Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №944/827/24 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/827/24

Провадження №1-кп/944/534/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023141360003605 від 26.12.2023 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Луків Турійського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , обіймаючи посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, будучи службовою особою, що обіймає посаду у державному органі та здійснює функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч інтересам служби, використовуючи свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості, перебуваючи на своєму робочому місці, а саме в павільйоні митного оформлення смуги руху «червоний коридор» у напрямку в`їзд в Україну міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець - Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, вул. Михайла Вербицького, 54, при здійсненні митних формальностей, 16.07.2023, близько 06.00 год., одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 200 євро (що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 16.07.2023 становило 8171,62 грн.), які знаходились в паспорті громадянина України ОСОБА_6 для виїзду за кордон за забезпечення безперешкодного переміщення ОСОБА_6 на автомобілі марки «Mersedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 товарів широкого вжитку, продуктів харчування та одягу, через митний кордон України смугою руху «червоний коридор» в напрямку «в`їзд в Україну», шляхом незастосування ним усіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст.ст. 334-338 Митного кодексу України.

У подальшому ОСОБА_4 , отримавши грошові кошти, засвідчив печаткою ОСОБА_6 контрольний талон для проходження по «червоному коридору» транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню, після чого ОСОБА_6 залишив територію митного поста, в`їхавши на територію України.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, що обіймає посаду у державному органі та здійснює функції представника влади, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи логін «YV000705», який надавав йому право доступу до автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) - «Інспектор», о 06.28 год. 16.07.2023, достовірно знаючи що у транспортному засобі знаходиться вантаж, який підлягає декларуванню, з метою приховати факт попереднього отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , вніс до вказаної бази даних завідомо неправдиві відомості про завершення митних формальностей щодо ОСОБА_6 та транспортного засобу «Mersedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , як такого, що в`їхав на територію України без вантажу, що підлягає декларуванню.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час придбав із невстановленого досудовим розслідуванням джерела пістолет Макарова серія НОМЕР_2 з магазином до пістолета Макарова № НОМЕР_3 , який є бойовою нарізною вогнепальною зброєю, придатною для стрільби патронами 9мм(9х18) до пістолета Макарова, промислового виготовлення, а також набої у кількості 8 (вісім) штук з маркуванням 38*89, які боєприпасами, промислового виготовлення, призначені для стрільби з військової нарізної вогнепальної зброї.

Вказаний пістолет та набої ОСОБА_4 перемістив до місця свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до 22.17 год. 22.07.2023.

У подальшому під час проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22.17 год. 22.07.2023 по 01.03 год. 23.07.2023 працівниками правоохоронних органів виявлено та вилучено пістолет Макарова серія НОМЕР_2 з магазином до пістолета Макарова № НОМЕР_3 , який є бойовою нарізною вогнепальною зброєю, придатною для стрільби патронами 9мм(9х18) до пістолета Макарова, промислового виготовлення, а також набої у кількості 8 (вісім) штук з маркуванням 38*89, які боєприпасами, промислового виготовлення, призначені для стрільби з військової нарізної вогнепальної зброї.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

11.09.2026 до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 09.09.2026 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .

Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 , водночас обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі висунутого йому обвинувачення.

При цьому, з урахуванням особи обвинуваченого, яким було також здійснено благодійний внесок на користь військової частини НОМЕР_4 , сторони угоди узгодили остаточне покарання обвинуваченому, на підставі положень ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України та штрафу розміром 4 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на два роки.

Відповідно до угоди, сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч. 4 ст. 474 цього Кодексу. Підстави оскарження вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, обвинуваченому роз`яснено і є зрозумілими. В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та наполягав на укладенні угоди, зазначивши про її добровільність. Вказав, що насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Він розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді. Обіцянок чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Він, повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що угода укладена обвинуваченим добровільно, в його присутності.

Прокурор угоду підтримав, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з вимогами п.1-3 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);

корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, а за ч. 1 ст. 263 КК України тяжким злочином, а тому за цими ознаками підпадають під дію ч. 4 ст. 469 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди. Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 , який в судовому засіданні підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень та свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушень він визнав беззастережно.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.

Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку її укладення, та КК України, а також щодо узгодженої міри призначення покарання, підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.

Дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470,472 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме: за ч. 1 ст. 368 КК України у вигляді штрафу розміром 4 (чотири) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки; за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу розміром 2 (дві) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Сторонами угоди про визнання винуватості узгоджено визначити ОСОБА_4 на підставі положень ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та штрафу розміром 4 (чотири) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.

