Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №609/554/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/554/26Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.

Провадження № 33/817/497/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення: за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. У відповідності до вимог ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 призначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 грн 60 коп.

Згідно постанови, 13 травня 2026 року о 21:40:00 в м. Шумськ по вул. І.Франка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився на місці вчинення правопорушення, в найближчий лікувальний заклад їхати категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів.

Крім того, 13 травня 2026 року о 21:40:00 в м. Шумськ по вул. І.Франка, 2, перед початком руху водій ОСОБА_1 не переконався що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а саме здійснив зіткнення із припаркованим автомобілем Renault ZOE, д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п. 10.1 ПДР – інші порушення ПДР, порушення правил перестроювання, зміни напрямку руху.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2026 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

матеріали справи не містять належних і допустимих доказів обставин, зазначених у протоколі ЕПРІ №665280, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

копію протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вручено не було, що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП та його права на захист;

працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування ним транспортним засобом;

працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я;

ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були відсутні;

відеозаписи наявні у матеріалах справи не є безперервними;

сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник — адвокат Гурник В.О. не з`явились, хоча були повідомлені про час і місце апеляційного розгляду.

Повідомлень про причини неявки в судове засідання та клопотань про відкладення апеляційного розгляду від них не надходило.

За таких обставин відповідно до положень ч.6 ст.294 КУпАП апеляційний розгляд проведено у їх відсутності.

Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечив проти доводів апеляційної скарги і пояснив, що він разом з іншими громадянами був присутній під час того, як ОСОБА_1 вчинив ДТП і після того вийшов з автомобіля та впав, бо перебував у стані сп`яніння, тому він, потерпілий, викликав поліцію, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Як видно зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 не оскаржує постанову суду в частині визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до положення ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, а тому правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин справи і кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП не підлягає перевірці в ході апеляційного розгляду.

Щодо визнання ОСОБА_1 винуватим за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665280 від 13.05.2026; протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665274 від 13.05.2026; заяві ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 від 13.05.2026; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.05.2026; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 0978 103 25 чинне до 15.07.2026; довідці СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; письмових поясненнях ОСОБА_2 від 13.05.2026; схемі місця ДТП від 13.05.2026; рапортах працівників поліції; відеозапису із нагрудних камер працівників поліції.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, є необґрунтованим та спростовується сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів. Зокрема, із показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що останній безпосередньо спостерігав, як ОСОБА_1 вийшов із магазину, сів за кермо автомобіля ВАЗ 2106, після чого здійснив рух та допустив зіткнення з його автомобілем Renault ZOE. Після зіткнення свідок побачив, що автомобіль ВАЗ 2106 намагався від`їхати назад, наздогнав його, просунув руку через відчинене вікно з боку водія, вимкнув замок запалювання та вийняв ключ, при цьому за кермом перебував саме ОСОБА_1 , а інших осіб у салоні не було.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом узгоджується з обставинами, зафіксованими у протоколах про адміністративні правопорушення, зокрема зазначено, що 13 травня 2026 року близько 21:40 год. він керував автомобілем ВАЗ 2106, а перед початком руху не переконався у безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Renault ZOE.

При цьому факт керування не є лише припущенням працівників поліції, оскільки він підтверджується також самою дорожньо-транспортною пригодою, схемою місця ДТП, пошкодженнями автомобіля Renault ZOE, заявою ОСОБА_2 , його письмовими поясненнями, показаннями в судовому засіданні та відеозаписом, які суд першої інстанції дослідив у їх сукупності. Саме ці докази суд оцінив відповідно до ст. 252 КУпАП та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

Отже, твердження апелянта про те, що він не керував автомобілем, спростовується безпосередніми показаннями очевидця події та сукупністю інших доказів, які взаємно узгоджуються між собою щодо особи водія, транспортного засобу, часу, місця та механізму ДТП. За таких обставин підстав вважати, що ОСОБА_1 на момент події не був особою, яка керувала транспортним засобом, колегія суддів не вбачає. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля ВАЗ 2106 та після керування ним допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я є надуманими та спростуються наявними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису (файл export-0asul.mp4 з 22:12:45 год по 22:13:40 год) вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Драгер, так і у найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився. Також, ОСОБА_1 було роз`яснено, що у випадку відмови від огляду, на нього буде складено протокол за ст.130 ч.1 КУпАП. Таким чином, зафіксована на відео з нагрудних камер працівників поліції відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у найближчому медичному закладі підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про невиконання останнім законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду у встановленому порядку, яку він згідно вимог п.2.5. ПДР повинен був виконати добровільно.

Твердження апелянта про те, що копію протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вручено не було, що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП та його права на захист, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції (export-0asul.mp4 з 22:48:33 год) ОСОБА_1 після ознайомлення його із протоколом Серії ЕПР1 №665280 в категоричній формі відмовився підписувати будь-який документ, зокрема і сам протокол. Із відеозаписів із нагрудної камери працівника поліції не вбачається зауважень або письмових заперечень з боку особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Матеріали справи містять повний пакет документів, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, який оформлений належним чином, із дотриманням усіх вимог законодавства. Жодних скарг чи зауважень з боку ОСОБА_1 щодо порушення його прав та обов`язків не зафіксовано.

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом не відповідають дійсності, так як із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що він від керування транспортним засобом відсторонений (файл export-0asul.mp4 з 22:35:40 год). Крім того, навіть у випадку незастосування працівниками поліції заходів забезпечення провадження в ході оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення не спростовує факту вчинення правопорушення.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Окрім цього, ознака алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, нестійка хода), які були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп`яніння зафіксовані як в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 травня 2026 року, так і в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеофіксація із нагрудних камер працівників поліції не велася безперервно, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду, оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовано безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2026 року, відносно нього — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя