Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №607/10573/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/10573/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.

з участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля справу в спрощеному позовному провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за Кредитним договором №1507-2552 від 10.02.2025 у розмірі 23124 гривень.

Позов мотивовано тим, що 10.02.2025 сторони уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1507-2552, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4800 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась загальна заборгованість на суму: 23124 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 4800 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 15924 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК 2400 гривень.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та відзиву на позов, у встановлений судом строк не подала.

Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про час та місце слухання справи та справу можливо розглянути у її відсутності.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та 10.02.2025 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії №1507-2552, розмір кредиту становить 4800 грн.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 4800 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; стандартна % ставка 0,99% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,83% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

До укладення цього Договору між Сторонами Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Позичальника, з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальник.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 09.02.2026 року.

Позичальник підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора A9811.

Відповідно до довідки easyPay та довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1507-2552 від 10.02.2025 вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» успішно, через систему платежів easyPay, здійснив видачу відповідачу коштів за кредитним договором №№1507-2552 від 10.02.2025 на суму 4800 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №1507-2552 від 10.02.2025, утворилась прострочена заборгованість у розмірі 23124 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 4800 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 15924 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК 2400 гривень.

Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту № №1507-2552 від 10.02.2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога не виконана Позичальником, порушення не усунуто.

Розглянувши справу, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем нараховано проценти згідно статті 625 ЦК України, яка передбачена договором.

Також, в період дії воєнного стану, в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не може нараховуватися та підлягають списанню суми передбачені статтею 625 цього Кодексу, а також неустойка (штраф, пеня) за таке кредитного зобов`язання.

Покликання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень суд відхиляє, оскільки відповідні зміни у пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо всіх кредитних договорів, в тому числі і споживчих, не вносилися та є чинними.

Більше того, як видно із наданого розрахунку, відповідачем нараховано відсотки згідно статті 625 ЦК України у період строку кредитування, разом із відсотками за користування кредитом.

Разом з тим, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

Тому, не підлягає до задоволення вимога про стягнення процентів згідно статті 625 ЦК України у розмірі 2400 гривень.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4800 гривень та за нарахованими процентами 15924 гривень, разом 20724 грн., вказана сума підлягає стягненню із відповідача.

Суд зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Тому, оскільки судом встановлено, що зміст договору містить всі істотні умови договору позики, підписаний сторонами, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована, у встановленому законом порядку договір порядку не визнавалися недійсними, а тому всі права, набуті сторонами договору за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, відсотки за користування кредитом не є компенсацією (неустойка, штраф, пеня) в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зважаючи на те, що позов задоволено на підставі частини першої 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2386,07 грн. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1507-2552 від 10.02.2025 в розмірі 20724 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 2386,07 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: В.В. Малярчук