Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №725/5617/24 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/5617/24

Номер провадження 2/725/1061/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

у складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

за участю представника позивачів - адвоката Рожок Л.П.

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Лягу Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа: Чернівецька міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року адвокат Рожок Л.П. звернулася до Чернівецького районного суду м.Чернівців з позовом в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

У позові посилались на те, що позивачі є співвласниками багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до схеми розташування будівель та споруд, до житлового будинку по АДРЕСА_1 з 11 січня 1950 року закріплена земельна ділянка на підставі рішення міськвиконкому, площа якої складає 0,0409 га., право зареєстроване в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 11.01.1950.

Рішенням 35 сесії 8 скликання №1361 було надано у постійне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0409 га по АДРЕСА_1 .

З метою оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, вони звернулися до інженера-землевпорядника для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак у ході проведення геодезичних робіт було виявлено що частина земельної ділянки уже перебуває у власності третьої особи, що унеможливлює виготовлення проекту землеустрою.

Як було з`ясовано, власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,004 га була ОСОБА_6 .

04 жовтня 2012 року ОСОБА_6 зверталася до комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою для погодження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,0100 га у власність для обслуговування гаража. Однак із збірного плану від 20.01.2006, який є додатком до рішення Чернівецької міської ради 41 сесії 4 скликання від 16.02.2006 №946, вбачається, що спочатку їй було надано пропозицію для відведення зовсім іншої земельної ділянки в іншому місці.

Згідно копії протоколу погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 23.07.2012, було погоджено межі земельної ділянки у мешканців будинків по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , Однак жодних згод щодо погодження таких меж із мешканцями, що проживають на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , не було отримано.

З огляду на викладене, враховуючи схему накладення земельної ділянки, вбачається, що частина земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_6 ,знаходиться у межах земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 та відгороджена парканом у межах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 .

На даний момент власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,0100 га на підставі договору купівлі-продажу №2553 від 12.10.2022 є відповідач ОСОБА_1 .

Таким чином, вважають, що їх право користування земельною ділянкою для обслуговування прибудинкової території було порушено у зв`язку із накладенням земельних ділянок у межах АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.10.2022 в частині переходу права власності на земельну ділянку площею 0,0029 га , розмірами 5,11 м (зі сторони АДРЕСА_5 , у межах АДРЕСА_1 ) х 5,78 м. ( у межах АДРЕСА_1 ) х 5,08 м. (у межах АДРЕСА_1 ) х 5,58 м. (зі сторони АДРЕСА_2 у межах АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

29.07.2024 адвокат Лягу Ю.М. в інтересах відповідача ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що позивачами обрано не ефективний спосіб захисту, адже договір купівлі-продажу було укладено з дотриманням вимог закону. Схема розташування будівель і споруд від 11.01.1950, на яку міститься посилання у позові, не є правовстановлюючим документом, а атому, не може належним чином підтвердити закріплення змелених ділянок.

Крім того, звертав увагу, що чинним законодавством передбачені підстави для визнання договору недійсним, проте у позові навіть відсутні посилання на ці норми закону.

Від відповідачки ОСОБА_6 до суду відзиву чи будь-яких заяв не надходило.

Представник третьої особи - Чернівецької міської ради до суду для розгляду справи не з`явився, хоча неодноразово повідомлявся судом про місце та час розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань не надавав.

У судовому засіданні представник позивачів – адвокат Рожок Л.П. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Вказувала, що її довірителі не можуть скористатися своїм правом на користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим, вимушені звертатися до суду.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Лягу Ю.М. під час розгляду справи просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що позивачі не можуть оскаржувати договір, сторонами якого вони навіть не являються.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша, друга статті 78 ЗК України).

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

У частині першій статті 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із частиною першою статті 193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (стаття 202 ЗК України).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до статей 11, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Судом встановлено, що позивачі є співвласниками багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.9-15).

Відповідно до схеми розташування будівель та споруд, до житлового будинку по АДРЕСА_1 з 11 січня 1950 року закріплена земельна ділянка на підставі рішення міськвиконкому, площа якої складає 0,0409 га., право зареєстроване в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 11.01.1950 (а.с.16).

Власником сусідньої земельної ділянки площею 0,004 га по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2022 є відповідач ОСОБА_1 (а.с.121-122).

Рішенням 35 сесії 8 скликання №1361 було надано у постійне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,0409 га по АДРЕСА_1 .

З метою оформлення права користування вказаною земельною ділянкою позивачі звернулися до інженера-землевпорядника для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак у ході проведення геодезичних робіт було виявлено, що частина земельної ділянки уже перебуває у власності третьої особи, що унеможливлює виготовлення проекту землеустрою (а.с.67).

Окрім того, факт накладення земельних ділянок площею 0,0029 га , розмірами 5,11 м (зі сторони АДРЕСА_5 , у межах АДРЕСА_1 ) х 5,78 м. ( у межах АДРЕСА_1 ) х 5,08 м. (у межах АДРЕСА_1 ) х 5,58 м. (зі сторони АДРЕСА_2 у межах АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 підтверджується й висновком судової земельно-технічної експертизи від 24.04.2025 №СЕ-19/126-25/3408-ЗТ (а.с.24-30).

Разом з тим, незважаючи на встановлення судом вказаного факту, на думку суду, позивачами обрано не вірний спосіб захисту цивільного права. При цьому суд виходить з наступного:

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Як вже було встановлено судом, позивачами було встановлено факт накладення земельної ділянки, яка виділена їм у користування для обслуговування прибудинкової території, на сусідню земельну ділянку, власником якої, на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2022 є відповідач ОСОБА_1 .

За змістом ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого не власника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)).

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, з наведеного слідує, що позивачам належить право на захист від порушень, пов`язаних із володінням земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна.

Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146)).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

На думку суду, заявлені позовні вимоги не вирішать спір про право, так само не вирішить і питання про захист прав та інтересів позивачів.

Натомість внаслідок задоволення віндикаційного позову вирішується спір про право, а рішення суду є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наведені обставини також повністю узгоджуються із позицією ВП ВС, викладеною у упостанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23

У той же час, звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 12.10.2022 недійсним в частині переходу права власності на земельну ділянку площею 0,0029 га , розмірами 5,11 м (зі сторони АДРЕСА_5 , у межах АДРЕСА_1 ) х 5,78 м. ( у межах АДРЕСА_1 ) х 5,08 м. (у межах АДРЕСА_1 ) х 5,58 м. (зі сторони АДРЕСА_2 у межах АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , позивачі не обґрунтовують які саме вимоги чинного законодавства, на їх думку, були порушені при укладенні договору. До того ж, суд звертає увагу на те, що позивачі не є сторонами вказаного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду із вказаним позовом про визнання договору купівлі-продажу від 12.10.2022, позивачами обрано не ефективний спосіб захисту цивільного права, у зв`язку із чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Частиною ч. 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За правилами ч.ч. 9, 10 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Тобто приписи ч.9 ст.158 ЦПК України є імперативними, а отже вказують на обов`язок суду у разі повної відмови у задоволенні позову скасувати, вжиті у ході розгляду справи заходи забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову у вказаній справі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа: Чернівецька міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу– відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 01.07.2024, шляхом зняття заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:07:003:0161, площею 0,01га для будівництва та обслуговування офісних приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.04.2024 є ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 28.09.2026.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.