Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №464/8706/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/8706/25 Головуючий у 1 інстанції: Беспальок О.А.

Провадження № 22-ц/811/928/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 10 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Львівське міське комунальне підприємство (ЛМКП) «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги гарячого водопостачання та абонентського обслуговування за період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року в розмірі 9 428 грн. 28 коп., пеню в розмірі 25 грн. 75 коп., 3 % річних в розмірі 164 грн. 36 коп., інфляційні втрати в розмірі 585 грн. 90 коп., а також 3 028 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з гарячого водопостачання, у зв`язку з чим в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ЖК України зобов`язані оплачувати надані послуги, однак такий обов`язок належним чином не виконують, внаслідок чого допустили утворення заборгованості за послуги гарячого водопостачання та абонентського обслуговування за період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року в розмірі 9 428 грн. 28 коп., пеню - 25 грн. 75 коп., 3% річних - 164 грн. 36 коп., інфляційні втрати - 585 грн. 90 коп., які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані по АДРЕСА_2 , на користь Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», заборгованість за послуги гарячого водопостачання та абонентського обслуговування за період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року в розмірі 9 428 грн. 28 коп., пеню в розмірі 25 грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 164 грн. 36 коп., інфляційні втрати в розмірі 585 грн. 90 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані по АДРЕСА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» по 1 514 грн. судового збору з кожного (а.с. 22–26).

Вищезгадане рішення оскаржили відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважають, що «що розрахунки заборгованості, подані ЛМКП «Львівтеплоенерго», не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості, не містять показників загальнобудинкового лічильника обліку гарячої води, містять вибіркові, часткові дані, необхідні до зазначення у такого роду актах. У матеріалах справи відсутні докази щодо зняття помісячних показників загальнобудинкового лічильника обліку гарячого водопостачання. З наданих позивачем розрахунків неможливо встановити правильність нарахування плати за абонентське обслуговування (послуга з постачання т/е) та плати за загальнобудинкові потреби на опалення» (а.с. 31 – 37).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана апелянтами 13.05.2026 року; а.с. 93-94), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 53-54).

Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не поступало.

29 квітня 2026 року позивач подав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (59-65).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що:

-індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункти 1 та 5 частини 2 статті 7);

-договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (частина 2 статті 12).

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов`язок, а не право споживача.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Постановою КМ України від 11.12.2019 року № 1182 (з наступними змінами, які набули чинності з 01.10.2021 року) затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води і затверджений типовий договір про надання послуги з постачання гарячої води, згідно з підпунктом 5 пункту 45 яких індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи те, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7), а постачання гарячої води до згаданого будинку здійснює ЛМКП «Львівтеплоенерго».

За змістом частини 1 статті 178 ЦПК України усі заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві.

Відповідачі, отримавши 19 січня 2026 року позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ухвалу суду від 30 грудня 2025 року з пропозицією в строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду відзив на позов (а.с. 18-20), відзиву до суду першої інстанції так і не подали.

Як вбачається з графи 16 «Оплачено» Відомості про нарахування та оплату послуги постачання гарячої води з 01.09.2022 по 31.10.2025 (в подальшому – «Відомість…»), відповідачі (апелянти) систематично оплачували згадану послугу (чим, відповідно, визнавали її надання позивачем), однак – не в повному обсязі, в результаті чого у них і утворилася заборгованість, яка є предметом позовних вимог (а.с. 8).

Як вбачається з Відомості…, розмір нарахування оплати за послугу з постачання води прямо залежить від кількості спожитої відповідачами гарячої води (графа 3 «Кількість»).

Апеляційна скарга не містить жодних пояснень з приводу наведеного вище, а саме: доводів та розрахунків, виходячи з яких відповідачі вносили оплату за послугу з постачання гарячої води саме у розмірі, який зазначено у графі 16 «Оплачено» Відомості…

Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що «розрахунки заборгованості, подані ЛМКП «Львівтеплоенерго», не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості», не можуть прийматися до уваги.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті за послугу гарячого водопостачання за період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року («спірний період») в розмірі 9 428 грн. 28 коп. (а.с. 1-4).

В той же час, як вбачається зі згаданої вище Відомості … (графа 17 «Заборгованість без пені»), станом на 01.09.2022 року (тобто – на початок спірного періоду) у відповідачів вже була заборгованість у розмірі 914 грн. 16 коп.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, за який саме період утворилась ця заборгованість (у розмірі 914 грн. 16 коп.), а також відсутній розрахунок цієї заборгованості, яка утворилася за межами спірного періоду.

Однак, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення на наведені вище обставини уваги не звернув та стягнув заборгованість, яка утворилася за межами періоду, який є складовою позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що заборгованість за період, який є предметом позовних вимог (з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року), підлягає зменшенню на суму 914 грн. 16 коп.:

9 428 грн. 28 коп. – 914 грн. 16 коп. = 8 514 грн. 12 коп., що становить 90,3 % від заявлених позивачем позовних вимог.

Апелянти свого контррозрахунку розмірів пені, 3 % річних та інфляційних втрат (які нараховані за період вже після 01 вересня 2022 року) до суду не подали, а тому рішення суду в цій частині перегляду не підлягає.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

За подачу позовної заяви позивач сплатив 3 028 грн. судового збору (а.с. 14).

90,3 % від 3 028 грн. = 2 734 грн. 40 коп., які і підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача: по 1 367 грн. 20 коп. з кожного з них, а тому резолютивна частина оскаржуваного рішення в частині вирішення питання судових витрат також підлягає відповідним змінам.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року було відстрочено апелянтам сплату судового збору у розмірі 4 542 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі (а.с. 40-41, 53-54).

90,3 % від 4 542 грн. = 4 101 грн. 42 коп.

Відтак, з кожного з апелянтів підлягає стягненню в дохід держави по 2 050 грн. 71 коп. судового збору, який ними не був сплачений при поданні апеляційної скарги до суду.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачів 10 204 грн. 29 коп., а саме: 9 428 грн. 28 коп. заборгованості по оплаті за послуги з постачання гарячої води, 25 грн. 75 коп. пені, 164 грн. 36 коп. 3 % річних та 585 грн. 90 коп. інфляційних втрат.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 10 204 грн. 29 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 10 204 грн. 29 коп, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.4, 376 ч.1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 10 лютого 2026 року змінити.

Зменшити розмір заборгованості за послуги гарячого водопостачання та абонентського обслуговування за період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року, який підлягає до стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», з 9 428 грн. 28 коп. до 8 514 (вісім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 12 коп.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», з 1 514 грн. до 1 367 (однієї тисячі триста шістдесят сім) грн. 20 коп. з кожного з них.

В решті рішення Сихівського районного суду міста Львова від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави по 2 050 (дві тисячі п`ятдесят) грн. 71 коп. з кожного судового збору, який ними не був сплачений при поданні апеляційної скарги до суду.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.