Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №645/7057/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/7057/26

Провадження № 2/645/4239/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Спесивцева О.В.,

за участі секретаря судового засідання Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 36487 від 21.11.2019 в розмірі 22064,89 грн., сплачений судовий збір у сумі 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 21.11.2019 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 36487, згідно з умовами договору, відповідач отримав кредит в загальному розмірі 12308,00 грн. зі сплатою процентів відповідно до умов, зазначених у договорі. Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за договором виконало, проте відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 22064,89 грн. з яких: 11013,73 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11051,16 грн. – заборгованість за процентами. 12.10.2020 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №20201012, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 36487 від 21.11.2019. У зв`язку з викладеним позивач звернувся суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не прибув, просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся. Відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, повторно не прибув та не надав докази поважності неприбуття у судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_2 було укладено договір № 36487 про надання споживчого кредиту, який останнім підписано власноруч. За умовами договору товариство надає відповідачу кредит, а позичальник зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених в договорі (п. 2.1 Договору).

Сума кредиту 12308,00 гривень. Строк користування кредитом 12 місяців. (п. 2.1, п.3.1.1 Договору).

Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 210,00 % річних (п.3.1.2 Договору).

Сума кредиту надається позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця на карту позичальника № НОМЕР_1 в розмірі 8 000,20 грн. та поточний рахунок позичальника в розмірі 4307,80 грн. з метою оплати страхових платежів, встановлених договором добровільного страхування №PR-139549 від 21.11.2019 (п.2.1.1 Договору).

Графіком платежів за договором про надання споживчого кредиту № 36487 від 21.11. 2019 доведено до відома відповідача графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, суму процентів за користування кредитом.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 12308,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням. 12 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 20201012, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, про що також був складений акт приймання-передачі реєстру божників від 19 жовтня 2020 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12 жовтня 2020 року, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 36487 від 21 листопада 2019 року на загальну суму 22 064,89 гривень.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 36487 від 21.11. 2019 року становить 22 064,89 грн. та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 11 013,73 грн.; заборгованість за процентами 11 051,16 грн.

Щодо погашення заборгованості за кредитним договором позивачем направлено відповідачу досудову вимогу за вих. №20037313 від 08.06.2026.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором № 36487 від 21.11.2019 року про споживчий кредит, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» було укладено договір № 36487 про надання споживчого кредиту від 21.11.2019, який підписаний відповідачем власноруч.

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кошти в сумі 12308,00 грн. строком на 12 місяців, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

21.11.2019 року кредитні кошти були перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «ФК «Кредіплюс» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем договорі № 36487 про надання споживчого кредиту від 21.11.2019 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки в повному обсязі не повернув ні первинному кредитору, ні позивачу кредитні кошти, проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість договором № 36487 про надання споживчого кредиту від 21.11.2019 в розмірі 22 064,89 грн.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту, тобто не виконав зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, ці суми підлягають стягненню на користь позивача.

З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 8000,00 грн. суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір № 0107 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію акту надання послуг № 1690 від 08.06.2026; копію детального опису наданих послуг до акту № 0107 від 08.06.2026.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 8000,00 грн є співмірними позовним вимогам.

Тому суд, на підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 8000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,206,247,258-259,268,280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 36487 від 21.11.2019 у розмірі 22064,89 (двадцять дві тисячі шістдесят чотири) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 29.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев