Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №636/2957/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2957/26 Провадження 2/636/2955/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ «ФК «Позика» Міньковська А.В. звернулась до суду з позовною заявою, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11122645 від 30.11.2021 у сумі 14910,00 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (ЄДРПОУ: 42427514) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 11122645. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 11122645 від 30.11.2021 із ТОВ «ФК «Ірбіс» (ЄДРПОУ: 42427514) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4200.00 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ: 39493634) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу №01092025/1. Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №11122645 від 30.11.2021.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «Позика») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 14910,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4200,00 гривень; заборгованість за відсотками становить 10710,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0,00 гривень.

У зв`язку з чим ТОВ «ФК «Позика» просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позов, в якому просить позов ТОВ «ФК «Позика» про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

В обґрунтування зазначає наступне. У позові зазначено, що 30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (ЄДРПОУ: 42427514) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 11122645 в електронній формі: «Кредитодавець передає Одноразовий ідентифікатор Клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Клієнтом під час заповнення Заявки. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі - «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 11122645 від 30.11.2021 року із ТОВ «ФК «Ірбіс» (ЄДРПОУ: 42427514) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4200,00 гривень»

ОСОБА_1 кредитний договір №11122645 з ТОВ «ФК «Ірбіс» ніколи не укладався та, відповідно, кошти за кредитним договором №11122645 саме ОСОБА_1 не отримувала.

06.01.2022 відповідачем було подано заяву про кримінальне правопорушення до Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 178. Відповідь на вказане звернення відповідач з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області не отримувала.

Після того, як відповідач дізналася про відкриття провадження у справі №636/2957/26, вчинено дії з метою отримання результатів розгляду заяви №178 від 06.01.2022. Згідно відповіді з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області № 2038742026 від 27.04.2026 «заява була зареєстрована у ІКС ІПНП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 06.01.2022 під №178 та було спрямовано на розгляд до сектору карного розшуку Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, після проведення перевірки було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду заяви (звернення) та списання матеріалів до справи згідно із Законом України «Про звернення громадян». Одночасно повідомляємо, що відомості по матеріалам, зареєстрованим у ІКС ІПНП від 06.01.2022 за №178, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися».

При цьому 30.11.2021 мав місце факт викрадення персональних даних відповідача з метою використання цих даних для отримання споживчих кредитів за електронними кредитними договорами. Однак на рахунки відповідача кошти, в т.ч. за договором №11122645, не надходили. На підтвердження надаються довідки про наявність рахунків у відповідача у АТ «Універсал банк» та АТ «КБ «ПриватБанк»:

- з довідок у АТ «Універсал Банк» вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 емітовано картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які відрізняються від картки, на які переведено кошти за кредитом.

- з інформації з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_4 , яка відрізняється від картки, на які переведено кошти за кредитом.

Крім того надаються виписки по вказаних рахунках, з яких прослідковується, що 30.11.2021 на рахунки відповідача ОСОБА_1 не надходили кошти у сумі 4200,00 гривень.

Крім того відповідачем ніколи не використовувався номер телефону, зазначений у довідці про ідентифікацію, отже не отримувався одноразовий ідентифікатор.

Таким чином відповідачем з ТОВ «ФК «Ірбіс» договір № 11122645 від 30.11.2021 не укладався, та, відповідно, кошти за вказаним договором не отримувалися, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивачем не надано достатніх та достовірних доказів, що договір №11122645 підписувала саме ОСОБА_1 , та що кредитні кошти надходили на рахунки ОСОБА_1 .

Представник ТОВ ФК «Позика» надала до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача у справі № 636/2957/26 за позовом ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування зазначено наступне.

Щодо доказів укладення (підписання) фінансового кредиту № 11122645. 30.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 11122645. Відповідно до п. 1.7. Договору, він вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) Пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною Договору). Відповідно до пп. 13.1-13.4 Договору, цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», укладеним українською мовою в електронній формі та підписаним із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим він має повну юридичну силу, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, а всі згоди/дозволи, надані Клієнтом за цим Договором та виражені в ньому, вважаються такими, що надані у письмовій формі. Як вбачається з пункту 14. Кредитного договору, в його змісті зазначено персональні дані Відповідача, зокрема: Серія та номер паспорту Клієнта: НОМЕР_5 , ІПН Клієнта: НОМЕР_6 , номер телефону - НОМЕР_7 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сам договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора - НОМЕР_11, що в інформаційно-комунікаційній системі зафіксовано як ОСОБА_1 . В матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору № 11122645 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису НОМЕР_11, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (НОМЕР_10), дату та час підписання (11/30/2021), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі. Таким чином, договір про надання фінансового кредиту № 11122645 від 30.11.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим. Позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про надання фінансового кредиту № 11122645 від 30.11.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором.

Щодо видачі (перерахування) грошових коштів за Договором про надання фінансового кредиту №11122645 від 30.11.2021 . До відзиву на позовну заяву Відповідачем додані Довідки про наявність рахунків в АТ «Універсал Банк», АТ КБ «Приватбанк» та виписки за рахунками в цих фінансових установах. Натомість, згідно Довідки ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» видача коштів за спірним кредитним договором здійснювалася на картковий рахунок № НОМЕР_8 , емітентом карти за яким є АТ «Райффайзен Банк». Пунктом 3.1 Договору визначено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 4200.00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору. ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 11122645 від 30.11.2021, перерахувавши грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 4200.00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 24.10.2025, копія якого була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. Слід зазначити, що ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» є платіжною установою (платіжним сервісом), яка виступає посередником під час здійснення переказу грошових коштів від первісного кредитора до відповідача. Зокрема, перерахування кредитних коштів здійснюється первісним кредитором через зазначену платіжну платформу шляхом ініціювання переказу грошових коштів на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача.

