Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №606/1077/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1077/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Малярчук В.В. за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22276,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №1169395, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у сумі 12000 грн зі строком користування протягом 30 днів (з можливістю пролонгації вказаного строку), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 25.01.2020 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 0% від суми кредиту, в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію за обслуговування кредиту в розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

02.12.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги №54-МЛ, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1169395 від 26.12.2019 року.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 22276,48 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 7631,24,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 14645,24 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позов 08.09.2026 року у якому просить поновити строк для подання відзиву, який пропустив з поважних причин.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 16.06.2026 року відкрито провадження у справі, встановлено строк відповідачу для подачі відзиву на позовну заяву 15 днів із дня отримання ним копії ухвали про відкриття провадження у справі із врахуванням вимог, передбачених ч.ч.3-5 ст. 178 ЦПК України. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву 08.09.2026 року.

Відповідач просив поновити строк для подання відзиву, пропущеного відповідачем у зв`язку з поважними причинами. Відповідач пояснив, що він пропустив строк для подання відзиву, оскільки позивачем не було направлено ОСОБА_1 копію позовної заяви, тому був позбавлений можливості ознайомитися із змістом позовних вимог.

Згідно ст.12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.7 та ч.8 ст.178, ч.1 ст.278 Цивільного процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Беручи до підставу поновлення пропущеного строку, а також важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті, враховуючи, що відзив на позов з клопотанням про поновлення строку на його подання відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, суд визнає причини пропуску встановленого строку судом поважними та вважає за необхідне поновити представнику відповідача строк для подання відзиву на позов.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що визнає вимоги позивача частково, не заперечує про стягнення тіла кредиту в заявленій позивачем сумі 2162,48 грн. тіло кредиту, в іншій частині нарахованих відсотків просить у задоволенні відмовити, з огляду на їх необґрунтованість.

При цьому, факт укладення кредитного договору, а також факт отримання кредиту в сумі 12000 грн. відповідач у відзиві не заперечує.

Заперечення відповідача, щодо переходу права вимоги за кредитним договором, у відзиві також відсутні.

Відповідач у відзиві зазначає щодо розрахунку відсотків за користування кредитом, що позивачем не правомірно нараховано відсотки в загальній сумі 14645,24 грн.

26.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1169395, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000 грн строком на 30 днів — з 26.12.2019 року до 25.01.2020 року.

Умовами договору визначено кінцевий термін повернення 25.01.2020 року, а проценти за користування кредитом протягом погодженого сторонами строку кредитування нараховувалися за ставкою 0,01 %, на фактичного залишку кредиту за кожний день користування ним.

Таким чином, за первісно погоджений сторонами 30-денний строк кредитування розмір процентів становив: 12 000 грн * 0,01 % * 30 днів = 36 грн.

Зазначені 36 грн процентів були повністю сплачені ОСОБА_1 25.01.2020 року, що підтверджується наданою самим позивачем відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Отже, станом на закінчення погодженого сторонами строку кредитування заборгованість відповідача за правомірно нарахованими договірних процентами була відсутня.

3 наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що частину здійснених відповідачем платежів кредитодавець зараховував як «комісію за управління та обслуговування кредиту». Водночас саме кредитним договором № 1169395 від 26.12.2019 року обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту не встановлено.

Навпаки, умовами договору визначено конкретні платежі, які позичальник зобов`язувався здійснити у зв`язку з отриманням кредиту, а комісія за надання кредиту була визначена у розмірі 0,00 грн.

Отже, кредитодавець не мав правових підстав самостійно виділяти із внесених відповідачем платежів частину коштів та спрямовувати ix на погашення

«комісії за управління та обслуговування кредиту», обов`язок зі сплати якої сторонами кредитного договору взагалі не погоджений.

Відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 після 25.01.2020 року угод про продовження строку кредитування на конкретно визначені періоди та погодження сторонами умов кожної такої пролонгації. Відтак здійснення відповідачем окремих платежів після 25.01.2020 року не змінює встановленого сторонами 30-денного строку кредитування та не створює для кредитодавця права нараховувати договірні проценти поза межами цього строку.

Крім того просить зменшити витрати на правову допомогу з 8000 грн. до 500 грн. Посилаючись на мотиви викладенні у відзиві.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, приходить до висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Підставами для такого висновку суду є наступне.

Судом встановлено, що 26.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №1169395, відповідно до умов якого первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 12000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувалась повернути кредит та сплатити проценти та комісію за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п.п.1.2,1.3,1.4 кредитного договору, ОСОБА_1 отримав 12000,00 грн. кредитних коштів строком на 30 днів, з 26.12.2019 року по 25.01.2020 року.

Згідно п.1.5.1 кредитного договору, сума комісії за надання кредиту визначена в розмірі 0,0 грн., нарахована за ставкою 0,0% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 36 грн, які розраховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставка за цим договором фіксована.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користуванням кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.5.1-1.5.2, 1.6 договору відповідно.

Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено можливість його пролонгації на строк 3, 7 та 15 днів, на тих самих умовах договору, за умови погашення певної частки заборгованості по кредиту.

Як вбачається з п. 2.2.3, 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем, визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство в праві в будь який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного позичальником зобов`язання за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариством.

Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну в пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені в договорі.

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це згідно з п. 6.14 правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу в спосіб, визначений у п. 2.5 договору.

Пунктом 4 договору визначено відповідальність сторін, згідно з яким у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування чи інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати) повернення кредиту з урахуванням продовження строку, зобов`язується сплатити на користь товариства пеню в розмірі 15% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше 50 % від загальної суми кредиту одержаного позичальником.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора L75916, який було відправлено на номер телефону відповідача - НОМЕР_1 , на підтвердження чого суду надано довідку про ідентифікацію від первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало для ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12000,00 грн., про що суду надано платіжне доручення №12985671 від 26.12.2026 року про переказ коштів в сумі 12000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 .

