Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №644/9121/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/9121/25

Провадження № 2/644/798/26

28.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом фізичної особи– підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором постачання № 18 від 20.07.2021 року у розмірі 300000 грн., інфляційні втрати за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року в розмірі 89088,78 грн., 3% річних від простроченої суми за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року в розмірі 27345, 21 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір постачання № 18 від 20.07.2021 року. Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати Покупцю товар вказаний в Специфікації, код згідно ДК ДК021:2015:37530000-2 Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор (Надувний батутний комплекс), а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату, відповідно до умов даного Договору. Найменування і кількість Товару визначається в Специфікації (пункт 2.1. Договору). В пункті 3.3. Договору зазначено, що сума договору становить 655000,00 грн. Відповідно до пункту 3.4. Договору розрахунки за цим Договором між Постачальником і Покупцем здійснюються в безготівковому або готівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах:- попередня оплата 155000,00 грн., від суми Договору протягом 5 робочих днів після підписання Договору;- доплата 200000,00 грн. 20 вересня 2021 року. Доплата 300 000,00 грн. 15 травня -15 вересня 2022 року. Строк поставки Товару 20.08.2021 рік. В акті №8 прийому-передачі від 14.08.2021 року вказано, що Постачальник в порядку і на умовах, передбачених зазначеним договором, виготовив і передав у власність Покупця, а Покупець прийняв атракціони- надувний комплекс «мультімікс 3+7». Крім того, в акті прийому-передачі вказано, що покупцем було здійснено передоплату в розмірі 155000,00 грн. В подальшому відповідачем було сплачено, ще частину вартості за товар в розмірі 200000,00 грн. Товар за договором постачання № 18 від 20.07.2021 був переданий відповідачу за актом приймання-передачі від 14.08.2021 року. Позивач свої зобов`язання по договору виконав своєчасно та в повному обсязі. В порушення умов Договору відповідачем не було сплачено останню частину вартості Товару, а саме 300000,00 грн., строк сплати був з 15 травня – 15 вересня 2022 року. 09.06.2025 року позивачем на адресу відповідача був направлений рекомендований лист «Укрпоштою» № 6120400074426 із вимогою повернути борг. Лист повернутий за закінченням терміну зберігання. Окрім суми боргу відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача:- інфляційні втрати за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року у розмірі 89088,78 грн. та 3% річних від простроченої суми за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року у розмірі 27345, 21 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала суду заяву в якій позов підтримала в повному обсязі, просила суд розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. З часу відкриття провадження у справі ОСОБА_2 звертався до суду з заявами про відкладення розгляду справи, в зв`язку із хворобою, проте жодних доказів цьому не долучав, відзив на позовну заяву не подавав.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами та ухвалити рішення по справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір постачання № 18 від 20.07.2021 року.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується постачати покупцю товар вказаний в Специфікації, код згідно ДК ДК021:2015:37530000-2 Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор (Надувний батутний комплекс), а покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату, відповідно до умов даного Договору. Найменування і кількість Товару визначається в Специфікації (пункт 2.1. Договору).

В пункті 3.3. Договору зазначено, що сума договору становить 655 000,00 грн. Відповідно до пункту 3.4. Договору розрахунки за цим Договором між постачальником і покупцем здійснюються в безготівковому або готівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах:- попередня оплата 155000,00 грн., від суми Договору протягом 5 робочих днів після підписання Договору;- доплата 200000,00 грн. 20 вересня 2021 року. Доплата 300000,00 грн. 15 травня -15 вересня 2022 року. Строк поставки Товару 20.08.2021 рік.

Відповідно до пункту 4.5. договору, право власності на Товар, а також ризики його пошкодження або втрати переходять від постачальника до покупця з моменту отримання Товару покупцем та підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі.

Відповідно до підпункту 7.1.1. пункту 7.1. договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим Договором. (пункт 7.3.1)

Підпунктом 7.4.1. Договору передбачено, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар.

В Додатку № 1 до договору поставки №18 від 20.07.2021 року зазначено найменування товару (надувний батутний комплекс ширина 13 м., довжина 17 м., висота старт 7+ 3 м. «Мультімікс 3+7» та вартість товару, а саме 655000,00 грн.

Згідно акту №8 прийому-передачі від 14.08.2021 року, постачальник в порядку і на умовах, передбачених зазначеним договором, виготовив і передав у власність покупця, а покупець прийняв наступні атракціони- надувний комплекс «мультімікс 7+3».

Згідно акту прийому-передачі, покупцем було здійснено передоплату в розмірі 155000,00 грн.

Як зазначив позивач, в подальшому відповідачем було сплачено, ще частину вартості за товар в розмірі 200 000,00 грн.

Таким чином, позивач свої зобов`язання по договору виконав своєчасно та в повному обсязі. В порушення умов Договору відповідачем не було сплачено частину вартості Товару, а саме 300000,00 грн., строк сплати був з 15 травня – 15 вересня 2022 року.

09.06.2025 року позивачем на адресу відповідача був направлений рекомендований лист «Укрпоштою» № 6120400074426 із вимогою повернути борг. Лист повернутий за закінченням терміну зберігання.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, як це визначено положеннями ч. 1-2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2021 року між сторонами у справі укладено договір постачання №18, відповідно до яких сторони домовились про всі істотні умови.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив позивачу повну оплату за отриманий товар, зазначений в Специфікації, додаток до Договору поставки №18 від 20.07.2021 року.

Оскільки позивачем на підставі акту №8 прийому-передачі від 14.08.2021 року було передано у власність відповідача товар, а відповідач прийняв товар та частково сплатив його варіть, не сплачена частина вартості товару складає 300000 грн., строк сплати сплив 15 вересня 2022 року, суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем ОСОБА_2 належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру, суду не надано. На час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Що стосується вимог позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми та суми інфляційних збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції від простроченої суми, обрахованих позивачем за період з 16 вересня 2022 року по 29 вересня 2025 року, то суд керується таким.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позові, позивач просить стягнути з відповідача:інфляційні втрати за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року у розмірі 89088,78 грн. та 3% річних від простроченої суми за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року у розмірі 27345, 21 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 29.09.2025 року пред`явив до суду даний позов, але після пред`явлення позову відповідач свій обов`язок з повернення позивачу оплати за товар не виконав.

З огляду на те, що відповідач в обумовлений в договорі строк вартість за отриманий товар не здійснив, як і не виконав взяте на себе зобов`язання після пред`явлення позивачем даного позову, у позивача виникло право для нарахування до стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Отже, позивач, пред`являючи до відповідача вимоги про стягнення виплат за ст. 625 ЦК України за період з 16.09.2022 року по день складання позову – 29.09.2025 року діє правомірно.

Перевіривши правильність нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.03.2022 року по 03.02.2025 року, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 89088,78 грн. інфляційних збитків та 27345,21 грн. 3% річних за період з 16.09.2022 року по 29.09.2025 року, з урахуванням встановленого судом факту неповернення позивачу частини вартості товару за договором поставки №18 від 20.07.2021 року, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

При цьому обмеження щодо застосування у період дії в Україні воєнного стану відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, стосується виключно правовідносин, що виникли з договору позики або кредиту.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є законною.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4164,33 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 4164,33 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи– підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором постачання № 18 від 20.07.2021 року у розмірі 300000 грн., інфляційні втрати за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року в розмірі 89088,78 грн., 3% річних від простроченої суми за період часу з 16 вересня 2022 року до 29 вересня 2025 року в розмірі 27345, 21 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 4164,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя: М. С. Зайцева