Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №314/4598/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/4598/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/4598/26 Головуючий в 1 інст. Кононенко І.О.

Провадження № 33/807/1127/26 Доповідач в 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія ч. 3 ст.172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за спільною апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Кофанова А.В. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовицю, яка обіймає посаду кухаря господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя першої інстанції встановив, що, 16.08.2026 року о 22 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , всупереч вимог статей 11, 13, 120, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та в умовах воєнного стану, перебувала на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Солдат ОСОБА_1 була доставлена до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» з метою проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду відмовилась в присутності двох свідків, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Кофанов А.В. подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати та закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування скарги зазначають, що при розгляді даної справи судом першої інстанції мало місце грубе порушення права на захист ОСОБА_1 , а саме, права скористатися юридичною допомогою адвоката. Так, під час першого судового засідання апелянт повідомила суд першої інстанції про намір скористатись юридичною допомогою адвоката, оскільки не мала можливості залучити його самостійно. У зв`язку з цим, 21.08.2026 року судом першої інстанції винесено постанову про залучення адвоката для здійснення представництва її інтересів за призначенням, виконання якої було доручено Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги. Проте, захисник призначений не був, а в судове засідання, яке відбулось 24.08.2026 року Центр надав лист № 005/04.3-09/2814 від 21.08.2026 року, у якому повідомив про відсутність підстав для призначення адвоката.

Дізнавшись про вказані обставини, в судовому засіданні 24.08.2026 року ОСОБА_1 повідомила про бажання залучити адвоката самостійно, однак через брак часу не змогла цього зробити вчасно. Незважаючи на це, суд першої інстанції відмовився надати додатковий час для реалізації права на захист, зазначивши, що попередній час був достатнім для залучення захисника, після чого продовжив розгляд справи та того ж дня виніс у справі постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Переконані, що такі дії порушили право ОСОБА_1 на захист. Суддею не було враховано, що остання є військовослужбовцем, внаслідок чого має службовий обов`язок перебувати на території тимчасової дислокації військової частини. У населеному пункті, де розташована військова частина знайомих вона не має, при цьому, в період часу між двома засіданнями, 22.08.2026 року та 23.08.2026 року, були вихідними днями, що додатково перешкоджало залученню захисника. Крім того, лист Центру про відсутність підстав для призначення адвоката надійшов в день розгляду справи, тобто 24.08.2026 року. При цьому, ОСОБА_1 розраховувала на можливість отримання адвокатської допомоги через Центр. У зв`язку з цим переконані, що висновок судді про наявність достатнього часу для залучення захисника не відповідає об`єктивним обставинам справи.

Зазначають, що лише після винесення оскаржуваної постанови та можливості звернення до адвоката, ОСОБА_1 дізналась про її право подати клопотання про допит свідків, а саме трьох осіб зі складу військовослужбовців ВЧ НОМЕР_2 , які б могли підтвердити, що ніяких ознак алкогольного сп`яніння на момент проведення огляду, у останньої не було, а також про наявність неприязних відносин з особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

Вважають, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУПАП здійснено безпідставно, за відсутності належних доказів факту та складу вчиненого правопорушення.

Також вказують на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були допущені грубі порушення вимог КУпАП та інших актів законодавства України. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме ознаки алкогольного сп`яніння були виявлені. При цьому наполягають на тому, що ввечері 16.08.2026 року ОСОБА_1 у стані алкогольного чи іншого сп`яніння не перебувала, а складання протоколу про адміністративне правопорушення є наслідком упередженого ставлення до неї командування відповідного підрозділу військової частини НОМЕР_3 .

Звертають увагу, що згідно з ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовослужбовця у закладі охорони здоров`я може мати місце лише тоді, коли він відмовився від огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, або висловив незгоду з його результатами.

У даній справі особа, яка проводила огляд та склала протокол про адміністративне правопорушення, огляд на місці не пропонувала, а відразу висунула вимогу про доставлення ОСОБА_1 у нічний час доби з місця дислокації військової частини до медичного закладу в м. Запоріжжі, публічно обвинувачуючи у вживанні алкоголю. Це було розцінено ОСОБА_1 як намагання поширити відносно неї завідомо неправдиві чутки про нібито недостойну поведінку, проти чого остання заперечувала.

Акцентують також увагу апеляційного суду на тому, що згідно п. 6 розділу І «Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 241 від 16.04.2025 року, для огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у закладі охорони здоров`я відповідна службова особа має оформити письмове направлення встановленої форми. Крім того, згідно п. 16 розділу V цього «Порядку», доставлення військовослужбовця на проведення огляду у закладі охорони здоров`я має бути забезпечено не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Проте, матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать про те, що направлення на медичний огляд ОСОБА_1 до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб», не оформлювалось.

