Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №636/5354/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/5354/25 Провадження № 2/636/815/26

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в особі директора товариства Ґедзь О.В. звернулось до суду з позовною заявою, оформленою в підсистемі «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 13 452,00 грн., а також понесені судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день ( базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису mP1K1Oq22W, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позикодавець на виконання умов договору позики передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Враховуючи викладені вище умови договору позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.12.2020 р., та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 100 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 13 452,00 грн. Подалі 21.06.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали договір факторингу № 2106 від 21.06.2021, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі й за договором позики № 3689899 від 13.12.2020 р. Подалі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 03.04.2023 року уклали Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі й за договором позики № 3689899 від 13.12.2020 р. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13452,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9452,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, яку ТОВ «Фінпром Маркет» просить стягнути на свою користь, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Подалі відповідач ОСОБА_1 неодноразово подавав заяви про відкладення розгляду справи за різними підставами, а 17.03.2026 року через підсистему «Електронний суд надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» визнав частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 4000,00 грн. В іншій частині просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він має статус військовослужбовця як на момент укладення договору позики, так і на даний час, проходить військову службу за контрактом з 12.04.2019 року, тому відповідно до приписів п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на час проходження військової служби в особливий період проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня не нараховуються, а вимога позивача про їх стягнення є безпідставною. Також зазначає, що він є учасником бойових дій, що підтверджується наданим посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.03.2020 року тому відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому вимоги позивача про стягнення з нього судового збору в сумі 2422, 40 грн. задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач вказує, що він неодноразово пропонував позивачу добровільно сплатити тіло кредиту, однак позивач, будучи обізнаним про його правовий статус військовослужбовця та учасника бойових дій, свідомо ігнорував встановлені законом пільги, чим штучно створив судовий спір, Тому вважає, що відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України судові витрати, в тому числі й на правничу допомогу покладаються на позивача. Відповідач ОСОБА_1 також посилається й на пропуск позивачем строку позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки позикове зобов`язання мало бути виконане до 12.01.2021 року, а позивач звернувся до суду лише у 2025 році, тому просить застосувати до виниклих правовідносин наслідки спливу позовної давності (ч.4 ст. 267 ЦК України) та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, що виходять за межі строку позовної давності.

19.03.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Фінпром Маркет» адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла відповідь на відзив, в якій міститься посилання на те, що відповідач, який є військовослужбовцем за контрактом з 2019 року, не підтвердив наявності у нього права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки не має статусу мобілізованого. Також зазначає, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки перебіг позовної давності був продовжений відповідними законами України під час дії карантину з метою запобігання ощиренню корона вірусної хвороби та зупинявся на строк дії воєнного стану, і був поновлений з 04.09.2025 року. Вважає витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованими, доведеними та співмірними.

Подалі 23.03.2026 та 10.06.2026 представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. надала до суду заяви про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет».

07.09.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення (перенесення) розгляду справи, посилаючись на те, що у зв`язку з безперервним виконанням службово-бойових завдань за призначенням в умовах воєнного стану він об`єктивно не встиг отримати довідку про безпосередню участь у заходах з оборони України після 2022 року для документального підтвердження періодів виконання бойових розпоряджень, хоча він має офіційний статус учасника бойових дій з 2020 року ( за період АТО/ООС) та з 24.02.2022 року по теперішній час безперервно проходить військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України та виконує завдання за призначенням згідно з відповідними бойовими розпорядженнями військового командування (зокрема у Харківській та Запорізькій областях).

Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд враховує, що сторони висловили свої правові позиції в заявах по суті справи з посиланням на надані ними докази, і неявка відповідача не ставить його в істотно невигідне становище порівняно зі стороною позивача, та не позбавляє суд встановити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення. При цьому суд враховує й аналогічну правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2026 року у справі № 757/52615/21-ц , в якій також підтверджено усталену практику касаційних судів, відповідно до якої основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процессу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 13.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», було укладено договір позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день ( базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису mP1K1Oq22W, що був надісланий 13.12.2020 13:43:38 на вказану відповідачем електронну адресу. Того ж дня позикодавець на виконання умов договору позики передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Зазначене підтверджується електронною платіжною інструкцією №85b577cd-3ea4-4fdf-81e5-fe40ee914217 від 13.12.2020 року, яка є первинним бухгалтерським документом, складеним та підписаним в електронній формі платіжною установою, та листом-підтвердженням № 8/05/25 -55 від 08.05.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про перерахунок на банківський рахунок відповідача зазначених коштів. Також згідно довідки № КД-000025526/ТНПП від 04.05.2025 ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ІНІЦІАТОРОМ платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 13.12.2020 року сума 4000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , платіж №85b577cd-3ea4-4fdf-81e5-fe40ee914217.

Факт отримання позики в розмірі 4000,00 грн. не оспорюється й відповідачем.

Згідно п.6.5. Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у редакції, що діяла на час укладення договору позики, у разі неповернення/ повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) на понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином,у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або авто пролонгації строку користування позикою (п.4.2 договору позики). Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Згідно наданої ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України: Номер договору3689899, Одноразовий ідентифікатор mP1K1Oq22W, час відправки ідентифікатора позичальнику 13.12.2020 13:43:38.

Враховуючи викладені вище умови договору позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.12.2020 р., та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 100 грн., позивач зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики складає 13 452,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9452,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,

21.06.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали договір факторингу № 2106 від 21.06.2021, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі й за договором позики № 3689899 від 13.12.2020 р. Відповідно до Реєстру прав вимог від 21.06.2021 до договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13452,00 грн.

