Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №725/6783/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/6783/26

Провадження № 2/727/3872/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 134254 від 02.04.2025 у розмірі 4999,64 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2025р між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 134254, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідачки, однак остання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк не виконала.

19.12.2025р між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Заборгованість відповідачки становить 4999,64 грн, з яких: 3970,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1029,24 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - заборгованість за комісією. Позивач також просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачка отримала особисто 10.09.2026, що підтверджується її підписом.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань, а також доказів на спростування позовних вимог до суду не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

08.09.2026 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн, до якої долучено акт про отримання правової допомоги від 01.09.2026, рахунок № 01.09.2026-124 від 01.09.2026 та платіжну інструкцію № 5140 від 01.09.2026.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 02.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту № 134254 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (п. 1.1 договору).

Кредит надано строком на 90 днів, тобто до 30.06.2025 (п. 1.2, 1.5 договору).

Пунктом 1.3 Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту позичальник сплачує 25 % від суми фінансового кредиту.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом; нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Кредитним договором визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять 3592,00 грн, а денна процентна ставка, розрахована за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, складає 1 %.

Додатком № 1 до Кредитного договору сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 7592,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума кредиту, 2592,00 грн - проценти за користування кредитом, 1000,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості; останній платіж підлягав сплаті 30.06.2025.

Кредитний договір укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL2123», надісланим 02.04.2025 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та текстом самого договору. У реквізитах Кредитного договору зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу реєстрації, номер телефону позичальника та номер її платіжної картки НОМЕР_2 .

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів 02.04.2025 о 18:16 на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітентом якої є АТ «Ощадбанк», за дорученням ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» здійснено переказ коштів у сумі 4000,00 грн з призначенням платежу «Выдача кредита #134254» (номер транзакції 44360-69690-57474).

Таким чином, кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі.

19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/2, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор - прийняти їх та сплатити клієнту суму фінансування (п. 2.1 договору). Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог (п. 4.1 договору).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 134254 від 02.04.2025 на загальну суму 4999,64 грн, з яких: 3970,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1029,24 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - заборгованість за комісією.

20.03.2026 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, у якій повідомило про відступлення права вимоги, розмір заборгованості та реквізити для її погашення.

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 134254 станом на 20.02.2026 заборгованість відповідачки становить 4999,64 грн, з яких: 3970,40 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1029,24 грн - прострочена заборгованість за процентами. Нарахування процентів, пені та штрафів ТОВ «ФК «Венера Фінанс» не здійснювало.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачка суду не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо форми Кредитного договору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на номер мобільного телефону, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету та пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів свідчить про те, що Кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, а тому він є укладеним у письмовій формі та породжує для сторін відповідні права та обов`язки. Відповідачка вказаний договір не оспорювала, недійсним у встановленому законом порядку його не визнано, а отже, відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або від фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Пунктом 4.1.4 Кредитного договору передбачено право кредитодавця без згоди позичальника поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі.

Таким чином, на підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 134254 від 02.04.2025 та є належним позивачем у цій справі. Позивач направив відповідачці письмове повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням розміру заборгованості та реквізитів для її погашення.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Строк повернення кредиту та сплати процентів за Кредитним договором сплив 30.06.2025, однак відповідачка свої зобов`язання в повному обсязі не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3970,40 грн та за процентами в розмірі 1029,24 грн.

Перевіряючи правомірність нарахування процентів, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка; протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка.

Отже, починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за договорами споживчого кредиту не могла перевищувати 2,5 %, з 23 квітня 2024 року - 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - 1 %.

Кредитний договір між сторонами укладено 02.04.2025р, тобто в період дії обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1 %. Погоджена сторонами процентна ставка за користування кредитом становить 0,72 % на добу, а денна процентна ставка, розрахована відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом (3592,00 грн / 4000,00 грн / 90 днів ? 100 %), становить 0,998 %, тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру.

Крім того, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 1029,24 грн не перевищує суми процентів, погоджених сторонами в графіку розрахунків за період користування кредитом у межах строку кредитування (2592,00 грн), а з виписки з особового рахунка вбачається, що після відступлення права вимоги будь-яких нарахувань новий кредитор не здійснював.

Заборгованість за комісією, пеня, штрафи, а також інфляційні втрати та три проценти річних позивачем до стягнення не заявлялися.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка розмір заборгованості не спростувала, власного розрахунку чи доказів належного виконання зобов`язань за Кредитним договором до суду не надала.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 134254 від 02.04.2025 у розмірі 4999,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3350 від 19.06.2026. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо суд дійде висновку про невідповідність таких витрат критеріям, визначеним ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, якщо визначений стороною розмір таких витрат не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності до предмета спору, розумності та співмірності.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, укладений з Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери», відповідно до п. 3.1 якого вартість однієї години роботи адвоката становить 3000,00 грн; акт про отримання правової допомоги від 01.09.2026 на суму 15500,00 грн; рахунок № 01.09.2026-124 від 01.09.2026; платіжну інструкцію № 5140 від 01.09.2026 про сплату 15500,00 грн; довіреність від 09.04.2026 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з актом від 01.09.2026 адвокатом надано такі послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 0,5 години (1500,00 грн); складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків), моніторинг та аналіз судової практики - 3 години (9000,00 грн); інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень - 1,5 години (4500,00 грн); канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправлення поштової кореспонденції - 500,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених витрат, суд враховує, що ця справа є малозначною в силу закону (ціна позову - 4999,64 грн), не є складною, належить до категорії типових справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими існує стала судова практика, і не потребувала вивчення значного обсягу доказів. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, представник позивача участі в жодному судовому засіданні не брав.

Позовна заява за своїм змістом є типовою, а визначений у ній обсяг часу на її підготовку не відповідає складності справи. Консультація клієнта щодо перспективи судового врегулювання спору, моніторинг та аналіз судової практики, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень охоплюються підготовкою позовної заяви і не є самостійними видами правничої допомоги, які підлягають окремому відшкодуванню. Під час розгляду справи адвокатом, крім позовної заяви, подано лише заяву про розподіл судових витрат, що не потребувало витрат часу в заявленому обсязі. Доказів фактичного здійснення канцелярських витрат на суму 500,00 грн (чеків, квитанцій тощо) позивачем не надано.

Заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу (15500,00 грн) більш ніж утричі перевищує ціну позову, що свідчить про його непропорційність предмету спору.

З урахуванням наведеного, виходячи з критеріїв реальності, розумності, співмірності та пропорційності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а в решті вимог заяви про розподіл судових витрат - відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором № 134254 від 02.04.2025 у розмірі 4999,64 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 64 копійки), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3970,40 грн та заборгованості за процентами в розмірі 1029,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Танасійчук