений, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025року.

Враховуючи наведені положення законодавства апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на солідарне стягнення з відповідачки заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 12 березня 2017 року по вересень 2024 року включно (в межах заявлених позивачем позовних вимог), тобто протягом періоду дії на території України карантину та воєнного стану, у який строки позовної давності продовжувались, а також протягом трьох років до запровадження в Україні карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позовні вимоги КП «Дніпроводоканал» ДМР в частині стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2009 року по 11 березня 2017 року включно задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Заборгованість відповідачів за спожиті послуги водопостачання та водовідведення в межах строку позовної давності становить 68 666,32грн ((84 631,10грн (заборгованість за період з жовтня 2009 року по вересень 2024 року) — 15 964,78грн (заборгованість за період з жовтня 2009 року по лютий 2017 року включно, яка не стягується у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності) = 68 666,32грн)).

Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів основного боргу по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, та вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими лише у розмірі 68 666,32 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідачі мають сплатити позивачеві інфляційне збільшення суми боргу та 3% річних, надавши розрахунок, згідно з яким 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу нараховані за період прострочення з липня 2018 року по січень 2022 року включно, тобто в межах строку позовної давності.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Така позиція повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

З огляду на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, вони на вимогу позивача повинні сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку про наявність законних підстав для притягнення відповідачів до передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення ними строків виконання грошового зобов`язання.

Тож встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 3 439,45 грн та 3% річних у розмірі 1 268,07 грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши загальну суму заборгованості з 89338,62 грн до 73 373,84 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 2 486,90 грн (73 373,84 / 89 338,62 х 3028,00 = 2486,90), тобто по 828,97 грн з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої основної суми боргу, загальної суми заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення та судового збору, а в решті підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року змінити, зменшити загальний розмір заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради з 89 338,62 грн до 73 373,84 грн, а також змінити в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору, зменшивши суму судового збору з 3 028,00 грн до 2 486,90 грн., тобто з кожного по 828,97 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено28 вересня 2026 року.

Судді