Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №336/8034/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8034/26

Провадження №: 2/336/5414/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ "ФК "Ейс" Сахарова О.І. звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-10754803 від 23.11.2025 в розмірі 13134,40 гривень, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та 7 000,00 гривень витрат на оплату правової допомоги.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.11.2025 між ТОВ "Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-10754803 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до кредитного договору відповідачу були перераховані грошові кошти в розмірі 8000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 .

13.05.2026 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №13052026-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги др. Відповідача за кредитним договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано з АТ КБ «Приват Банк» докази у справі.

31.08.2026 з АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду надійшли витребувані документи.

Ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено судом на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, а також на адресу його електронної пошти.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.11.2025 між ТОВ "Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10754803 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Сторони погодили наступні умови: сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 8000,00 грн, тип кредиту – кредитна лінія, цільове призначення кредиту – на споживчі потреби (п.1.2. договору), строк дії кредитної лінії (строк кредитування) – 360 календарних днів, дата повернення кредиту 18.11.2026 (п.1.3. договору), тип процентної ставки – фіксована (п.1.5. договору), стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.1 договору), кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1600,00 грн. (п.1.6. договору). Невід`ємною частиною кредитного договору є Додаток №1, а саме – Графік платежів, в якому сторони погодили періодичність та розмір платежів, які позичальник має вносити в рахунок погашення кредитної заборгованості. Зазначені істотні умови договору також аналогічні умовам, викладеним у паспорті споживчого кредиту.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 77674.

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором №00-10754803 від 23.11.2025 виконало, перерахувавши грошові кошти в розмірі 8000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» та інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк» на запит суду.

13.05.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №13052026-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №13052026-МК/Ейс від 13.05.2026 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Судом досліджено детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10754803 від 23.11.2025, відповідно до якого у відповідача за період з 23.11.2025 по 13.05.2026 утворилась заборгованість в загальному розмірі 13134,40 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 3534,40 грн., заборгованості за комісіями в сумі 1600,00 грн.

08.06.2026 ТОВ «ФК «Ейс» направило на адресу відповідача досудову вимогу щодо дострокової стягнення заборгованості у зв`язку із допущенням прострочення за сплати платежів за кредитним договором.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Між тим, суд зауважує, що за змістом позову представник ТОВ «ФК Ейс» зазначає, що заборгованість за тілом кредиту становить 9600,00 грн. Однак, з розрахунку заборгованості та кредитного договору встановлено, що ця сума фактично складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн. та заборгованості за комісією в сумі 1600,00 грн.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1600,00 грн., суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії в розмірі 1600,00 грн. за надання кредиту не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "Ейс" слід стягнути заборгованість за договором №00-10754803 від 23.11.2025 у загальному розмірі 11534,40 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 8000,00 грн. та заборгованості за простроченим відсотками у сумі 3534,40 грн.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, на 87,82%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2338,12 грн. (2662,40 грн. * 87,82%)..

Також, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на надані послуги адвокатом розмірі 7000,00 грн.

До позову додано: довіреність, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду №25771576192 від 25.05.2026, акт прийому передачі наданих послуг від 05.06.2026 на загальну суму 7000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.

Оскільки позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання правничої допомоги в розмірі 6147,40 грн. (7000,00 грн.*87,82%).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 206, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-10754803 від 23.11.2025 в сумі 11534 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 40 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000 гривень 00 копійок та заборгованості за несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 3534 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 12 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6147 (шість тисяч сто сорок сім) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А.Савеленко

30.09.26