Зазначають про те, що доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу тривало більше двох годин, а саме з 22-ої години до 01-ої години наступної доби, що підтверджується письмовими рапортами та поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Переконані, що відеозапис, який нібито фіксує відмову від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, зроблений не у медичному закладі, а у незрозумілому місці на відкритій місцевості та у невідомий проміжок часу.

На думку апелянтів, особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, намагалася провести медичний огляд з грубим порушенням вимог, встановлених згідно ч. ч. 2, 4 ст. 266-1 КУпАП, та відповідного Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 241 від 16.04.2025 року, у зв`язку з чим відмову ОСОБА_1 від цього огляду не можна вважати правопорушенням.

Вказують, що у справі відсутні належні докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

В призначене судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Кофанов А.В. не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від них не надходило.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Кофанов А.В. були належним чином повідомленими про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом направлення судових повісток в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення та додатку «Viber» (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, отже є обґрунтованими.

Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні за обставин, викладених в протоколі про військове адміністративне правопорушення № 74/2026 від 17.08.2026 року підтверджується:

- рапортами уповноважених осіб військової частини НОМЕР_2 від 17.08.2026 року;

- відеозаписом події, яким зафіксовано відмову солдата ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі;

- показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , наданими в судовому засіданні, як підтвердили факт відмови солдата ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та які узгоджуються з обставинами вчинення адміністративного правопорушення, викладеними в рапортах.

Дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, період якого в подальшому був продовжений згідно зі змістом відповідних нормативних актів до 31.10.2026 року.

Отже, адміністративне правопорушення було вчинено ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, а саме під час дії воєнного стану.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_1 через відсутність можливості скористатись юридичною допомогою адвоката є безпідставними з огляду на таке.

Так, судові засідання у даній справі призначались на 21.08.2026 року, 24.08.2026 року та проводились за участі особи, у відношенні якої складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення. 21.08.2026 року судом першої інстанції задоволено клопотання ОСОБА_1 та винесено постанову про залучення адвоката для здійснення представництва її інтересів у вказаній справі, виконання якої доручено Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Зі змісту листа директора Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги № 005/04.3-09/2814 від 21.08.2026 року слідує, що в залученні захисника Соломоненко О.Ю. відмовлено з огляду на відсутність законних на те підстав.

З наведеного слідує, що судом першої інстанції вжито можливих заходів для реалізації права ОСОБА_1 на захист шляхом залучення адвоката за призначенням.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про складання відносно неї протоколу 17 серпня 2026 року за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

За ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката. Тобто залучення захисника є її правом, а не загальним обов`язком. Конституція України у ст. 59 також гарантує кожному право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника.

Тобто, користування правничою допомогою адвоката є процесуальним правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в реалізації якого може сприяти і суд. Натомість, на переконання апеляційного суду, безпідставна бездіяльність правопорушника, яка полягає в самостійному незалученні захисника при наявності достатнього часу, є проявом власної незацікавленості в реалізації наданого законом права на захист. Перекладання повної реалізації такого права на суд, який в свою чергу вжив належних заходів, може тлумачитися як зловживання своїм процесуальним правом.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаючи, що стосовно неї складено протокол про адміністративне правопорушення, мала можливість реалізовувати своє процесуальне право на залучення захисника, проте жодних дій не вчинила.

Враховуючи положення, передбачені ст. 268 КУпАП, та беручи до уваги те, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про військове адміністративне правопорушення, який становить одну добу з дня одержання відповідного протоколу, а також обізнаність ОСОБА_1 про наявність щодо неї протоколу, суддя апеляційного суду не вбачає порушень її права на захист, оскільки вона мала достатньо часу для самостійного залучення захисника для представництва її інтересів.

Твердження апелянтів про необізнаність ОСОБА_1 щодо можливості скористатись своїм правом подавати суду клопотання про допит свідків через відсутність юридичної допомоги адвоката також є безпідставними з огляду на таке.

Так, у відповідності до технічного запису судового засідання, яке відбулось 24.08.2026 року, ОСОБА_1 після допиту свідків, які підтвердили факт перебування її на території військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння та подальшу відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначала про наявність інших свідків, які б могли спростувати такі показання, проте жодного клопотання про виклик свідків останньою не заявлено. За наведених обставин очевидним є те, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом для звернення до суду з клопотанням про виклик свідків.

