Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №489/4497/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/4497/26 провадження №2/489/2690/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Царик Р.М., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,0709 га з цільовим призначенням: для обслуговування індивідуального житлового будинку, який розташований за адресою: Миколаївська область, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 27.12.2004 ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача – ОСОБА_1 , уклала Договір дарування житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 на користь свого сина (позивача) ОСОБА_1 , посвідчений приватний нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ніка Н.В., зареєстрований у реєстрі за №3282, право власності на зазначений житловий будинок було зареєстровано за позивачем в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 18.01.2005, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності №6238460 від 18.01.2005, номер запису: 11576, в книзі: 61.

Зазначений житловий будинок за літ. А-кам`яний, житловою площею -79,7 кв.м. до нього примикають: душ дерев`яний літ. Б, літня кухня-сарай кам`яна літ. В, гараж цегляний літ.Ж, сарай дерев`яний літ. И, бесідка дерев`яна літ. Л, навіс залізний літ.М, навіс залізний літ.Н, вбиральна дерев`яна літ.О, голуб`ятня дерев`яна літ.П, огорожі та споруди 1,2,3,4,5.

Відповідно до довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.05.2026 №2-4089 згідно паперових носіїв інвентаризаційної справи право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 28.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_1 - 1/1, також право власності на вказаний будинок за ОСОБА_1 зареєстровано в Реєстрі на нерухоме майно (до 2013 року), що підтверджується витягом з державного реєстру на нерухоме майно від 21.05.2026.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видано 19.10.2011 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №3812.

В теперішній час у позивача виникла необхідність у відчуженні зазначеного житлового будинку і з`ясувалося, що земельна ділянка розміром 0,0709 га, на якій розташований належний йому на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності його померлій матері відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 03.04.1998, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1781.

Отже, на момент укладання Договору дарування від 27.12.2004, земельна ділянка розміром 0,0709 га з цільовим призначенням для обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 перебувала у власності відчужувача – ОСОБА_2 , але при укладанні договору дарування земельну ділянку, на якій розташовані житловий будинок з прилеглими прибудинковими будівлями та спорудами, не було вказано як предмет договору при переході права власності на житловий будинок.

У зв`язку зі смертю матері позивача, яка подарувала позивачу житловий будинок, здійснити передачу права власності на земельну ділянку на теперішній час неможливо, а отже єдиний спосіб щодо відновлення права позивача на земельну ділянку, є визнання права власності на цю земельну ділянку у судовому порядку.

У письмових поясненнях від 15.06.2026, наданих до суду через систему «Електронний суд», відповідач – Миколаївська міська рада просила врахувати, що позивач не надав доказів належності його до кола спадкоємців відповідно черги, а саме не надано свідоцтва про його народження. Письмові пояснення просила врахувати при розгляді справи, розгляд якої здійснити за відсутності представника міської ради.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 28.09.2026, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача 23.09.2026 надала до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її і просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у письмових поясненнях розгляд справи просив здійснювати за відсутності його представника.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на підставі договору дарування від 27.12.2004 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ніка Н.В. та зареєстрований у реєстрі за №3282.

Право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано за позивачем в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 18.01.2005, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності №6238460 від 18.01.2005, номер запису: 11576, в книзі: 61.

Реєстрація права власності позивача на вказаний житловий будинок також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2026.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 19.10.2011 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, підтверджено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №3812.

Родинні відносини між померлою ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 , як матір`ю та сином, підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

Із позову вбачається, що при посвідчені договору дарування житлового будинку, дарування земельної ділянки під будинком не вирішувалося, хоча земельна ділянка належала на праві власності дарувальнику ОСОБА_2 .

Вказані обставини щодо належності на праві власності земельної ділянки матері позивача підтверджуються копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №023981 від 03.04.1998.

Відповідно до державного акту ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів від23.01.1998 за №34 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0709 га, з цільовим призначення для обслуговування індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1781.

Як вказано в позові, у зв`язку із смертю матері позивач не має можливості переоформити на себе земельну ділянку, а тому звернувся до суду.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частинами першою, другою статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої, шістнадцятої статті 120 ЗК України (в редакції станом на 27.12.2004 - дату укладення договору дарування) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

За частиною першою статті 377 ЦК України (у редакції станом на 27.12.2004) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. наприклад постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

У пункті 8.3 постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що позивач на підставі договору дарування набув право власності на житловий будинок, однак право власності на земельну ділянку під будинком не було вирішено, яка нерозривно пов`язана з розмішеним на ній нерухомим майном, а на торішній час оформлення дарування неможливе через смерть матері позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0709 га з цільовим призначенням: для обслуговування індивідуального житлового будинку, який розташований за адресою: Миколаївська область, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2026.

Суддя І.В.Коваленко