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору №1169395 від 26.12.2019 року та не заперечують факту отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 12000,00 грн., при цьому, вважає безпідставним та таким, що суперечить умовам договору нарахування відсотків понад погоджений сторонами строк кредитування.

Крім того відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 після 25.01.2020 року угод про продовження строку кредитування на конкретно визначені періоди та погодження сторонами умов кожної такої пролонгації. Відтак здійснення відповідачем окремих платежів після 25.01.2020 року не змінює встановленого сторонами 30-денного строку кредитування та не створює для кредитодавця права нараховувати договірні проценти поза межами цього строку.

Умови пролонгації договору були передбачені в п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору, відповідно до яких позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну в пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені в договорі. Строк продовження днів 3 максимальний розмір комісії від поточного задишку 5,00 %, 7 днів – 10 %, 15 днів -20 %. За наявності домовленостей між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено чим пунктом.

Оскільки відповідач здійснював платежів, договір було пролонговано, а тому суд дійшов вірного висновку про стягнення відсотків у межах дії кредитного договору.

З огляду на викладене, доводи відповідача в зазначеній частині є необґрунтованими, оскільки суду не представлено інших доказів щодо умов пролонгації договору. Так як в договорі вказано, що за наявності домовленостей між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено чим пунктом 2.3.1 договору.

Волевиявлення відповідача продовжити строк користування кредиту та укладення угоди про це згідно з п. 6.14 правил підтверджується здійсненням ним відповідних платежів 25.01.2020 в розмірі 1200 грн. – комісія за управління та обслуговування кредиту, сплата процентів в розмірі 36 грн. сплата тіла кредиту в розмірі 1200 грн., 01.02.2020 -1080 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 07.02.2020 – 972 грн. - комісія за управління та обслуговування кредиту, 20.02.2020 – 422,78 грн комісія за управління та обслуговування кредиту, сплата кредиту в розмірі 422,78 грн., 23.02.2020 – 401,64 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 401,64 – сплата тіла кредиту, 23.03.2020 – 2594,54 грн. сплата процентів за порушення зобов`язання, 13.04.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 28.04.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 12.05.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 30.05.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 14.06.2020 - 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 28.06.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 12.07.2020 -100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 31.07.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 14.08 2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 27.08.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту, 13.09.2020 – 100 грн. комісія за управління та обслуговування кредиту.

З Відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» вбачається, що боржником здійснювалось погашення кредиту після строку кредитування (після 25.01.2020); строк повернення кредиту продовжився відповідно до умов, передбачених п. 2.3.1 договору.

Зі змісту кредитного договору №1169395 від 26.12.2020 та Додатку №1 до нього вбачається, що сторони погодили строк дії кредиту протягом 30 днів та нарахування відсотків на залишок суми кредиту до 25.01.2020. Тобто, відсотки на залишок суми кредиту позивачем мали нараховуватися протягом 30 днів. Оскільки відповідач продовжив користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, тому згідно з вищевказаним пунктом договору відбулась погоджена сторонами договору пролонгація строку кредитування. При цьому, нарахування процентів продовжують нараховуватися протягом 60 днів після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство в праві в будь який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного позичальником зобов`язання за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариством.

Тому первісний кредитор ТОВ «Мілоан» нарахував проценти на залишок суми кредиту до 28.11.2020.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №20249630/4088 від 01.04.2026.

Згідно з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 1169395 від 26.12.2019 в розмірі 22276,48 грн. з яких 7631,24 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14645,24 грн. – заборгованість за відсотками.

За вказаних обставин, суд констатує факт укладення між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №1169395 від 26.12.2019 року, за яким відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн.

Щодо переходу (відступлення) права вимоги за кредитним договором №1169395 від 26.12.2019 року, суд зазначає наступне.

02.12.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №54-МЛ, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №241169395 від 26.12.2019 року на суму 22276,48 грн.

На підтвердження вказаного факту суду надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №54-МЛ від 02.12.2020 року;

Будь-яких заперечень від відповідача, щодо відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» права вимоги за кредитним договором, до суду не надходило.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що перехід права вимоги за кредитним договором проведено згідно вимог законодавства, про що суду позивачем надано належні та допустимі докази.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 22276,48 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7631,24,00 грн.; заборгованість за відсотками – 14645,24 грн., що також підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок є усталеним у судовій практиці, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №2 14-10цс18), постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22), від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18 (провадження № 61-6356св21), від 15 серпня 2023 року у справі № 753/6745/17 (провадження № 61-7633св22).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У цій справі позивачем доведено належними доказами наявність волевиявлення сторін на укладення правочину, фактичне отримання позичальником кредитних коштів, а також підставність стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, погодженому сторонами у договорі про споживчий кредит, на користь позивача, як правонаступника кредитора.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є обґрунтовані та їх слід задовольнити.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 1169395 від 26.12.2019 року в сумі 22276,48 грн, з яких: 7631,24 заборгованість за сумою кредиту та 14645,24 грн сума заборгованості за нарахованими процентами.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 8000 грн витрат за професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет»; акт №Д/24991 від 14.04.2026 року, в якому зазначено про прийняття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» виконання послуг від АО «Апологет» за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором №1169395 від 26.12.2019 року; детальний опис наданих послуг від 14.04.2026 року; ордер від 02.07.2025 року.

При цьому, доказів про перерахування коштів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» для АО «Апологет» за надання правничої допомоги, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн правової допомоги.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст.2,3,81,89,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1169395 від 26.12.2019 року в загальній сумі 22276,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по справі в розмірі 2662,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом, 3000 грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повні ім`я сторін:

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», зареєстроване місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя В.В. Малярчук