Суд погоджується з узгодженою мірою покарання, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також на підставі ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування вказаного основного покарання з випробуванням на певний строк з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, повне визнання вини, добровільне перерахування грошових коштів у розмірі 214 720 грн на потреби військової частини НОМЕР_4 , суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, що свідчить про надання обвинуваченим критичної оцінки своїм діям, та на підставі ст.75 КК України він підлягає звільненню від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням терміном один рік, а також із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі положень ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у вигляді штрафу слід виконувати окремо.

З огляду на викладене вище, умови угоди не суперечать вимогам закону, відповідають інтересам суспільства, який полягає у швидкому здійсненні правосуддя, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінальних правопорушень. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Добровільність укладення угоди не викликає жодних сумнівів. Виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов`язань є цілком можливим.

Заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 09.09.2026 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.

Щодо клопотання захисника про повернення сплаченої застави, суд дійшов такого висновку.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчої судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.08.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720,0 грн, яка була внесена на відповідний рахунок заставодавцем ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не встановлено, внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю.

У строк відбування покарання, на підставі ч. 5 ст.72 КК України, слід зарахувати період попереднього ув`язнення, а саме з моменту фактичного затримання та період з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до дня внесення застави, з розрахунку день за день.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню у дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів.

Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст.373, 469, 472, 475 КПК України, суд

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12023141360003605, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26.12.2023, укладену 09.09.2026 між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому узгоджене угодою про визнання винуватості покарання:

- за ч. 1 ст. 368 КК України у вигляді штрафу розміром 4 (чотири) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу розміром 2 (дві) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік;

-за ч. 1 ст. 263 КК України, у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі положень ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та штрафу розміром 4 (чотири) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, а також організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в державних органах, підприємствах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у вигляді штрафу виконувати окремо.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.

Згідно з ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_4 період попереднього ув`язнення, а саме період з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою 04.08.2023 до дня внесення застави 07.08.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу, визначену ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.08.2023 по справі № 463/6285/23 в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720,0 грн, внесену за ОСОБА_4 заставодавцем ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , - повернути заставодавцю.

Скасувати арешт накладений ухвалою Львівського апеляційного суду (справа № 463/6285/23, провадження № 11-сс/811/960/23) на речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- 4 (чотири) купюри номіналом 100 (сто) євро, та 18 ( вісімнадцять) купюр номіналом 50 (п`ятдесят) євро загальною сумою 1300 (тисяча триста) євро;

- 2 (дві) купюри номіналом 50 (п`ятдесят) євро серія SD7954997096; UА6483228249, які являються раніше ідентифікованими та оглянутими;

- 37 (тридцять сім) купюр номіналом 100 (сто) доларів США, 2 (дві) купюри номіналом 50 (п`ятдесят) доларів США, 1 (одна) купюра номіналом 1 (один) долар США загальною сумою 3801 (три тисячі вісімсот один) долар;

- пістолет Макарова (ПМ) серія АМ1290-85, магазин до Пістолета Макарова №1290, набої у кількості 8 (вісім) штук з маркуванням 38*89.

Речові докази:

- 4 (чотири) купюри номіналом 100 (сто) євро, та 18 ( вісімнадцять) купюр номіналом 50 (п`ятдесят) євро загальною сумою 1300 (тисяча триста) євро – повернути ОСОБА_4

- 37 (тридцять сім) купюр номіналом 100 (сто) доларів США, 2 (дві) купюри номіналом 50 (п`ятдесят) доларів США, 1 (одна) купюра номіналом 1 (один) долар США загальною сумою 3801 (три тисячі вісімсот один) долар – повернути ОСОБА_4

- 2 (дві) купюри номіналом 50 (п`ятдесят) євро серія SD7954997096; UА6483228249, які являються раніше ідентифікованими та оглянутими – повернути ОСОБА_6

- пістолет Макарова (ПМ) серія НОМЕР_6 , магазин до Пістолета Макарова №1290, набої у кількості 8 (вісім) штук з маркуванням 38*89 – повернути військовій частині НОМЕР_7 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування, що становлять 13 227, 84 грн, а саме:

- 2 390 грн, за проведення судової експертизи дослідження зброї Львівським науково-дослідним експетно-криміналістичним центром МВС України (висновок експерта від 26.07.2023 № СЕ-19/114-23/13943-БЛ);

- 4 779, 60 грн, за проведення судової криміналістичної експертизи відеозвукозапису Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертиз (висновок експерта від 11.10.2023 № 3892-Е);

- 6 058, 24 грн, за проведення судової технічної експертизи документів Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертиз (висновок експерта від 06.12.2023 № 4203-Е).

У разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою,статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; а також прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_8