Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №456/4992/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/4992/25 Головуючий у 1 інстанції: Джус Р.В.

Провадження № 22-ц/811/848/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (в подальшому – «ТзОВ», «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданого відпровідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №22037000282348 від 27.01.2020 року у розмірі 47 386 грн. 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 27 січня 2020 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22037000282348, згідно якого згаданий банк зобов`язувався надати Клієнту (відповідачу) грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому цим договором (в подальшому – «Кредитний договір»).

Відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання не виконав.

15 грудня 2021 згідно умов Договору факторингу №15/12/21 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступило право вимоги за Кредитним Договором №22037000282348 від 27.01.2020 року на користь ТзОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» і згадане ТзОВ набуло право вимоги до відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 46 027 грн. 50 коп., з яких: 32 982 грн. 03 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 0,57 грн. - заборгованість по відсотках, а 13 044 грн. 90 коп. - заборгованість по комісії.

Також позивач вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу за кредитним договором, з урахуванням інфляційних втрат за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 1 167 грн. та 3% річних за період з 15.12.2021 року по 31.12.2021 року та з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 192 грн. 47 коп.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. (а.с. 2-8).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено «за безпідставністю» (а.с. 75-82).

Дане рішення оскаржив представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову через недоведеність переходу до ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги, оскільки на підтвердження укладення Договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року до суду було подано його копію, акти приймання-передачі реєстру боржників та прав вимоги, а також платіжну інструкцію.

Зазначає, що до позовної заяви помилково долучено витяг з реєстру боржників за іншим договором факторингу, у зв`язку з чим до апеляційної скарги долучено належний витяг за Договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року, який (на переконання апелянта) підтверджує перехід права вимоги до ТОВ «Цикл Фінанс».

Також зазначає, що Доказом надання кредитних коштів відповідачу за Кредитним договором є виписка по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період 27.01.2020 року по 14.12.2021 роки, яка була долученою до позовної заяви, та розрахунком заборгованості за Кредитним договором, що спростовує висновок суду першої інстанції про недоведеність укладення Кредитного договору та отримання відповідачем коштів (а.с. 87–95).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 127-128).

04 квітня 2026 року представник відповідача надіслав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін ( а.с. 133–137).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Як вбачається з предмету позовних вимог, виникнення спірних правовідносин між сторонами позивач обґрунтовує Кредитним договором № 22037000282348, який (на твердження позивача) було укладено між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 27 січня 2020 року (пункт 16 Додатків до позовної заяви).

В той же час, позивачем згаданий вище Кредитний договір №22037000282348 від 27 січня 2020 року до суду подано не було.

Натомість, позивачем до позову було долучено Кредитний договір №22038000098036, який було укладено 29 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 (?!), а також і інші документи, які стосуються згаданої особи, а саме: досудову вимогу до ОСОБА_2 про погашення кредитної заборгованості (а.с. 26), паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_2 (а.с. 27), Договір добровільного страхування ОСОБА_2 (а.с. 28), довідку про фінансовий стан позичальника ОСОБА_2 (а.с. 29), копію паспорта ОСОБА_2 та її картку платника податків (а.с. 30-31), Рішення щодо надання кредиту ОСОБА_2 від 29.11.2018 року (а.с. 32), розрахунок заборгованості ОСОБА_2 (а.с. 35-36).

19 листопада 2025 року представником відповідача було надіслано до суду (а також і позивачу) Відзив на позовну заяву, у якому звертається увага суду на наведене вище (зокрема - стверджується, що «Позивачем не подано жодного доказу, який би підтверджував позовні вимоги») та міститься вимога відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним вимог до відповідача ОСОБА_1 (а.с. 57-59).

Крім цього, стороною відповідача також було подано до суду Заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 61-62).

Оскаржуване рішення судом було ухваленим лише 09 лютого 2026 року, однак за два з половиною місяці позивач жодним чином не відреагував на згадані вище зауваження відповідача, наведені останнім у Відзиві на позовну заяву, так само, як не відреагував жодним чином на Заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

В той же час, у самому позові зазначено, що «позивач … не має можливості приймати особисту участь у судових засіданнях по справі», у зв`язку з чим «проти заочного розгляду справи у відсутності сторін та відсутності інших учасників процесу на підставі наявних доказів Позивач не заперечує; усі докази подані Позивачем завчасно, тому відсутня потреба у витребуванні додаткових доказів» (а.с. 7).

За наведених вище обставин у суду першої інстанції буди відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до ОСОБА_1 .

Більше того. Позивачем, як апелянтом, навіть до апеляційної скарги не долучено жодних доказів про укладення з відповідачем ОСОБА_1 27 січня 2020 року Кредитного договору № 22037000282348.

За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 47 386 грн. 97 коп. заборгованості за Кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 47 386 грн. 97 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 47 386 грн. 97 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.