Подалі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 03.04.2023 року уклали Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі й за договором позики № 3689899 від 13.12.2020 р. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13452,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9452,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Факт укладення вищевказаних в рішенні договорів факторингу підтверджений як копіями цих договорів факторингу, витягами з актів прийому-передачі реєстру боржників за цими договорами факторингу, та витягами з реєстру боржників, які підписані директорами зазначених товариств та завірений їх печатками.

Таким чином, позивачем доведено факт набуття права вимоги до відповідача за договором позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.12.2020 року.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Тому, акцептуючи пропозицію товариства ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором у договорі позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.12.2020, ОСОБА_1 приєднався до Правил надання коштів у позику, визнав та погодився на запропоновані умови користування та порядок надання грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд вважає, що є доведеним факт укладення між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 4000 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 9452,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Так, статтями 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає стаття 14 Закону № 2011-XII.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" статтю 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".

У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана ІНФОРМАЦІЯ_5 (раніше - ІНФОРМАЦІЯ_5), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана ІНФОРМАЦІЯ_5 або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для військовослужбовців за контрактом та осіб, які проходять інші види служби, право на кредитну пільгу виникає лише за умови безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави.(тобто, участь: в антитерористичній операції (АТО), операції Об`єднаних сил (ООС),заходах із відсічі та стримування збройної агресії рф після 24 лютого 2022 року.

Якщо військовослужбовець брав участь у таких заходах хоча б один день, право на пільгу виникає з першого дня такої участі та діє протягом усього подальшого часу служби в особливий період. Навіть одноразова участь у бойових діях або заходах з оборони держави дає право на застосування кредитної пільги на весь подальший період служби.

Військовослужбовці за контрактом та осіб, які проходять інші види служби, повинні надати не лише базовий пакет документів, а й підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави. Такими документами можуть бути: довідка за формою №12 про участь у бойових діях; або довідка, видана відповідно до додатків 1, 4 чи 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, і які використовуються для надання статусу учасника бойових дій.

З копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 30.10.2017 р., вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу з 30.12.2017 у військовій частині НОМЕР_5 , а потім у ІНФОРМАЦІЯ_2 до наступного часу.

Як вбачається з наданої ОСОБА_1 копії довідки (форма 5) №1691 від 16.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_1 пе6ребуває на військовій службі за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.04.2019 року.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.03.2020 року, виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (п.19 ст. 6). Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Тобто, ОСОБА_1 вже наданостатус учасника бойових дій.

Таким чином, відповідач як військовослужбовець, що надав вищезазначені документи, має право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 9452,00 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно клопотання відповідача про застосування до виниклих правовідносин наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень цивільного законодавства, зокрема ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність є не лише засобом, а й важливим елементом забезпечення доступу до правосуддя, який водночас має свої часові межі задля гарантування правової визначеності, забезпечення балансу інтересів та стабільності відносин між їхніми суб`єктами.

Статтею 263 ЦК України передбачені конкретні обставини, за яких строки позовної давності можуть бути зупинені. Згідно з ч. 3 цієї статті від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення, перебіг строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

З 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 рокуна підставі положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зупинено перебіг строків позовної давності у зв`язку з пандемію COVID-19. Подалі перебіг строків позовної давності зупинено у зв`язку з воєнним станом на підставі положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 17 березня 2022 року до 29 січня 2024-го та з 30 січня 2024 року до 3 вересня 2024 року.

Строк звернення до суду з цим позовом мав сплинути 12.01.2021 року, однак був призупинений у зв`язку з карантином та військовим станом відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»№ 2129-IX від 15.03.2022, яким було доповнено пунктом 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Закон № 2129-IX набрав чинності 26 березня 2022 року.

Однак Закон України № 4434-IX від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України» щодо поновлення перебігу позовної давності (набрав чинності 04.09.2025) відновлює перебіг зупинених строків.

Тому з 4 вересня 2025 року зупинення, що діяло через зазначені обставини, скасовується, і строки починають рахуватися далі з того моменту, на якому вони були зупинені.

Як вбачається з матеріалів справи право вимоги позивача виникло в межах зупинення вище зазначених строків, тому строк позовної давності після його зупинення починає рахуватись далі з 4 вересня 2025 року. Оскільки позов ТОВ «Фінпром маркет» заявлений 25.06.2025, строк позовної давності за його вимогами не сплинув.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу 3500 грн. позивачем надано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, укладеного з адвокатом Ткаченко Ю.О., Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 02.12.2024 за Договором №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 р., Витяг від 07.03.2025 з а Акту №8-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 ордер серія АХ № 1149961на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018, Платіжна інструкція кредитного переказу коштів на оплату наданої правничої допомоги.

Суд враховує зазначені докази, приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 4000 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 пропорційно задоволених вимог в розмірі 1040,74 грн. ( 3500 * 4000 : 13452=1040,74).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 4000 грн., тому судовий збір, який підлягає відшкодуванню позивачу, складає 720,31 грн. (2422,40 *4000 : 13452= 720,31).

Згідно із п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між позикодавцем та відповідачем, та наявність у останнього як учасника бойових дій пільг для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом.

У зв`язку із зазначеним вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. задоволенню не підлягають. А понесені позивачем витрати відшкодовуються за рахунок держави (з державного бюджету) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 720,31 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 178, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 269, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 3689899 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.12.2020 року в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок , а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1040,74 грн. (одна тисяча сорок) грн. 74 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 720,31 грн.відшкодовуються за рахунок держави (з державного бюджету).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_6 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя І.В. Карімов