Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №944/3161/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/3161/25 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/1024/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 08.01.2025 року на вул. Тичини у місті Яворові Львівської області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ACURA MDX, номерний знак НОМЕР_1 , порушуючи правила дорожнього руху здійснив зіткнення з транспортним засобом Volvo, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого згадані транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Водій ОСОБА_2 свою вину визнав на місці ДТП, яка (ДТП) була оформленою шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахованою у HACK «Оранта» (страховий поліс № AT 5738020). Максимальна сума відшкодування у разі оформлення ДТП шляхом складання повідомлення про ДТП по Європротоколу складає 160 000 гривень. З метою отримання страхового відшкодування ОСОБА_1 15.01.2025 подав до страховика заяву про виплату страхового відшкодування з необхідними документами. Однак, ПАТ «HACK «Оранта» завданий позивачу матеріальний збиток виплатила у розмірі лише 63 375 грн. 74 коп. – з 153 241 грн. 23 коп., що встановлено звітом про оцінку згаданого автомобіля № 1644/25 від 21.05.2025 року.

З урахуванням наведеного вище позивач вважав, що з огляду на умови договору обов`язкового страхування № 221629738 відповідач, HACK «Оранта», зобов`язаний виплатити йому страхове відшкодування у розмірі 87 365 грн. 49 коп., пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 6 826 грн. 97 коп., а також інфляційні збитки у розмірі 1 755 грн. 25 коп., які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-5).

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року прийнято відмову позивача від позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з добровільним відшкодуванням останнім шкоди та закрито провадження у справі в цій частині (а.с. 113-114).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 :

-64 949 грн. 65 коп. страхового відшкодування;

-6 826 грн. 97 коп. пені;

-1 755 грн. 25 коп. інфляційних збитків;

-928 грн. 26 коп. сплаченого судового збору;

-3 065 грн. 60 коп. сплачених за проведення автотоварознавчого дослідження (а.с. 115-121).

Дане рішення оскаржив представник HACK «Оранта».

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Стверджує, що «позивач, не погоджуючись із розміром виплаченого відшкодування, в односторонньому порядку, без повідомлення Страховика про проведения додаткового огляду прихованих дефектів, залучив оцінювача ФОП ОСОБА_3 , яким було складено Звіт № 1644/25 від 21.05.2025 року. У вказаному звіті розмір збитків був визначений на рівні 153 241,23 грн, що грунтувалося на переліку пошкоджень, які не були визначені Страховиком у встановленому законом порядку».

Вважає, що «судом першої інстанції було проігноровано преюдиційне значення Протоколу (акта) огляду транспортного засобу від 13.01.2025 року. Вказаний документ, складений представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за участі Позивача, ОСОБА_1 , є не лише актом фіксації зовнішніх ознак дефектів, а й угодою сторін щодо порядку подальшої взаємодії у разі виявлення прихованих пошкоджень».

Стверджує, що позивач «ухилився від виконання цього обов`язку. Після демонтажу HACK «ОРАНТА» жодного офіційного повідомлення чи письмової заяви про складових частин транспортного засобу та виявлення пошкоджень лонжеронів, радіаторів та інших внутрішніх елементів. ОСОБА_1 не направив на адресу необхідність проведення додаткового огляду». В результаті «Страховик був позбавлений можливості особисто пересвідчитися у характері та обсязі прихованих дефектів, а також зафіксувати їх у протоколі додаткового огляду, що прямо порушує процедуру, встановлену статтею 33-1 цивільно-правової Закону України «Про страхування обов`язкове відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами підписаного Протоколу».

Вважає, що «Суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь Позивача, безпідставно поклав у його основу твердження про нібито наявність телефонної комунікації між ОСОБА_1 та працівником страхової компанії ОСОБА_4 ».

Вважає помилковим застосуванні судом практики Верховного Суду щодо «безпідставної відмови у виплаті страхового відшкодування», оскільки «НАСК «ОРАНТА» не відмовляла у виплаті, а навпаки здійснила її у повному обсязі на підставі наявних на той момент документально підтверджених пошкоджень», а тому даний «спір полягає не у факті відмови, а у розмірі завданої шкоди» (а.с. 123-126).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 142-143).

21 квітня 2026 року до Львівського апеляційного суду позивач надіслав Відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 146-160).

Клопотань про апеляційний розгляд справи з повідомленням її учасників від останніх до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі – і відповідачем/апелянтом), а тому доказуванню не підлягає, те що:

-08.01.2025 року у місті Яворові Львівської області в результаті зіткнення автомобілів ACURA MDX, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 з автомобілем Volvo, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в результаті якої згадані автомобілі отримали механічні пошкодження;

-водій ОСОБА_2 визнав свою вину у згаданій вище ДТП, яка (ДТП) була оформленою шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол);

-цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахованою у HACK «Оранта» (страховий поліс № AT 5738020). Максимальна сума відшкодування у разі оформлення ДТП шляхом складання повідомлення про ДТП по Європротоколу складає 160 000 гривень.

Правовідносини між сторонами даного спору регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 року, який введено в дію з 01.01.2025 року.

Згідно статті 1 згаданого вище Закону, позивач є потерпілою особою, а НАСК «Оранта» - страховиком відповідальної особи.

Безспірним є те, що потерпілий (фізична особа) є слабшою стороною у правовідносинах зі страховиком (в даному випадку – НАСК «Оранта»), який є професійним учасником на ринку надання послуг зі страхування, що ставить до останнього підвищені вимоги на предмет дотримання ним вимог чинного законодавства.