Щодо твердження Відповідача про вчинення шахрайських дій з оформлення кредитного договору від її імені. ОСОБА_1 стверджує, що відносно неї були вчинені шахрайські дії, а саме укладення кредитного договору від її імені. До відзиву на позовну заяву Відповідачем було надано копію відповіді Чугуївського РУП від 27.04.2026, згідно якої ОСОБА_1 зверталася з заявою до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області. Після проведення перевірки було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду заяви, відомості по матеріалам зареєстрованим ІКС ІПНП від 06.01.2022 за №178, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. Сам факт звернення до відділення поліції не може свідчити про те, що відносно відповідача було вчинене кримінальне правопорушення і бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку належного виконання зобов`язання за кредитним договором. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо спростування укладання ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Ірбіс» Договору про надання фінансового кредиту №11122645 від 30.11.2021, як і відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані Відповідача (РНОКПП, реквізити банківської картки, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені. Відповідачем не спростована презумпція правомірності Договору про надання фінансового кредиту № 11122645 від 30.11.2021, а отже всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню. Відповідач не зверталася до суду за захистом своїх прав із позовом до ТОВ «ФК «Ірбіс» про визнання недійсним спірного кредитного договору, що є черговим доказом того, що відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Отже, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин у даній справі, відсутні підстави констатувати про те, що відповідач не мала волевиявлення та внутрішньої волі на укладення Договору про надання фінансового кредиту № 11122645 від 30.11.2021. Кредитний договір № 11122645 не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, відповідачем не спростована. Таким чином, стверджуємо, що Позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази укладення кредитного договору між ТОВ «ФК «Позика» та ОСОБА_1 , та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Представник позивача ТОВ «ФК «Позика» у позові просила позов задовольнити та розглядати справу за їх відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов просила позов ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення; розгляд справи провести без участі відповідача ОСОБА_1 .

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

До суду надано копію договору про надання фінансового кредиту №11122645 від 30.11.2021, укладеного в електронному вигляді між ТОВ «ФК «Ірбіс» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт), в якому зазначено Пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Ірбіс" укласти Договір про надання фінансового кредиту № 11122645 від 30.11.2021, адресована ОСОБА_1 ; Термінологія Договору; Предмет договору. Розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі (за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 4200.00 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору (знижена - 2,5% 30.11.2021 по 30.12.2021, стандартна - 3% з 31.12.2021 по 28.02.2022), а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору; мета кредитування - задоволення власних потреб Клієнта; Товариство має право стягувати комісію за надання та/або перерахування, зарахування кредитних коштів за Договором, що враховуються до сукупної вартості Кредиту); Порядок видачі та повернення Кредиту (Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки; Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 28.02.2022 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства); Сукупна вартість Кредиту та порядок нарахування і сплати процентів за Кредитом; Відмова від надання або одержання Кредиту; Права та обов`язки Сторін; Запевнення та гарантії Сторін; Відповідальність Сторін за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору; Вирішення спорів та строк позовної давності; Строк дії Договору; Порядок зміни і припинення дії Договору. Умови дострокового розірвання Договору. Внесення змін до Правил; Прикінцеві положення (в т.ч. Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу). Щодо підписів зазначено: зі сторони Товариства - «Директор: Шилін Д.В. /НОМЕР_12/ Електронний підпис», зі сторони Клієнта - «Фізична особа: ОСОБА_1 /НОМЕР_11/ Електронний підпис».

Позивачем надано копію довідки про ідентифікацію клієнта, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована 2021-11-30 11:17:06 в ІТС ТОВ «ФК «Ірбіс»; акцепт оферти здійснено одноразовим ідентифікатором НОМЕР_11, відправлений на номер телефону НОМЕР_9 , номер картки НОМЕР_8 .

На підтвердження факту видачі коштів за договором до суду надано лист ТОВ «УПР» від 24.10.2025, згідно якого відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30-11-2021 11:17:09 на суму 4200,00 грн, маска картки НОМЕР_8 , номер транзакції в системі iPay.ua - 122378886, призначення платежу: Зарахування 4200,00 гривень на карту НОМЕР_8 .

За клопотанням позивача судом витребувано відомості з АТ «Райффайзен Банк» чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) платіжну картку № НОМЕР_8 ; щодо номера телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_8 за період з 30.11.2021-03.12.2021. Відповідно до відповіді з АТ «Райффайзен Банк» від 08.07.2026 банківська картка № НОМЕР_8 у АТ «Райффайзен Банк» не відкривалася та не обслуговувалася.

Відповідачем до відзиву надано відомості з АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк», з яких також вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 картка НОМЕР_8 не емітувалася.

Судом також встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 0109202/01, відповідно до якого останнім за плату відступається право грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах з моменту підписання реєстрів.

З додатку 1 до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 вбачається, що ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 11122645 від 30.11.2021 у сумі 14910,00 гривень.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11ЗаконуУкраїни«Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIтапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.09.2025 заборгованість за договором №11122645 становить 14910,00 гривень, з яких 4200,00 гривень - борг за тілом кредиту, 10710,00 гривень - борг за відсотками.

Суд погоджується з позицією сторони відповідача в частині недоведення перерахування відповідачу коштів за спірним договором. Так встановлено, що матеріали справи взагалі не містять належних, допустимих та достатніх доказів, що картка № НОМЕР_8 була емітована відповідачу ОСОБА_1 , відповідно, що відповідач отримувала кошти за спірним кредитним договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином судові витрати ТОВ «ФК «Позика» суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 350 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Судові витрати ТОВ «Фінансова компанія «Позика» - залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бунін Є.О.