Апеляційний суд також критично ставиться до доводів апелянтів стосовно відсутності посилання на конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , а також стосовно стану її тверезості.

Аналіз норм ч. ч. 1, 3 ст. 172-20 КУпАП вказує на наявність окремих складів адміністративних правопорушень. Тобто, відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП може наставати, в тому числі, як за появу особи військової служби на території військової частини у нетверезому стані, так і за відмову такої особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення № 74/2026 від 17 серпня 2026 року, ОСОБА_1 інкримінується вчинення військового адміністративного правопорушення, яке полягає в тому, що 16.08.2026 року о 22 годині 00 хвилин остання, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, твердження сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного сп`яніння не знайшли свого підтвердження, оскільки виявлені ознаки алкогольного сп`яніння можуть бути спростовані негативним результатом огляду на стан такого сп`яніння. При цьому, відсутність посилання на виявлені ознаки алкогольного сп`яніння сама по собі не здатна спростувати правильність висновків судді місцевого суду щодо доведеності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та її відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Неприйнятними визнаються й доводи щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення особою, з якою ОСОБА_1 перебувала в конфлікті, оскільки жодних відомостей про можливу необ`єктивність чи упередженість уповноваженої особи під час складання протоколу про військове правопорушення не виявлено та під час апеляційного перегляду стороною захисту не доведено. Наявний у матеріалах справи протокол складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військове правопорушення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 року № 329.

Щодо посилання апелянтів на недотримання вимог ст. 266-1 КУпАП, Порядку № 241 від 16.04.2025 року в частині відсутності направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, порушення двохгодинного строку доставлення до медичного закладу та доставки до такого медичного закладу без попередньої пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння на місці з використанням технічного приладу, апеляційний суд зазначає наступне.

Направлення і проходження огляду на стан сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України здійснюється відповідно до положень «Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення результатів», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 241 від 16.04.2025 року (в подальшому – Порядок), та згідно положень «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12.01.2024 року (в подальшому – Порядок направлення).

Пунктом 3 Розділу І Порядку визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі); лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з законодавством.

У відповідності до п. 6 Розділу І Порядку, направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовослужбовця/військовозобов`язаного до закладу охорони здоров`я здійснюється відповідним начальником органу управління Служби правопорядку, командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

В противагу зазначеній позиції сторони захисту про необхідність складення направлення до медичного закладу апеляційний суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні Порядку № 241. Навпаки, пункт 6 розділу I Порядку № 241 визначає направлення до закладу охорони здоров`я як документ, який оформлюється у випадку направлення військовослужбовця саме до закладу охорони здоров`я.

Отже, направлення на проходження огляду військовослужбовця на стан сп`яніння в медичному закладі складається уповноваженою особою у випадку, коли військовослужбовець погоджується та виявив бажання пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Направлення на проведення медичного огляду, яке складає уповноважена особа, є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку, коли військовослужбовець погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Водночас, у цій справі солдат ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду у медичному закладі, тому у уповноваженої особи були відсутні підстави для складення такого направлення.

Зазначене також спростовує доводи щодо порушення двохгодинного строку доставлення до закладу охорони здоров`я, оскільки порушення такого строку тягне за собою визнання недійсними позитивних результатів огляду, який проведений у встановленому законом порядку. Проте, у випадку інкримінування особі військової служби відмови від проходження огляду, посилання на порушення двохгодинного строку доставлення є недоречними.

Апеляційний суд також вважає, що не є грубим порушенням доставляння ОСОБА_1 одразу до медичного закладу, оскільки згідно вимогами п. 3 Розділу І Порядку та вимогам ст. 266-1 КУпАП, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння лікарем медичного закладу є одним із законних способів проведення такого огляд .

Таким чином, неможливо стверджувати, що уповноважені особи військової частини НОМЕР_2 , доставляючи ОСОБА_1 до закладу охорону здоров`я після виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, діяли в порушення правил ст. 266-1 КУпАП та Порядку № 241 від 16.04.2025 року.

Непереконливими є посилання сторони захисту на недостовірність відеозапису, адже зафіксовані на ньому обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП перебувають у взаємозв`язку з іншими доказами, які долучені до протоколу та досліджені судом першої інстанції. Окрім того, про факт відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння після її доставлення до медичного закладу, підтверджений показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні суду першої інстанції.

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме в тому, що вона, виконуючи обв`язки військової служби, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння.

У апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без врахування всіх фактичних обставин справи.

Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.

Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, встановлено не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ:

Спільну апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Кофанова Андрія Валентиновича – залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 серпня 2026 року, якою відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Клименко