За змістом частини 1 статті 178 ЦПК України, всі заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві на позов.

Як вбачається з Відзиву ПАТ «НАСК «Оранта» на позовну заяву, згаданий відповідач сам стверджує, що його (як Страховика) представником ОСОБА_5 пошкоджений в ДТП автомобіль позивача Volvo, номерний знак НОМЕР_2 , було оглянуто 13.01.2025 року (а.с. 76).

Позивач ОСОБА_1 у Відповіді на відзив відповідача стверджує, що «НАСК Оранта здійснила першу виплату страхового відшкодування (у розмірі 63 375 грн. 74 коп.) 20.02.2025 року» (а.с. 102).

Цілком логічним є висновок про те, що станом на дату виплати першої частини страхового відшкодування (20.02.2025 року) НАСК «Оранта» мала б вже завершити розслідування страхового випадку – з результатами у вигляді Звіту про визначення вартості матеріального збитку, який підлягає виплаті у вигляді страхового відшкодування.

У згаданому вище Відзиві на позовну заяву НАСК «Оранта» свої заперечення проти позову обґрунтовує Звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 13-D/17/96, складеному 26.06.2025 року ФОП ОСОБА_6 , тобто – вже після виплати (20.02.2025 року) позивачу страхового відшкодування у розмірі 63 375 грн. 74 коп. та після звернення позивача до суду з даним позовом (20.06.2025 року).

Матеріали справи (апеляційна скарга зокрема) не містять жодних пояснень з приводу того, на підставі яких саме документів (розрахунків тощо) НАСК «Оранта» ще 20.02.2025 року було здійснено страхову виплату у розмірі 63 375 грн. 74 коп.

Як вже зазначалося вище, апелянт сам визнає, щопошкоджений в ДТП автомобіль позивача Volvo, номерний знак НОМЕР_2 , було оглянуто 13.01.2025 року його представником ОСОБА_5 .

В той же час, Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 13-D/17/96 був складений 26.06.2025 року ФОП ОСОБА_6 (в подальшому – «Звіт…»), який участі у огляді цього автомобіля не приймав (що також вбачається з протоколу (акту) огляду транспортного засобу, долученому до Відзиву на позовну заяву представником НАСК «Оранта»; а.с. 93-94) і здійснював таку оцінку лише по фотографіях автомобіля.

Тобто, як вбачається з наведеного вище, в основу заперечень НАСК «Оранта» проти позову покладено Звіт …, який було складено оцінщиком, який сам особисто пошкоджений в ДТП автомобіль не оглядав і складав його лише по фотографіях згаданого автомобіля – вже після виплати НАСК «Оранта» 20.02.2025 року страхового відшкодування та подачі позивачем до суду даного позову у зв`язку з його незгодою з розміром цього страхового відшкодування.

Більше того. На твердження самого відповідача (НАСК «Оранта»), вартість матеріального збитку складає 88 341 грн. 58 коп.

63 375 грн. 74 коп. страхового відшкодування були виплаченими 20.02.2025 року (однак розрахунок цієї суми станом на 20.02.2025 року відсутній).

22 415 грн. 84 коп. були доплаченими 07.07.2025 року (з порушенням строків, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та вже після звернення позивача з даним позовом до суду).

63 375 грн. 74 коп. + 22 415 грн. 84 коп. + 2 500 грн. франшизи = 88 291 грн. 58 коп., що все одно менше від 88 341 грн. 58 коп., які НАСК «Оранта» визнає.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги стосовно того, що «НАСК «ОРАНТА» не відмовляла у виплаті, а навпаки здійснила її у повному обсязі на підставі наявних на той момент документально підтверджених пошкоджень», не можуть прийматися до уваги.

На твердження позивача, станом на день подачі ним позову до суду пошкоджений в ДТП автомобіль Volvo реєстраційний номер НОМЕР_2 відремонтовано не було.

Порівняльний аналіз Звіту …, поданому до суду НАСК «Оранта», та Звіту № 1644/25 про оцінку автомобіля Volvo реєстраційний номер НОМЕР_2 (складеному ФОП ОСОБА_3 , який особисто оглядав 19.01.2025 року пошкоджений в ДТП згаданий автомобіль), поданому до суду позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, свідчить про те, що згадані звіти містять різні висновки не тільки щодо вартості відновлювального ремонту цього автомобіля, але й різні висновки щодо вартості цього автомобіля у непошкодженому стані на момент ДТП, а саме:

-303 368 грн. 19 коп – згідно Звіту … позивача;

-336 429 грн. 71 коп. – згідно Звіту … НАСК «Оранта».

Заперечуючи проти позовних вимог, НАСК «Оранта» клопотання про призначення по справі експертизи (хоча б на предмет визначення вартості автомобіля Volvo, номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП у непошкодженому стані) до суду не подавала.

Так само, як не подала до суду своїх розрахунків, які б спростовували розрахунки позивача, покладені останнім в основу заявлених ним позовних вимог.

За наведених вище обставин в їх сукупності у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, як про це просить НАСК «Оранта» в поданій нею апеляційній скарзі.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення жодного посилання на «наявність телефонної комунікації між ОСОБА_1 та працівником страхової компанії ОСОБА_4 » не містить і доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що «суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь Позивача, безпідставно поклав у його основу твердження про нібито наявність телефонної комунікації між ОСОБА_1 та працівником страхової компанії ОСОБА_4 », не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими, а тому не можуть прийматися до уваги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.