Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №607/9080/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9080/26Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.

Провадження № 33/817/486/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В :

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, який стягнуто в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.

Згідно постанови, 18.04.2026 о 03:52 в м. Тернополі, вул. Глибока, 51, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 7510 OIML №ARMF-0310 (повірка дійсна до 20.11.2026) та проведення такого огляду у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.07.2026, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд формально підійшов до розгляду справи, обмежившись посиланням лише на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та не надавши належної оцінки іншим наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №643687 від 18.04.2026р., копії свідоцтва про повірку газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» № НОМЕР_2 103 25, чинного до 20.11.2026; довідки УПП в Тернопільській області ДПП від 19.04.2026 про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 , відеозапису з реєстратора службового автомобіля щодо руху транспортного засобу Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

Також, відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано виявлення за кермом зазначеного транспортного засобу водія ОСОБА_1 , повідомлення йому причини зупинки, порушення комендантської години, виявлення ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя), пропозицію пройти огляд газоаналізатором на місці, на яку ОСОБА_1 погодився і поліцейський відразу ж надав для проведення газоаналізатор, однак після цього ОСОБА_1 не підходив до патрульного автомобіля для проходження огляду і неодноразово відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі (період відеозапису з 00:04:00 по 00:07:26 відеозапису «export-nh9ml»), роз`яснення вимог п. 2.5 ПДР, попередження про відповідальність за відмову, повторну пропозицію пройти огляд на місці зупинки чи в медичному закладі та категоричну відмову від нього (00:08:23 відеозапису «export-nh9ml»), повідомлення про складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, оголошення змісту протоколу;

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Що стосується доводів про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, обмежившись посиланням лише на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції оцінює критично. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, усі наявні у матеріалах справи докази були ретельно досліджені судом першої інстанції та оцінені у їх сукупності. При цьому обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не були покладені в основу постанови ізольовано, а оцінювалися у взаємозв`язку з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції, які підтверджуються даними відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції (файл export-nh9ml), яким зафіксовано оголошення ОСОБА_1 виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкірного покриву обличчя, вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора чи в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 категорично відмовився, незважаючи на неодноразові пропозиції працівника поліції та роз`яснення вимог п. 2.5 ПДР і наслідків відмови.

Доводи апелянта про те, що направлення на огляд водія від 18.04.2026р. було оформлено за старим зразком, а не згідно з наказом №333/825 від 16.05.2025р., не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 , який відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі і як встановлено даними відеозаписів нагрудних камер, його відмова жодним чином не була пов`язана з формою письмового направлення.

Доводи апелянта про те, що на відеозаписі не зафіксовано вказаних у протоколі ознак сп`яніння ОСОБА_1 не є підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки про виявлення таких ознак сп`яніння було оголошено працівником поліції і роз`яснено водію обов`язок пройти відповідний огляд. Твердження сторони захисту про відсутність на відеозаписі даних про запах алкоголю, є неспроможними, а доводи про відсутність почервоніння шкіри обличчя не є непереконливими, оскільки події відбувались в нічний період і тому відеофіксація здійснювалась в умовах недостатнього освітлення. Натомість відповідно до п.2.5. ПДР водій повинен пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського і при цьому жодних умов для виконання цього обов`язку водія ПДР не визначає. Також, відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Доводи апелянта про те, що під час провадження за ст.130 КУпАП підлягає доведенню наявність у особи ознак сп`яніння не ґрунтується на положеннях вказаної статті, диспозиція якої передбачає відповідальність не за керування транспортом з ознаками сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку і саме таке діяння вчинив ОСОБА_1 в даному випадку.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП визначає безальтернативне адміністративне стягнення, а тому в апеляційного суду відсутні законні підстави для його зміни.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року, відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя